На Тернопіллі – вибори!


16 грудня у трьох села Тернопілля відбуваються вибори сільського голови. Обирати «війтів» будуть у населених пунктах одного району – Монастириського. А саме у селищі Коропець, селах Гончарівка та Чехів. Цікава ситуація склалася у Чехові та Гончарівці. Там бажання балотуватися виявили лише по одному кандидатові. Оскільки у селах багато мешканців перебувають за межами місця реєстрації, тому є загроза того, що на дільниці прийдуть менше половини внесених у списки для голосування. Найцікавіші вибори передбачаються у Коропці. Це одне з найбільших сіл Монастирищини. Сільським головою тут хочуть бути троє претендентів. Щодо політичного забарвлення, то всі кандидати є самовисуванцями. Правда, деякі з них вже використовують для агітації прапори опозиційних сил. Спостерігачі Комітету виборців України уважно стежать за перебігом волевиявлення.




Організувати у нас нормальні вибори – неможливо!


Протягом місяця після дня голосування жодних правових наслідків для організаторів фальшування виборів не відбулося. У системі безкарності за порушення виборчого законодавства організувати належний виборчий процес в перспективі неможливо. Про це заявили представники Громадянської мережі ОПОРА у підсумковому звіті за результатами загальнонаціонального спостереження за парламентськими виборами-2012.
Виборча кампанія поставила під сумніви євроінтеграційні прагнення держави Україна та створила небезпечні правові прецеденти. За словами координатора виборчих програм ОПОРИ Ольги Айвазовської, бездіяльність правоохоронної системи та порушення конституційних прав громадян, які залишаються безкарними, ставлять під сумнів випадковість таких дій з боку окремих організаторів виборів.
ОПОРА відзначає, що усі політичні сили безвідповідально поставилися до підбору кадрів в ОВК та здійснювали їх перманентні заміни. Найбільш критичною була ситуація із квотами маловпливових партій, які майже повністю оновили своє представництво в ОВК протягом першого тижня після їх утворення. Постійні ротації в ОВК засвідчили непублічний контроль на квотами «аутсайдерів» виборів з боку лідерів парламентських перегонів. Діяльність виборчих комісій під час парламентської кампанії 2012 року мала неоднозначний та суперечливий характер. Застосовані підходи до формування окружних та дільничних виборчих комісій стали дієвою технологією політичного маніпулювання їх діяльністю. Посилення проявів зловживання адміністративним ресурсом у виборчій кампанії також негативно вплинуло на законність та неупередженість дій цих комісій.
У важливих питаннях організації виборчого процесу окремі рішення ЦВК мали деструктивний характер, що виражалося у непрогнозованих змінах процедур. Діяльність ЦВК на парламентських виборах 2012 року засвідчила нагальну необхідність запровадження практики залучення громадськості та експертного середовища до обговорення рішень, які стосуються організації виборчого процесу.Функціонування виборчих комісій ще раз засвідчило гостру необхідність запровадження нових механізмів відбору та навчання їх членів. Непідготовленість виборчих комісій до виконання своїх повноважень не лише загрожувала організаційним процесам, а й суттєво підвищувала конфліктність парламентської кампанії.
Парламентські вибори 2012 року засвідчили нагальну необхідність реформування партійних інститутів на принципах децентралізації процедур прийняття рішень та посилення впливу їх членів та симпатиків. Прийняття рішення щодо висування кандидатів в народні депутати України від усіх без винятку партій було непрозорим та закритим. Основними ж порушеннями виборів 2012 року стали підкуп та адміністративний ресурс. В поєднанні вони створили в ряді округів неконкурентні умови політичної боротьби, в яких беззаперечну перевагу мали провладні кандидати. Підтримка таких кандидатів з боку посадових осіб та відсутність належної реакції правоохоронних органів на факти підкупу створювала атмосферу вседозволеності та провокували серед виборців апатію і зневіру.
Враховуючи фактор дня голосування, вибори можна визнати такими, що не відповідають базовим демократичним стандартам через відсутність рівних умов проведення кампанії кандидатами та партіями, безпрецедентно великою кількістю «технічних» суб’єктів виборчого процесу, заангажованістю складу виборчих комісій та незбалансованістю подачі ЗМІ інформації про партії і кандидатів.




