Фільми, які потрібно побачити

   Держкіно України після довготривалої відпустки, нарешті, вирішило взятись до роботи. Впродовж останніх двох років український кінематограф заявив про себе, як про якісного виробника кінострічок. Ми дізнались, що таки існують вітчизняні актори та продюсери, котрі розуміються на своїй справі. Після виходу на великі екрани, за часів незалежності, першого якісного українського фільму «Поводир», не забарився випуск наступної не менш вдалої кінострічки. Так українці може і до «Оскара» дійдуть. А зараз – спроба короткого огляду трьох кінофільмів, які дають підстави на це сподіватися.

«Кіборги»
Тема російсько-українського конфлікту переслідує усіх впродовж чотирьох років. Це вже сторінка нашої історії. Тому ми не можемо забути про славнозвісних кіборгів, котрі вистояли там, де не витримував бетон. Могутність цих людей ми змогли побачити на великих екранах. Минулого року українці зі сльозами на очах дивилися фільм Ахтема Сеітаблаєва «Кіборги», і після кожного перегляду море овацій заповнювало зали. Фільм не лише зображає, але й переносить глядача у вир самих подій. Один із перших кадрів, котрі ми бачимо — це прибуття солдатів, яких мають доправити на захист аеропорту. Відчуття тривоги, переживання за військових не полишає. Кожної хвилини подумки промовляєш: «Хоч би з ними нічого не сталось!», не зважаючи на те, що 3,5 роки тому пильно слідкував за подіями і знаєш, що на них чекає… Попри усю трагічність, у фільмі «Кіборги» є і моменти, котрі викликають усмішку на обличчі. Солдатський гумор, пафос, який завуальовується у вигляді жартів, допомагає зняти напругу, яка виникає в очікувані нападу бойовиків.
Після прем’єри кінострічки реакція не забарилася. Адже під час перегляду фільму емоції переповнюють. Гордість, страх, тривога, і сльози, котрі мимоволі котяться по щоках – усе це історія нашого протистояння.
«Червоний»
Сталінські репресії, повстанці, армія УПА… Усі ці слова ми чуємо змалку, але їхню сутність важко зрозуміти новому поколінню. Ця ж кінострічка допомагає пояснити «червоні сторінки» нашої історії. Пригодницько-історична драма «Червоний» — це ще один неймовірний український фільм, знятий Зазою Буадзе за мотивами однойменного роману Андрія Кокотюхи. Початок фільму символічний. Картина копалень, якими ведуть людей в концтабори, не лише розкриває сутність назви фільму, але й допомагає глядачеві зрозуміти обставини боротьби того часу. А слова охоронця концтабору – «Звідси є лише два виходи: або через ворота, відбувши свій термін, або на ношах в могилу» – демонструють всю невмолимість і жорстокість репресивної машини СРСР, котру намагався зобразити режисер. Що ж, історія Данила Червоного, котрий проходить шлях від студента Кременецького ліцею – до командира загону Української Повстанської Армії, справді захоплива.
Також варто зазначити якість кінострічки. Операторська робота просто вражає. Часто українська кінематографія могла собі дозволити або гарний сюжет, або гарну картинку. «Червоний» може похвалитись і тим, і тим.
«Будинок “Слово”»
Фільм Тараса Томенка «Будинок “Слово”» є ще одним неабияким надбанням української кінематографії. Документальний фільм розповідає про трагічну історію нашої культури. Ось скорочений переказ стрічки з Вікіпедії (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%C2%AB%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%C2%BB_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC,_2017 ). «Наприкінці 1920-х років у Харкові, тодішній столиці УСРР, за відома Сталіна спеціально для українських письменників та інших діячів культури УСРР зводять будинок. …Тут передбачено все для зручності мешканців… Шістдесят чотири комфортабельні квартири, їдальня, солярій, обслуговуючий персонал — справжній рай для творців літератури. Тоді в новобудову будинку літератора було розселено десятки геніальних українських письменників, поетів, художників, сценаристів, акторів…
Утім, цей рай оснащують спеціальною системою спостереження та мережею агентів, завдяки яким автори тримаються під контролем радянських спецслужб… Також знаходяться під контролем усі, хто відвідує цей будинок…Дехто з письменників чинить самогубство, дехто потрапляє в божевільню. Під час сталінських репресій було заарештовано мешканців сорока квартир із шістдесяти трьох…».
Майже весь екранний час – це чорно-біла архівна хроніка. І лише один відсоток — це фільмування будівлі, котру можна побачити в центральній частині Харкова. Сам режисер Тарас Томенко представив кінострічку в притаманні йому манері. Фільм відрізняється від традиційних документальних картин. Замість поза кадрового тексту, котрий роз’яснює основні події, звучать цитати з творів та листів самих героїв, уривки із газетних статей та “зізнань” у катівнях НКВС.

Анастасія Флейтута

Фото з сайту
https://24tv.ua/lifestyle/nagorodi_ta_bagatomilyonni_pributki_vse_pro_rekordi_ukrayinskogo_kino_u_2018_rotsi_n1088418

Loading...
Використання матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється тільки за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на www.pressclub.te.ua