«Забувати про середовище існування людей не можна ні за яких обставин»

Ще у 2012 році вчені одного з підрозділів NASA визначили місця на Земній кулі, які володіють найбільшим енергетичним позитивним впливом на людину. В Україні до цього списку потрапили дендропарк «Софіївка», озеро Синевир і заповідник «Асканія Нова». Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Фальц-Фейна – найстаріший степовий резерват світу. Одне із семи природних чудес України, що входить у сотню найбільш відомих заповідних територій планети. Це найбільший на півдні України еколого-освітній центр. З 1990 року директором заповідника «Асканія-Нова» став Віктор Семенович Гавриленко – член Національної комісії з питань Червоної книги України , Член Національного комітету ЮНЕСКО з програми «Людина та біосфера» , заслужений природоохоронець України. Саме він перший, не зважаючи на чини та регалії, ловив, затримував та складав протоколи на прокурорів та депутатів за незаконний відстріл птахів у заповіднику. Місцеві мешканці називають директора Асканії-Нової другим Фальц-Фейном (засновник заповідника –ред.)! Кращої оцінки для роботи годі шукати. Журналісти Херсонського прес-клубу співпрацюють з Віктором Семеновичем з моменту заснування клубу. Сьогодні ми розмовляємо з ним про проблеми «Асканії-Нова».
– Як проходить цьогорічна зимівля тварин та птахів в заповіднику?
– Природа живе за своїми законами. Зима розпочалася раніше звичайного. У листопаді 2014 року настали морозні ночі, і на ставки зоопарку зібралося більше 25 тисяч птахів, які прилетіли зимувати до нас з арктичних тундр: білолобі гуси, червоноволі казарки та різні види качок. Окрім цього, в Асканію-Нова, як у теплі краї, на зимівлю прилетіли огарі, які мають асканійське походження, але гніздяться далеко за межами заповідника. Цю картину ми спостерігаємо останні роки. І навіть сьогодні тут ночувало близько 3 тисяч особин цього виду. Вид занесено до Червоної книги України, і ми працюємо над тим, щоб він її покинув. Саме в цьому ми бачимо першочергову участь у збереженні природи, а не в констатації фактів, що тут є червонокнижний вид, чим саме і хизуються деякі природоохоронці. Наше ж завдання – добитись, щоб Червона книга потоншала і «позеленіла».
Щодо копитних тварин зоопарку. Теплолюбні живуть в антилопниках, а холодостійкі – у загонах Великого Чапельського поду. Корми заготовлені з розрахунку до початку травня – тобто до того часу, коли тварини зможуть перейти на підніжний корм. Тому до другого кварталу можна говорити про забезпечення необхідним. А от далі – ситуація непроглядна. Бюджет на корми, пальне, запчастини нульовий і змін до нього не передбачається. Тому основні надії на мобілізацію власних ресурсів за рахунок екскурсійної діяльності і реалізації надлишку тварин, які, звичайно, плодяться, а вольєри – не безмежні.
– Наскільки вплинула на вашу роботу і життя заповідника близькість «нового» державного кордону ?
– Суттєво. Природа не знає кордонів, а регіон біосферного заповідника – це не лише Херсонщина. Ми вже знаємо приклади, коли через стрілянину на кримській стороні крижні втікають на рисові поля Херсонщини. Разом з тим ми не можемо проводити моніторинг свого регіону, бо він простягається до смт. Роздольне в Криму, Джанкою – тобто охоплює весь комплекс Північно-Кримських озер, де зимують і гніздяться птахи, серед яких немало і рідкісних видів. Нинішньої зими ми не зробили у ті краї жодної експедиції. Та нас і не пустять із спостережними приладами. Ми знаємо, який контроль влаштовують зараз росіяни при перетині “кордону” на Перекопському перешийку.
– Які проблеми, на вашу думку, є найнагальнішими?
– Проблем надзвичайно багато, і вони накопичуються. На жаль. У програмі Уряду до 2020 року взагалі не передбачено жодних дій стосовно збереження довкілля. Нація, мабуть, живе у безповітряному просторі і Божим духом. Це неправильно. Забувати про середовище існування людей не можна ні за яких обставин. Потрібно належним чином вчити історію, щоб не робити прикрих помилок. Одну з них, дуже свіжу, можу назвати. У змінах до Податкового кодексу скасували пільгу для заповідних об’єктів і, по суті, встановили плату за землю. Зверніть увагу, куди подівся із Податкового кодексу підпункт 282.1 статті 282? Звідки можуть взятись кошти у бюджетних державних установ, щоб платити за землю? Звичайно, це запитання до тих, хто готував цей документ і приймав рішення. Також є запитання щодо плати заповідниками південного регіону за спеціальне водокористування і споріднену – за користування надрами. Парадокс, та й тільки. Заповідники державні, вони зберігають національне і планетарне біорізноманіття. Україна приєдналася до ряду міжнародних конвенцій, які передбачають першочергову увагу до збереження природи. І раптом на шляху до Європи проігнорували цінності, які в цивілізованих країнах цінуються надзвичайно високо.
І останнє. Країні тяжко, і ми це розуміємо. Щоб заповідники вижили, потрібно скасувати ті нісенітниці в Держбюджеті, які забирають останню копійку, у тому числі – зароблену самими заповідниками у межах дозволів і лімітів на використання природно-заповідного фонду. Слід нагадати, що на території України практично вся природа трансформована людиною і не може функціонувати в абсолютно заповідному режимі. Це стара ідеологія російського походження, яка ще й досі культивується у нас в Україні. Окремі види і природні комплекси дійсно потребують допомоги з боку людини, у тому числі і на заповідних територіях. Без шкоди для природи можна і необхідно саме в природних і біосферних заповідниках вести розширену еколого-просвітницьку роботу, яка б робила доступними для широкого загалу знання про осередки природи і особливості її життєдіяльності та приносила б заповідникам певні кошти, які не надходять від держави.
Запитувала Наталя Шальнова

kherson 15 a

kherson 15 b

kherson 15 c

kherson 15 e

image_print
Loading...
Використання матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється тільки за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на www.pressclub.te.ua