Павло Романишин: «Я бачу проблеми і думаю, як їх можна вирішити технічними засобами»

Про зелену енергетику, про збереження довкілля, про електротранспорт та інші цікаві і важливі речі говоримо із молодим винахідником, творцем електричного велосипеда власної конструкції, студентом факультету комп’ютерної інженерії Тернопільського технічного університету Павлом Романишиним.

— Павле, з чого почалося твоє захоплення технікою, електрикою і конструюванням?
— Ще коли був малим, дико не любив казок, надавав перевагу «технічній» літературі. Із сільської бібліотеки сумками тягав додому енциклопедії, довідники та журнали, зокрема, «Юний технік». Потім глибше почав вникати в електроніку. З процесом паяння ознайомився ще в 5 класі. Ремонт побутової техніки не приносив якогось надзвичайного заробітку, зате давав цінний досвід. У селі важко було з деталями: розбитий телевізор, радіоприймач або магнітофон, знайдений на смітнику, це було за щастя. Зараз простіше. Я почав приймати електроніку «на утилізацію» в односельчан, а згодом і в Тернополі — через сайти з оголошеннями. Нині маю гору різних приладів та плат, і це тішить.
— А звідки ідея створення електровелосипеда?
— Одного разу я побачив в інтернеті витвір фірми ELEEK (Тернопільська електровеломайстерня — ред.). Вирішив зробити щось подібне власними руками. За допомогою того ж таки інтернету вивчив зо два десятки конструкцій, і взявся шукати деталі. Деталі дорогі, але через знайомих вдалося знайти уживані дешевші. Більшу частину часу зайняло проектування, а сам процес складання тривав добу. Потім, правда, ще тиждень витратив на вирішення дрібних проблем.
— Який максимальний пробіг велосипеда на одному заряді, можна на ньому «махнути» у навколосвітню подорож? І як швидко можна мчати на твоєму ровері?
— Поки ще ні. Суто на моторній тязі можна проїхати 20 км. А допомагаючи педалями, я за день і 60 км проїжджав, не відчуваючи втоми. Навколосвітня подорож для такого транспорту — це не проблема, оскільки електрику, на відміну від пального, можна отримати будь-де, причому безкоштовно. Це довели учасники марафону Sun Trip. Вони проїхали 13 тисяч кілометрів із Франції до Китаю, заряджаючи свої електровелосипеди виключно сонячною енергією від панелей, які возили із собою!
У полях, за селом, під час випробувань, я розганявся до 40 км/год. Такі експерименти ставлю виключно в безпечних умовах, на дорогах загального користування їжджу обережно, дотримуючись ПДР. Прикро тільки, що деяким водіям бракує культури водіння, і вони витісняють мене із правого узбіччя на бордюр. Але більшість все ж ввічливі. На дорозі мене важко не помітити: ззаду світиться метр червоної LED-стрічки, спереду – метр білої, а сам я вдягнутий у світло-зелену жилетку, що відбиває світло.
– Добре, тепер про гроші. Скільки коштує проїхати таким ровером 100 кілометрів? І у скільки в цілому обійшовся твій винахід?
– За моїми підрахунками, 100 кілометрів – це приблизно 2 гривні, залежно від швидкості і активності допомоги педалями. А на винахід всього було витрачено 10 тисяч гривень, проте зараз я працюю над здешевленням – шляхом заміни дорогих компонентів на більш доступні. Наприклад, замість дорогого BLDC-двигуна (безщітковий двигун постійного струму — ред.) можна використати дешевший мотор від пральної машини, або переробити автомобільний генератор. Варіантів багато, дослідження продовжуються!
— Чи будь-який ровер можна переобладнати?
— Найзручнішими для «конверсії» є велосипеди з рамою у вигляді трикутника. Під розміри цього трикутника купується сумка, в якій розміщуються акумулятори. Оптимальний варіант — це переробити мотоцикл, модифікувати трохи раму, щоб була «просторіша», з відсіками для акумуляторів та електроніки.
— Як люди реагують на твій велосипед? Чи немає вже замовлень на виготовлення подібного?
— Зазвичай люди дивуються, оскільки не кожен день побачиш велосипед, який без допомоги педалей швидко їде вгору, увесь світиться, і з якого лунає музика. Замовлень зараз не беру, розробляю комерційну модель велосипеда, щоб була проста в управлінні та експлуатації, надійна, з усіма світловими приладами, згідно ПДР, а також із сучасним стильним дизайном.
— Знаю, що ти заряджаєш свій винахід на сконструйованій тобою ж електростанції. Розкажи, будь ласка, що це таке.
