Зазирнути в історію роду

   Пригадую той день, коли приїхала у гості до бабці Ліди у село Андрушівка Шумського району. Був травневий ранок, і навколо – краса, яку словами не передати. У селі якраз святкували «літнього Миколи» ( 22 травня), тож вся наша велика родина зібралася за столом. Спілкувалися, бабця розповідала історії з свого дитинства, про наших родичів, яких вже немає… Запитань було багато, а відповідей менше, бо дещо вже забулося, дещо недомовлено, а дещо – просто легенди, які нічим не підтверджені…

Погостювавши у бабусі, я зібралася піти в гості до свекрухи. Тільки вийшла з подвір’я, а на зустріч йде чоловік в окулярах і з папкою в руках. Він привітався і запитав: «Чи знаєте ви, де живе баба Ліда?» Я відповіла: «Знаю, це моя бабця». «Дуже добре, – сказав незнайомець, – а мене звати Григорій Михайлович Гук. І я займаюся дослідженням роду Гуків в Андрушівці. Хочу поговорити з Лідією Андронівною, щоб уточнити деяку інформацію». Ми ще кілька хвилин поспілкувалися, обмінялися контактами, і він сказав, що наше спілкування у майбутньому продовжиться, проте я не надала цьому значення.
Пройшов деякий час, я вже й забула про ту зустріч. Але мені нагадав про неї електронний лист із назвою «Родовід Мельничуків в Андрушівці». В ньому пан Григорій у формі таблиці написав імена та дати народження наших пращурів. Спілкуючись з ним пізніше по «Скайпу», запитала: «А що спонукало вас зайнятися дослідженням вашого роду?». «Досліджувати родовід я почав на прохання родичів по батьковй лінії – дочок моєї тітки Соні. Лиха доля у 1930 році закинула їхню матір до Сибіру, про що є окремий матеріал у моєму дослідженні», – відповів він. А потім він додав, що у 2002 році записав розмову з моїм дідом Василем – чоловіком бабці Ліди. Його мати − Устья Никонорівна Гук – як виявилось, рідна сестра діда пана Григорія, а дід Василь і батько Григорія Михайловича − двоюрідні брати.
Після нашої розмови пан Григорій прислав ще уривок із свого дослідження, де описується приналежність наших родів та їхні витоки. Перша згадка була зафіксована у виписці з «ревізьких казок» за 1796-1811 роки. Це поіменні списки селян, які мали сплачувати подушний податок і відбувати рекрутську повинність у Російській імперії у XVIII- XIX століттях, які складалися під час проведення ревізій через кожні 5-15 років. Цей лист викликав у мене змішане відчуття. З одного боку було дуже цікаво дізнатися про своє коріння, про витоки свого роду. А з іншого – прикро, що, слухаючи раніше історії про своїх предків, я не надавала цим розповідям великого значення і не заглиблювалася в них. Тому розшифрувати таблиці, надіслані паном Григорієм, мені не вдалося. Але маю надію, що коли покажу їх бабусі, то вона зможе розказати про тих людей, яких знайшов Григорій Михайлович, і це допоможе мені краще зрозуміти історію моїх предків. А той, хто вже знає своє коріння і розуміє минуле, змінюється і сам.

Ольга Кушнірук

На фото: мій дід Василь з чотирма синами та невісткою; копія тієї самої виписки з «ревізьких казок» за 1796-1811 роки.

Loading...
Використання матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється тільки за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на www.pressclub.te.ua