Звіт про «перекошені» вибори


Сьогодні, 30 листопада, постійний комітет Парламентської асамблеї Ради Європи має заслухати звіт спостерігачів на виборах до Верховної Ради України. Засідання комітету відбудеться в Андоррі-ла-Велья (Андорра). Звіт представить керівник спостережної місії ПАРЄ на парламентських виборах в Україні Андреас Гросс. Раніше міжнародні спостерігачі заявляли, що парламентські вибори в Україні характеризуються “перекошеним полем гри”. За їх словами, це стало результатом, в першу чергу, зловживання адміністративним ресурсом, а також відсутністю прозорості виборчої кампанії, непрозорим фінансуванням партій і браком збалансованого висвітлення в засобах інформації.




Іван Стойко – «Багато залежало від тих, хто рахував результати виборів. І цей факт незаперечний»


У Тернопільському прес-клубі нині чинний і майбутній депутат Верховної ради України Іван Стойко відкрив карти політичної боротьби в Україні. За словами депутата, сама виборча кампанія пройшла відкрито і чесно. Однак, знівелювалися ці демократичні стандарти під час підрахунку голосів, коли були вимкнуті камери відеоспостереження. «Під час вимкнення камер почалося найцікавіше. Хочу нагадати відому фразу Сталіна: «Неважливо, як голосували, важливо, як рахували». Так сталося і цього разу», – зазначив народний депутат. Іван Стойко переконаний, що головні маніпуляції відбулися саме під час підрахунку голосів. Ці вибори були непрозорими, нечесними, із використанням адмінресурсу, зазначив Іван Стойко.
Народний депутат звернув увагу журналістів на те, що під час підрахунку голосів були використані силові структури, що є недопустимим. «На жаль, за 20 років незалежності я не пригадую випадку, аби таке сталося. Влада Януковича перейшла усі межі. Це особливо було видно у Первомайську Миколаївської області, на Черкащині та в інших регіонах нашої держави, – сказав нардеп. – А так звані виборчі комісії були лише «підрахуями», як і у 2004 на чолі із Ківаловим.  ОВК та ДВК повели себе зовсім непристойно. І вони повинні відповісти за це. Так само, як і ЦВК, яка повинна була б навести лад. Так само і суди, які б мали дотримуватися букви закону, а не обслуговувати амбіції провладних політичних сил».
Іван Стойко зазначив, вибори мали негативний вплив на імідж нашої держави.
За словами політика, європейські інституції влаштують помірковане «побиття» України, а в подальшому будуть дуже обережні кроки у стосунках із Януковичем та його командою.
«Партія регіонів нині у парламенті робить усе, аби сколотити більшість, загнати мажоритарників під свої тенета. І уже розпускають чутки, що більшість із них погодилася. Але це не є правдою, таким чином вони тиснуть на інших, заганяючи тих людей у глухий кут. На жаль, ахілесовою п`ятою є те, що серед вибраних кандидатів-мажоритарників є чимало бізнесменів. І саме через натиск на їхній бізнес провладна партія намагається поповнити ряди Партії регіонів. І це є найбільшою ганьбою нашої держави… », – сказав Іван Стойко.




Вікторія Сюмар: "Джинса" фактично витіснила реальну журналістику"


Згідно з даними моніторингу, регіональні ЗМІ перед парламентськими виборами «втратили будь-які гальма». У низці регіонів України взагалі немає незаангажованих засобів масової інформації, а професійний рівень журналістів падає. Як передає кореспондент УНІАН, про це розповіла виконавчий директор Прес-клубу ринкових реформ Світлана Єременко, керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ щодо «джинси» та дотримання професійних стандартів журналістики Українського освітнього центру реформ. Вона повідомила, що з лютого Український освітній центр реформ проводив моніторинг ЗМІ, у якому взяли участь 19 експертів і який охопив Львівську, Донецьку, Харківську, Сумську, Вінницьку області та АР Крим. Згідно з даними моніторингу, регіональні ЗМІ перед парламентськими виборами, за словами С.Єременко, «втратили будь-які гальма», що продемонструвало катастрофічне зростання кількості «політичної джинси». Зокрема, показник замовних матеріалів у цих ЗМІ у березні становив 14,2%, у червні – 20%, у вересні – 27,8%. Водночас, за словами експерта, найвищі показники кількості «джинси» у регіональних друкованих медіа зафіксовані у Сумах – 34% та у Харкові – 33%, менше замовних матеріалів друкували медіа у Донецьку, Криму та Львові. При цьому показники Львова С.Єременко пояснила тим, що «джинса» там більше розповсюджувалась в електронних ЗМІ, ніж у друкованих. Крім того, С.Єременко наголосила, що комунальні ЗМІ є «абсолютно залежними» і замість того, щоб відстоювати інтереси громади, «обслуговують владу». Також експерт зауважила, що моніторинг показав дотримання журналістами точності, достовірності та оперативності у поданні інформації, але баланс думок і точок зору, повторне розкриття теми та відокремлення фактів від коментарів мають дуже низький рівень. У свою чергу виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар висловила переконання, що замовні матеріали, або «джинса» набули такого поширення, що фактично витіснили реальну журналістику. «В ході виборів це було надзвичайно сильно помітно. Ми бачили загальнонаціональні друковані видання, які просто не мали місця для редакційних статей, тому що всі площі були викуплені «джинсою», тотальною в контексті практично всіх провідних політичних сил», – сказала вона. Крім того, зауважила В.Сюмар, рекламну кампанію партії оплачують із виборчого фонду, як передбачено законодавством. «А ось ці «джинсові» пакети – це повністю тіньові гроші, які ніхто не показує», – наголосила вона і додала, що відповідно з цих коштів до держбюджету не платяться жодні податки.