— Усе просто. Купив дві вживані сонячні панелі по 225 Вт з Європи, була можливість взяти недорого. Розмістив їх на теплиці. Удень вони заряджають акумулятори, а ті вночі живлять паяльник, ноутбук, світлодіодні лампи. Удень заряджаю велосипед, а також ставлю різні експерименти. Домашня електростанція для мене — це передусім зміна філософії споживання енергії: раніше я старався максимально економити, щоб не переступити межу в 100 кВт/г за місяць і не платити за дорожчим тарифом. Зараз в сонячний день пропадає 500 Вт безкоштовної енергії, якщо їх не використати. Тому я можу без обмежень робити енергозатратні досліди, наприклад, з електролізу (розклад речовин постійним електричним струмом — ред.) чи гальваніки (технологія обробки металевих виробів — ред.).
— Якими ще винаходами чи ідеями можеш похвалитися?
— Цього літа планую зробити дослідження теплоізоляційних властивостей ґрунту, щоб зрозуміти доцільність побудови підземних сезонних теплових акумуляторів. Такий акумулятор, згідно із задумом, прогрівається влітку сонячними колекторами, а збережена енергія використовується взимку для обігріву будинку. Розроблятиму також моноколесо, бо електровелосипед досить габаритний, тож тримати його в міській квартирі буває незручно. Крім цього вже декілька місяців обдумую конструкцію електричного міні-трактора. Але підрахував витрати — це 1000¬-1500 $, стипендії не вистачить (сміється), тож мабуть доведеться цей проект відкласти.
Також маю багато ідей стосовно здешевлення конструкції вітрогенераторів. Ідей в мене — море, набагато менше – грошей і часу. Однак я бачу проблеми і думаю, як їх можна вирішити технічними засобами. Ми дорого платимо за комунальні послуги, за пальне, а можна ж скинути із себе це ярмо, якщо трохи попрацювати головою. Усі намагаються більше заробляти і вічно бігають по колу, я ж стараюся менше витрачати і жити спокійніше. Сучасні досягнення науки дозволяють це зробити.
— Нещодавно переглядав твою сторінку у Фейсбуці, де в тебе нік  – «Електрик Схемотехнік». Майже кожен запис у твоїй стрічці пов’язаний із зеленою енергією чи із збереженням довкілля…
— Взагалі я працюю в трьох основних напрямках: альтернативна енергетика, електротранспорт та переробка відходів. Усвідомлюю, що викопні джерела енергії приведуть людство до колапсу. Вже зараз у містах, через велику концентрацію вихлопних газів, люди страждають від смогу. Через це виникають безліч захворювань, які вбивають жителів мегаполісів. Це не може не турбувати, особливо, якщо ти маєш голову і можеш осягнути масштаби катастрофи.
— У Тернополі вже все частіше можна побачити транспорт з електричним приводом. Скільки часу, як гадаєш, потрібно, щоб він переважив традиційний?
— Вчені пророкують, що на середину 20-х років нашого століття ціни на електротранспорт будуть нижчі, ніж на бензинові чи дизельні моделі. Відповідно зникне головний фактор, який стримує розвиток цієї галузі, але може з’явитися інший: доведеться будувати нові електростанції, щоб заряджати автомобілі. Можна будувати СЕС прямо в полі, піднявши панелі вище, щоб під ними могла їздити техніка. Але виникає питання, як зберегти цю енергію на ніч. На щастя, в Україні є великі родовища літію, з якого роблять акумулятори. Над цим треба працювати зараз, інакше з електромобілями прийде і енергетична криза. Найкращим варіантом є відмова від автомобілів взагалі і перехід на легші види транспорту. Автомобіль споживає 100 Вт/г на 1 км, а моноколесо, приміром, лише 16 Вт/г. От і порівняйте.
— Окрім науки і винаходів— хто ти і де ти?
— Крім науки, я ще займаюся озвучуванням масових культурних заходів та дискотек. Також люблю «поганяти» на ровері полями, де можна розслабитись, бо там тільки я, дорога і — музика. На час літніх канікул записався на курси з англійської мови, тож матиму нагоду добре «протестувати» свого велосипеда, можливо, ще щось удосконалю. До речі, якщо хтось має непотрібні старі жорсткі диски та блоки живлення від комп’ютерів, будь-які акумулятори, а також будь-яку офісну техніку чи іншу електроніку в неробочому стані, залюбки усе це у вас «поцуплю». Мій номер мобільного – 098 22 64 466. Можете допомогти молодому винахіднику врятувати людство (сміється).

Розмовляв Роман КОМІНЯРСЬКИЙ

На фото – Павло Романишин із своїм диво-ровером на виставці (перший зліва) і в полях

Фото з архіву Павла Романишина

Loading...
Використання матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється тільки за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на www.pressclub.te.ua