Погляд здалеку. Наталя Чернецька: «Україні потрібна людина з неординарним мисленням»

Продовжуємо публікувати відповіді на запитання – «Якими бачаться вам здалеку нинішні президентські вибори в Україні?» – що з ним ми зверталися до колишніх тернополян з різних куточків світу. Сьогодні своїми думками ділиться Наталя Чернецька з канадського Торонто.

– Вибори…  Вибори…  Всі на вибори…  В голові – каша від каруселі облич кандидатів. Кого не спитаєш, «а що ти думаєш з цього приводу?», кожного разу почуєш іншу відповідь – скільки людей, стільки й думок… Часом дивуюся, що люди, котрі давно живуть далеко від України, все ще відчувають свій безпосередній зв’язок з нею і розуміються ( чи принаймні прагнуть) на процесах, які там відбуваються, і щиро вболівають, коли там погано, складно, важко…  А я на своїй роботі в основному стикаюся з нашими земляками, а ще з нащадками тих, хто приїхав сюди ще на початку минулого століття. Тобто українцями, вже в другому чи й третьому поколінні народженими в Канаді (язик не повернувся сказати на чужині – ця чужина давно вже стала рідною). Цікаво з ними говорити. Приємно дивує те, що майже всі вони розмовляють українською, свого часу відвідували суботні українські школи, знають історію і культуру народу, від якого походить їхнє коріння, жваво цікавляться життям в Україні і всім, що там відбувається. Виборами – також, дехто навіть поїхав в якості офіційних спостерігачів від Канади.

Завдяки Інтернету світ став маленький і доступний в плані інформації, знай лише, як ту інформацію сприймати і «обробляти». А інформація тим часом надходить різна, тому не так то воно і просто відсіяти чисті зерна правди від бруду і брехні, особливо коли та брехня дуже майстерно замаскована під правду.  Макіавеллі, Геббельс, Ніцше…  та й куди без Фрейда…  Всі можливі принципи впливу на людську психіку – ось основи тієї диявольської пропагандистської машини.Дуже багато тутешньої публіки (українців в тому числі) дивиться російське телебачення «оттуда» (тепер це не проблема, супутники працюють), а там така «потужна» пропаганда, що і стабільну психіку порушить. Та й деякі українські канали грішать «пропагандистськими штучками» замість інформаційної аналітики. Тому вистачає ще й людей, котрі клято зациклені на минулому, спантеличені сьогоденням, а ще переконані (бо наслухалися «правди» з телевізора), що їх думка є істиною в останній інстанції, тож не бажають навіть задуматися і проаналізувати те, що бачать і чують. Втім,треба, мабуть, мати сталеві нерви, залізобетонну психіку і аналітичний склад розуму, щоб все це«перетравлювати». Далеко не всі можуть, на жаль. Але треба вчитися, іншого шляху немає.  Забороняти – не метод, це лише спричинить до потреби цю заборону обминути і тоді все обернеться «з ніг на голову».

   Нинішнє покоління молоді не зашорене в своїх поглядах. А от наше покоління і покоління наших батьків, народжені і виховані в умовах «совка» з менталітетом «аби хліб та спокій», вразливі до обіцянок отих «бывших-страстно-желающих» залишитися у владі, тож на них легко купитися, особливо «голодному». Свобідного вже так легко не купиш, мислення інше….  От і застосовують свої пропагандистські штучки. Добре б вам про це пам’ятати, коли будете обирати того, від кого буде залежати життя дітей і онуків.  Дбати про могили пращурів – похвально, пам’ятати про живих бабусь і дідусів – чудово, вони піклувалися про нас, коли були молодими, але думати треба про майбутнє – що ми залишимо тим, хто прийде після нас. Зробимо все так, як треба, то і могили будуть доглянуті, і бабусі-дідусі забезпечені, і ми не ображені. А ми чомусь постійно забуваємо, що життя надто коротке, і залежно від того, що ми збудуємо сьогодні, те будуть «споживати» наші нащадки завтра.

Моя особиста суб’єктивна думка: Україні потрібна людина з неординарним мисленням, не «гвинтик» системи, якому відомі всі ходи і лабіринти влади, і який «впишеться» в систему і буде робити те саме, що і «папєрєднікі». Таке уже було. Потрібна людина з новим мисленням, з яскраво вираженими якостями лідера, харизматична і освічена. Тішить те, що більшість моїх знайомих такої ж думки.  На них не діє магія пропаганди як то: «кандидатів багато, а Президент один», чи «тільки я зможу пАбАроти кАрупцію і зупинити зубАжіння українців», чи «тільки я побудую нові дороги»  і тому подібне. Але на багатьох ці обіцянки все ще діють як мантри. Як казала моя бабця  – «обіцянка-цяцянка, а дурному радість», а бабця моя була дуже мудрою жінкою. Маю велику надію, що ці вибори зметуть все старе і принесуть в Україну ті зміни, на які ми всі чекаємо і сподіваємось. Треба тільки дуже добре думати зараз, бо потім буде пізно дерти волосся на голові, не допоможе.

Loading...
Використання матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється тільки за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на www.pressclub.te.ua