Вибори й «аморалка», або що залишиться на совісті українського електорату


Пишу цей матеріал напередодні виборів, але коли ця стаття побачить світ, уже будуть відомі їх результати. Впевнена, що дуже багатьох вони розчарують, і ми почуємо стільки розмов про фальсифікації, маніпуляції, пресинг, адмінресурс тощо. Не сумніваюся в наявності цього всього і відповідному впливі на результат, але хочеться підняти і тему дещо іншого фактора. Того, як впливає на результати виборів позиція і поведінка власне виборців, тієї самої маси народу, яку називають електоратом. На серйозну аналітику в цій публікації не претендую — це, швидше, буде щось на кшталт невеселих «замальовок з натури». Не хотілося б і когось принизити чи образити, але факти залишаються фактами. І особисто мені моя людська і професійна совість не дозволяє про них не написати. Звичайно, описуване далі аж ніяк не стосується всього українського народу, однак стосується досить багатьох. І поки не зміниться свідомість цих багатьох, доля України, очевидно, не зможе кардинально змінитися на краще.

Бабло перемагає зло

Почну з реальної картинки. За недільним обіднім столом — звичайна тернопільська сім’я моїх знайомих. Батько, мати і двоє синів–студентів. Батько працює у штабі об’єднаної опозиції, мати допомагає виготовляти друковану продукцію для «регіоналів», сини розповсюджують агітматеріали ще іншої політичної сили. Думаєте, вони ведуть під час трапези дискусії на політичні теми і до хрипоти сперечаються, за кого варто голосувати? Помиляєтеся. Досить емоційно вони обговорюють суто матеріальну сторону питання: кому скільки вдасться на цих виборах заробити і як це допоможе полегшити сімейні витрати.

— Слухай, а усім на якусь одну партію чи хоч на не «ворожі» не можна було працювати? — запитую розгублено у господині дому, оскільки абсолютно не уявляю такої ситуації у власній сім’ї.

— Та вже як вийшло прилаштуватися, головне — гроші заробити! — відповідає вона.

— І не сваритеся з чоловіком через те, що ніби по різні сторони «барикад»?

— Ти що, смієшся? Він мене сам прилаштував через одного свого співробітника, бо в їхньому штабі вже вільних місць не було. Та й які там барикади?! Ми ж обоє для сім’ї стараємось, бо хлопці он поступили, видатки великі. А ті партії — вони всі однакові.

— Ну а діти? Це ж поганий приклад для них, вони ж вважатимуть вас лицемірними, безпринципними, безідейними врешті–решт. І за кого, до речі, ви голосувати збираєтесь?

— Та про яку ідейність і принциповість ти говориш?! Он подивися на тих політиків, де вони в них?! А голосувати ми взагалі не будемо, бо 27–го мусимо до рідні на весілля аж у Київську область їхати.

Дискусію зі знайомою я тоді припинила, зрозумівши, що ще трохи, і вона на мене образиться, а то ще й посваримося. Але біда в тому, що подібних сімей я знаю чимало. Причому в більшості своїй це люди ніби й непогані, інтелігентні, і з вищою освітою, а дехто ще й при непоганих посадах. То що в такому випадку хотіти, наприклад, від затурканої сільської бабусі з неповною середньою, єдиним джерелом інформації у вигляді радіоточки–«брехунця» і копійчаною пенсією?
«А шо дасте?!»

