Лєра Лауда: «Прагнемо, щоб в кожній області з’явилося хоч одне локальне медіа, яке б показало високий рівень і задало відповідну планку для інших»

Дещо раніше ми повідомляли про тренінг для керівників реформованих районних газет України, який відбувся в Тернополі і був присвячений створенню та розвитку сучасних інтернет-сайтів. Співтренеркою на ньому була керівниця і співзасновниця Агенції розвитку локальних медіа “Або” Лєра Лауда, інтерв’ю з якою пропонуємо вашій увазі. Однак спочатку – коротко про саму агенцію з її «візитівки» на власній сторінці у Facebook ( https://www.facebook.com/agency.abo/ ). «”Або” – це агенція, яка перетворює комунальні редакції невеликих міст із динозаврів газетної ери на сучасні онлайн-медіа… Головна мета проекту – довести, що локальні медіа можуть створювати якісний та сучасний контент і заробляти на рекламі. Проект реалізує громадська організація “Дирижабль” за підтримки NED».

   – Лєро, а хто придумав «Або» і як усе починалося?

   – Придумали ми з Сашком Білінським ( співзасновник «Або» – авт.) в нас якось паралельно виникла така ідея. Він тоді жив в Горлівці і працював над задумом запускати локальні сайти в невеликих містах. А я займалася проектом «Дирижабль» в Ямполі на Вінниччині. Була менеджером проекту і шеф-редактором газети та сайту, разом з тим навіть статті сама писала, настільки мене ця справа затягнула. Дуже хотілося створити там круте, стильне локальне видання, про яке всі заговорять.  

– Тобто ви вірили, що в маленькому містечку таке можливо?

   – Так, це була наша первинна філософія. Відтак зібрали команду журналістів – київських, львівських, вінницьких. Ми знали, що для запуску якісного сайту в маленьких містах бракує і кадрів, і коштів, і знань, тож вирішили –  а давайте їх посадимо, навчимо, і побачимо, що в них потім вийде. Йшлося про локальні видання маленьких містечок, а не про саме роздержавлені газети. Тим паче, що останні тоді були ще тільки в процесі реформування, і я спочатку взагалі дуже упереджено й скептично до них ставилася, бо думала, що їх редакторів і журналістів буде дуже складно перевчити. Але закінчу про початок створення агенції. З «Дирижаблем», на жаль, не вийшло так, як хотілося, а у Сашка Білінського на той час виникла своя історія. Тож ми вирішили об’єднатися і почати новий спільний проект на базі вже здобутого досвіду і з врахуванням допущених раніше помилок. Так з’явилося «Або»!

У 2017-му ми почали працювати з першими 9-ма редакціями, які або вже були роздержавлені, або перебували в процесі, а заради експерименту взяли у проект і 2 приватних видання. Кожній редакції безкоштовно надали сайти на розробленій нами платформі The Сity. З кожною почали працювати наші дизайнери та ментори. Також організували для редакторів і журналістів тренінги від провідних фахівців  ключових національних та регіональних медіа. Зараз працюємо з 23-ма газетами різних регіонів України. Більшість з них – це роздержавлені видання, однак приймаємо заявки на участь в проекті і від будь-яких локальних команд.

– Ваші ментори працюють безпосередньо в редакціях?

 – Ні, менторів у нас лише 5, а редакцій – 23. В редакції вони приїжджають на етапі знайомства, проводять стартовий  тренінг, налагоджують контакти, а далі працюють віддалено. Хоча через месенджери підтримка надається постійна і щоденна з усіх питань.

   – Окрім розвитку сайтів, чи навчаєте ви працівників редакцій ще чомусь? Наприклад, правильній роботі в соцмережах, бо це стає все актуальнішим?

