Погляд здалеку. Олеся Кравчук з Нідерландів: «Прикро, що назагал виборці не можуть зрозуміти, коли ними маніпулюють»

   «З боку видніше» – справедливо кажуть в народі. Тож ми вирішили звернутися до колишніх тернополян, які зараз живуть і працюють в різних куточках світу, з одним запитанням: «Якими бачаться вам здалеку нинішні президентські вибори в Україні?». Першою відповідає колись відома тернопільська журналістка, а нині  фахівець по роботі з громадськістю у Амстердамі Олеся Кравчук.

– Найперша думка про цьогорічні президентські вибори: чому претендентів на крісло так багато? Звичайно, демократія, і все таке, але ж очевидно, що пересічний українець не буде перечитувати усі програми кандидатів і таким чином обирати свого. Тому знову, на жаль, будемо голосувати через емоції, які викликає той чи інший кандидат, а не через справи, які він зробив.

Прикро, що назагал виборці не можуть зрозуміти, коли ними маніпулюють. А зараз, з розвитком інтернету і фейкових новин, ще важче розібратися у тому, хто правий, а хто тільки розповідає про свої заслуги і робить «викиди» на успішніших кандидатів. Але для того, щоб побачити деякі політичні технології в дії, не потрібно бути фахівцем. Варто переглянути американський фільм «Хвіст крутить собакою» (1997) і прочитати книгу російського автора Сергія Мінаєва “Media Sapiens. Повесть о третьем сроке” (2007). Після цього процес підготовки кандидата, його «проникнення» у маси і його вплив стає значно зрозумілішим. Стає простіше критично мислити.

   Засмучує те, що ця президентська кампанія чи не найбрудніша в історії сучасної України. Чим далі до виборів, то все більше читаю про те, що «Юля не хоче гратися з Пєтьою», «Толя в одній пісочниці з іншими», а «Вові на всіх плювати». Трішки нагадує дитячий садок. Втім, рейтингам намагаюся не вірити. Маю у Тернополі одного політично обізнаного товариша, тож час від часу звіряю з ним «годинники», щоб переконатися, що ще не зовсім відійшла від українського контексту. Поки ніби орієнтуюся. Та з-закордону все бачиться таки інакше, адже мігранти не відчувають тих негативних процесів, які переслідують людей в Україні. Спостерігаючи з Нідерландів ось уже п’ятий рік, я наразі бачу, що Україна «зарухалась», і зміни на краще є, нехай і невеликі. Зараз працюю в організації, яка втілює проекти у медичній сфері, в тому числі й в Україні. Бачу, що медична реформа дуже потрібна і спостерігаю за початком її втілення. Тішить реформа поліції. Було б прекрасно побачити більші зміни і в освітній сфері… Єдине, що не змінюється, на жаль,  це ситуація на Сході. Вважаю, що це комусь вигідно як з російського, так і з українського боку, і не вірю, що наступний Президент (хто б він не був) зможе водночас зупинити війну.

   Найстрашніше – це те, що після президентських виборів можуть початися реверсні процеси, і все надбане за роки після Революції Гідності може зникнути. А це і свобода слова, і той же безвіз, і дещо змінений на краще імідж України на міжнародній арені, та й багато чого іншого. Тому цей вибір дуже важливий як для тих українців, які живуть в Україні, так і для нас – українців за кордоном. Повірте, ми тут і вболіваємо, і, як можемо, допомагаємо, і відчуваємо, що Україна – це наш дім. А на душі ж завжди спокійніше, коли вдома – мир і злагода, як би далеко від дому ти не був.

Loading...
Використання матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється тільки за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на www.pressclub.te.ua