З однією такою бабусею теж спробувала подискутувати після зустрічі селян з одним кандидатом, де вона була присутня і гіперактивна. Зокрема, коли надійшов час запитань, бабуська на весь зал обшарпаного сільського клубу заволала: «А шо ви нам дасте?! Дайте на церкву або на школу! Он Добренко (умовне прізвище одного з кандидатів на тому окрузі. — Авт.) нам дорогу кладе, то ми хочемо за нього голосувати, хай він навіть від влади!». Спроба пояснити бабусі, що дорогу кладе державне відомство за бюджетні гроші, а Добренка туди просто «примазують», оскiльки він хоч і зареєстрований самовисуванцем, насправді є провладним кандидатом, не увінчалися жодним успіхом. Як і наступне моє пояснення, що якщо таких Добренків у новій Верховній Раді буде більшість, то бабусине село скоро взагалі зникне з карти України. Контраргумент звучав один і «залізний»: «Але ж дорогу кладе!».

Виборці стали прагматичними — так м’яко охарактеризували експерти тенденцію виборів–2012 . Для прикладу цитую одного з них, представника Центру євроатлантичної інтеграції Тараса Жовтенка, яку він висловив у коментарі одному з центральних ЗМІ: «Парламентська виборча кампанія 2012–го показала, що проблеми євроінтеграції та НАТО, газові суперечки з Росією, мовне питання та інші політичні фактори перестали бути для виборця ключовими, і свій вибір українці будуть робити, спираючись на конкретні досягнення того чи іншого кандидата (мається на увазі — конкретні матеріальні речі, зроблені для виборців ще до голосування. — Авт.). Відремонтована школа, яка роками перебувала в аварійному стані, тепер цінується виборцем вище, ніж найжорсткіша позиція з приводу НАТО. І, отримавши можливість голосувати одночасно і за партію, і за кандидата–мажоритарника, у другому випадку виборці все частіше демонструють прагматичний підхід. Це виклик політикам. Двадцять років ніхто не відповідав на запитання «Чи буде у нас нова поліклініка?», яке звучало на мітингах від виборців. А потім люди просто перестали ходити і на мітинги, і на виборчі дільниці. І тепер ті, хто хоче потрапити у владу, просто змушені не придумувати красиві концепції і програми, а «будувати поліклініку».

Зi словами пана Тараса абсолютно згідна. І хоч «за ідею» за партійними списками люди ще голосують, стосовно мажоритарників переважна більшість хоче отримати від кандидата щось конкретне «тут і вже», ще до його можливого обрання. Тому впродовж кількох останніх місяців у селах Тернопільщини можна було спостерігати змагання кандидатів у будівництві церков, ремонті шкіл і клубів, закупівлі меблів та іграшок для дитсадків тощо. Медики, педагоги та інші представники бюджетної сфери відверто говорили: «Хоч би частіше ті вибори, бо тільки в цей час можна отримати бодай часткове забезпечення необхідним». Що ж, з одного боку, воно, звісно, добре, що проблеми вирішують хоча б так. Однак чи не призведе це до ще більшого поглиблення цинічності і вже остаточного викривлення свідомості суспільства ?
Матеріальне в руці чи совість у небі?

Найгірше, звичайно, коли люди тупо продавали свої голоси за 200, 300 чи 500 гривень. Не думаю, що така сума може відчутно поправити чиєсь складне матеріальне становище, тому це вже не прагматизм, а, швидше, цинізм і аморальність. Не виключаю, що частина таких людей справді зневірилась у політиках узагалі, але ж як мінімум нерозумно через негатив у минулому перекреслювати можливості майбутнього. Та й навряд чи цинізм діючої влади можна перебити цинізмом громадян, останній ще більше сприятиме першому. Звертаючись до виборців незадовго до голосування, голова Інформаційного управління УПЦ КП архієпископ Євстратій (Зоря) нагадував їм, що, «продаючи голос на виборах за будь–що, починаючи від символічної вже гречки і закінчуючи солодкими обіцянками, які вочевидь є нездійсненними, людина ганьбить себе як особистість і як громадянина». «Тому нехай не скаржиться потім, чому ми так погано живемо, чому не приймаються правильні закони, чому крадуть гроші і так далі», — говорив він. Не знаю, чи вплинув на свідомість певної частини електорату заклик авторитетного священнослужителя. Зате знаю священиків провінційних церков, які азартно вступили в гру під назвою «зароби на кандидатах». Правила прості — кожному обіцяється підтримка (читай відповідна «обробка» електорату), з кожного береться певна сума на церковні потреби, відтак при освяченні нової каплички дякують і роздають грамоти усім. Ні, грошей небідних людей на церковні потреби мені, звичайно, не шкода. Мені шкода того впливу, який все це має на авторитет церкви. Бо виходить, що й у храмі людину підштовхують до того, що вибирати треба «матеріально».
Великі апетити «сторожових псів»

