Нас чекають великі зміни щодо популярних напоїв і продуктів

   Разом з цілою низкою інших новорічних змін з 1 січня 2020-го набрала чинності нова редакція рамкового закону про географічні зазначення, узгоджена з законодавством Європейського Союзу. Пересічному читачеві це ні про що не говорить, тому для початку треба пояснити, що собою являють ці самі зазначення. Візьмемо, для прикладу, такі широковідомі назви, як коньяк чи шампанське – вони якраз і є географічними зазначеннями, і це означає, що ці напої можуть вироблятися лише на чітко визначеній території з обов’язковим дотриманням всіх встановлених вимог.

    Тому українські виробники змушені відмовитися від використання цих та багатьох інших популярних і давно звичних іноземних назв, так як Україна зобов’язалася охороняти географічні зазначення на своїй території, підписавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Про суть, значення і особливості цього процесу, а також про перспективи вже наших, українських географічних зазначень, і розповів детально під час пресконференції у Тернопільському прес-клубі національний експерт з маркетингу і комунікацій проекту ЄС «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні» Іван Гайванович. Отже, географічне зазначення вказує на те, що продукт: походить з певної місцевості; має унікальні характеристики, зумовлені місцем походження; повністю або частково виготовлений у певній місцевості; має якість, гарантовану суворою системою контролю. А саме географічне зазначення Закон України «Про правову охорону географічних зазначень» від 20.09.2019 (редакція від 01.01.2020) визначає так – «найменування місця, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені головним чином цим географічним місцем походження, і хоча б один з етапів виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюється на визначеній географічній території».
Іван Гайванович заспокоїв, що ні коньяк, ні шампанське не зникнуть, лише перестануть так називатися. А також зазначив, що об’єднання, яке зареєструвало те чи інше географічне зазначення ( процес цей, до речі, непростий і тривалий) не може заборонити комусь виробляти той чи інший продукт. Однак той, хто його виробляє, зобов’язаний дотримуватися всіх тонкощів технології виробництва. Так, приміром, котлету по-київськи можна виробляти і не в Києві, і навіть не в Україні, що й робиться, але вона має бути виготовлена точно за такою технологією, як її виготовляють там, де свого часу «народився» цей рецепт. В Україні до останнього часу не було ніякого контролю за такими речами, тож не дивно, що люди поняття не мали, що це і для чого, відповідно і жодних таких правил ніхто не дотримувався. Однак вже з першого січня цього року ситуація повинна змінитися.
«Тема для дискусій, звичайно, є, – зауважив Іван Гайванович. – Так, приміром, українські виробники коньяку заявляють, що ємність їхнього ринку – близько 500 мільйонів доларів, і якщо вони відмовляться від звичної назви, то матимуть великі втрати. І треба сказати, що їхні побоювання небезпідставні. Але! Це вимога міжнародної угоди, якої необхідно дотримуватися, якщо ми хочемо бути цивілізованою державою і мати перспективи у співробітництві з Євросоюзом. Отже, і для коньяку з шампанським, і для інших напоїв та продуктів треба придумати нові назви і звикати до них. Можна, приміром, використовувати видові назви, як це вже почали робити – ігристе вино для шампанського чи бренді для коньяку. Взагалі ж весь цей процес не швидкий і не може мати якогось миттєвого ефекту, зате має велике стратегічне значення. А щоб мінімізувати збитки, як от для виробників коньяку, треба правильно і вчасно провести ребрендинг продукції. Нехтувати цим не можна». До речі, статтею 208 Угоди про асоціацію ( розділ IV – «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею», до якого належать правила географічних зазначень) для окремих продуктів введено досить тривалий перехідний період. На термін 10 років для 12 видів вин та спиртних напоїв ( до 31 грудня 2025 року), та на термін 7 років – для 3 видів сирів (до 31 грудня 2022 року ).
Разом з тим розпочинається «нова ера» і для українських географічних зазначень. Покищо зареєстровано лише одне таке – «Гуцульська овеча бриндзя» ( на цей процес пішло 2 роки, бо треба, щоб виробники об’єдналися, пройшли всі процедури та оформили купу документів). Цього року на черзі «Херсонський кавун» та «Мелітопольська черешня», а далі – «Закарпатський мед» та вина «Шабаг», «Ялпуг», «Закарпаття» і «Білгород-Дністровський». Треба зазначити, що регіони Бесарабія, Таврія і Закарпаття стали в Україні пілотними щодо реєстрації географічних зазначень.

Loading...
Використання матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється тільки за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на www.pressclub.te.ua