В рабство може потрапити кожний!

15.05.2018, 12:21
256 Переглядів

Про що ми зазвичай думаємо, коли збираємось за кордон? Про строк дії нашого закордонного паспорта, наявність достатньої суми коштів та, врешті-решт,про одяг для поїздки і різні інші побутові речі. Та чи думаємо ми, що можемо потрапити там у рабство? Звичайно, ні! Як правило, українці недооцінюють потенційну загрозу від поїздки на сумнівну роботу за кордон, чи від привабливого оголошення на сайті для знайомств. Однак ця проблема існує, і вона значно ближча, аніж ми думаємо. За оцінками Державного департаменту США, який у 2017 році надав звіт щодо торгівлі людьми у світі, у Європі щоденно ( !)27 людей потрапляють у рабство. Чому ж українці, у своїй більшості, не схильні вважати, що вони можуть стати жертвами торгівлі людьми? На це є декілька причин.

Наші земляки звикли ототожнювати торгівлю людьми в основному із проституцією, а тому вважають, що чоловікам, приміром, така проблема не загрожує. Також часто можна почути  думку, що лише вихідці з бідних країн можуть потрапити в таку ситуацію. Насправді подібні твердження є міфами. Торгівля людьми загалом передбачає примусове використання праці  жінок, чоловіків та дітей для одержання вигоди. Тож торгівля людьми далеко не обмежується лише сексуальним рабством. Вона може мати також форму трудової експлуатації, втягнення у кримінальну діяльність, примусового жебрацтва чи материнства, нелегального донорства, експлуатації дітей тощо.

   Ще в Україні існує свого роду зневажливе ставлення до осіб, що стали жертвою торгівлі людьми. Чомусь вважається, що це обов’язково люди без освіти, з низьким соціальним статусом, жадні до швидкої наживи, або ж дуже наївні та довірливі люди. Насправді ж жертвою торгівлі людьми може стати кожний, незалежно від освіти, віку, статусу чи психологічних особливостей. А як ми зазвичай уявляємо собі торговців людьми? Чи не правда – на думку одразу ж спадає підозрілий чоловік у темних окулярах з неприємною зовнішністю чи хтось на кшталт? Але це знову ж таки стереотип, відірваний від реальності. Українські торговці людьми запросто можуть бути жіночої статі і виглядати цілком симпатичними , а також навіть можуть працювати вчителями, бути багатодітними матерями, і взагалі нічим не вирізнятися із загалу. Думаю, неочікуваною для багатьох буде й інформація про те, що дуже часто жертви знали своїх вербувальників, однак нічого не підозрювали. Також нам буває непросто зрозуміти, чому жертви торгівлі людьми не тікали з рабства. Відтак з’являються спекуляції на тему «знали, на що ідуть» чи «не хотіли втікати», і вина за потрапляння у таку пастку перекладається на самих жертв. Однак треба зрозуміти, що людей у рабстві часто утримують фізично (можуть навіть приковувати ланцюгами тощо). Їх постійно залякують, використовуючи засоби фізичного та психічного впливу: б’ють, залишають без їжі, погрожують зверненням до поліції, забирають документи. Через пережите жертвам потім часто буває складно повернутись до звичайного життя…

   Варто також згадати про тверде переконання більшості людей, що в таку ситуацію вони точно не потраплять. Згідно із Дослідженням з питань міграції та торгівлі людьми в Україні, що було проведене GfKUkraine, 54 відсотки респондентів, які чули про торгівлю людьми, справді переконані, що з ними ніколи не може статися нічого подібного, 23 відсотки вказують, що існує незначна вірогідність, і лише 4 визнають, що існує значна ймовірність потрапляння в ситуацію примусової експлуатації.На жаль, така впевненість погано співвідноситься з даними, що лише протягом 2014-2017 років від торгівлі людьми постраждали близько 60 900 українців !І для власного захисту від ситуацій примусової експлуатації самої впевненості надто мало. Тому варто бути надзвичайно обережними під час працевлаштування і навіть просто  поїздок за кордон, а також не поспішати довіряти малознайомим і навіть знайомим людям.

Ольга Подзігун, юрист-консультант Національної гарячої лінії з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів

15.05.2018, 12:21
256 Переглядів