 – Безперечно, бо ці речі пов’язані. Більше того, наступний етап  – це створення нашими фахівцями своєрідного продакшн-центру для редакцій. Хочемо придумувати спецпроекти і знаходити рекламодавців з великих міст, яких цікавила б реклама в мережі локальних медіа. Зараз працюємо для цього з великими рекламними агенціями, підготували для них пакети з базою наших редакцій і всіма необхідними даними та прайсами. Якийсь невеликий відсоток агенція залишатиме для себе, а редакціям це дасть чудову можливість і гроші заробляти, і навчатися організовувати рекламу. До речі, саме цього вимагаємо від них весь час паралельно з вимогами щодо вдосконалення контенту. Ми даємо їм відповідні завдання, і вони їх виконують, це дуже хороша практична школа.

   – За час, відколи ви займаєтесь роздержавленими газетами, якими бачиться вам тенденція їхнього розвитку? Відчутний прогрес є?

   – Однозначно. Ми ж не просто розробляємо для них сайти і проводимо тренінги. На тренінгу люди можуть собі послухати, а повернувшись до редакцій – забути, про що їм говорили, або не братися починати зміни через невпевненість чи ще якісь причини. Тому ми придумали, як забезпечити ефективність навчання. По-перше, редакції зобов’язані дотримуватись всіх правил і стандартів, виписаних для них у спеціальному гайді-інструкції. По-друге, наші ментори на рік стають шеф-редакторами їхніх нових сайтів. Вони щоденно переглядають всі їхні тексти, редагують їх, можуть повертати на доопрацювання, і навіть мають право зняти той чи інший текст, якщо він не відповідає необхідним вимогам. Тобто нема такого, що ми розказали, як повинно бути, а редактори хай там потім собі розбираються, як це зробити. Бо ж може вони і хочуть, але ж треба ще й вміти, тому навчаємо в процесі щоденної роботи, через помилки і спроби. І ментор – це якраз саме та людина, яка завжди підкаже і допоможе, якщо щось не виходить.

   Також важливо, що, беручи участь в нашому проекті, редакції отримують платформу для сайтів та безкоштовну технічну підтримку, що поза проектом є недешевим задоволенням. Від них же вимагається дотримання всіх наших вимог щодо контенту й організації роботи, що є запорукою створення і розвитку якісного сучасного сайту. Виходить, звичайно, не у всіх. Так, наприклад, 2 сайти ми  вимушені були закрити, бо в них ніяк не виходило дотримуватись наших вимог. Ми ж хочемо, щоб вони ставали справжніми флагманами локальної журналістики, які будуть прикладом для інших та підтягуватимуть їх до певного рівня. Зараз багато районок роблять собі абиякий сайт, та й газету не дуже змінюють, вважаючи, що і так може бути, бо не бачать навколо прикладів, що може бути зовсім по-іншому і відповідно із значно кращим результатом. Тож ми хочемо, щоб такі приклади у них були. Сьогодні між медіа у великих містах і в провінції – ніби якесь провалля, вони дуже відрізняються за рівнем. І якщо у великих містах є рух і розвиток, то в маленьких – повний застій, вони якісь наче законсервовані, тому прагнемо їх розворушити і стимулювати до розвитку. Для того, щоб в кожній області з’явилося хоч одне локальне медіа, яке б показало високий рівень і задало відповідну планку для всіх інших.

 – Лєро, під час тренінгу ви розповідали «кошмарик» про те, як звільнився, не будучи готовим працювати за новими вимогами, цілий колектив однієї з районних газет. А чи були, навпаки, приклади великого успіху?

   – Так, звичайно! Одна з адрес такого успіху – це Біляївка на Одещині, в них все дуже гарно зайшло і з контентом, і з рекламою. Так само все йде дуже добре у  Старокостянтинові Хмельницької області.  Ще можна назвати редакції з Мени і Корюківки на Чернігівщині, які об’єдналися і вже мають відчутні успіхи. Є й інші. Але треба сказати, що перед відбором у проект ми оцінюємо можливості редакцій, бо заявок зараз надходить дуже багато. Нинішній набір вже четвертий, і вибирати щоразу все складніше, бо є з чого, і це радує.

Розмовляла Світлана Мичко

Фото Facebook спільноти

Loading...
Використання матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється тільки за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на www.pressclub.te.ua