Ну і наостанок не можу не згадати про засоби масової інформації, бо ця тема особливо близька і болюча. А щоб не бути голослівною у «звинуваченні» колег, пошлюся на результати масштабного медіа–моніторингу, проведеного асоціацією «Спільний простір» та комітетом «Рівність можливостей» за підтримки спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі». Роблячи попередні підсумки майже напередодні виборів, голова комітету «Рівність можливостей» Олександр Чекмишев на прес–конференції в УНІАН однозначно заявив, що виборцям складно зробити усвідомлений вибір, отримуючи інформацію з українських ЗМІ. За висновком експертів, причини в тому, що «ЗМІ та журналісти при висвітленні виборчої кампанії перебували під тиском редакційної політики власників, переважно лояльних до партії влади. Внаслідок цього виборчих новин було недостатньо від загального контенту, виборці були недостатньо поінформовані, щоб голосувати свідомо, а самі медіа не забезпечили рівного доступу політичних суб’єктів».

Усе правильно, але мушу додати і ще дещо. Не думаю, що на моїй рідній Тернопільщині є багато лояльних до партії влади власників ЗМІ, при цьому всі більш–менш тиражні газети були по зав’язку забиті проплаченими «джинсою», піаром та антипіаром. Натомість власних текстів iз розумним і чесним аналізом, які б реально допомогли виборцям зорієнтуватися, було мізер. І якщо раніше була ще надія на так звані нові ЗМІ, переважно місцеві інформаційні сайти, то ці вибори показали, що і більшість iз них взяли за еталон політичне заробітчанство, склавши фантастичні прайси за «хвалити–не хвалити» і «мочити–не мочити». Так, на популярному тернопільському сайті одному з замовників «мочилово конкурента» оцінили удвічі дорожче, ніж традиційний піар, і ще удвічі більше запросили, щоб не виставляти будь–який чорний піар проти самого замовника. Тобто будь–який «каприз» за ваші великі гроші, а от як з елементарною совістю? Я розумію, що від легких грошей відмовитися важко, але, вибачте, це вже зовсім не журналістика, а дещо інше. Люди ж всю цю проплачену «бурду» читають і їй вірять.

Особисто мене «добив» наступний факт. Тернопільський прес–клуб у рамках реалізації передвиборчого проекту замовив абсолютно незалежне соціологічне дослідження щодо рейтингів партій і кандидатів та оприлюднив результати на своєму засіданні. Так от, ці результати, які були особливо важливі для виборців на тлі купи попередніх фальшивих соціологій, на місцевих сайтах чомусь узагалі не оприлюднили (щоб не псувати настрій основним замовникам?). А один зі ЗМІ додумався нишком узяти гроші з людини, яка стояла в цьому рейтингу першою. Уявляєте?! То уявіть собі подальший розвиток «демократії», у якої такі «сторожові пси».

Світлана Мичко УМ




Павло Федик критикує свої штаби


Слабка виборча стратегія стала причиною низьких результатів Партії регіонів у Тернопільській області на цьогорічних виборах, вважає керівник фракції ПР в обласній раді Павло Федик. Передусім у цьому винні керівники міського й обласного виборчих штабів — Віталій Каратаєв і Петро Гоч, зазначив він. Пан Федик повідомив, що має намір клопотатися, аби їх узагалі виключили із лав партії, бо і своїми депутатськими обов’язками (Каратаєв в обласній, а Гоч – у міській радах) вони нехтують. Серед промахів кампанії, озвучених ним, – формальність медійної підтримки реформ Президента на регіональному рівні, відсутність vip-агітаторів і скоординованих публічних заходів, агітація на рівні міні-штабів тощо.
За самого Павла Федика, який балотувався по 163-му виборчому округу, у Тернополі проголосували 2535 виборців. Це при тому, що жодної підтримки, з його слів, з боку виборчого штабу не було. Співставивши кількість відданих за нього голосів і витрачені упродовж перегонів кошти, пан Федик вирахував, що один голос йому у середньому обійшовся у 10 гривень.




Попередні підсумки: перемагає опозиція та феномен «Свободи»


Ще на початку жовтня мало хто вірив, що перемога кандидатів-мажоритарників від опозиційних сил ВО «Батьківщина» та ВО «Свобода» буде настільки яскравою. Цілковита картина почала вимальовуватися за два тижні до виборів. Причому в штабах інших кандидатів ще жевріла надія, тому за цей час було викинуто чи не найбільше чорного піару. Ми вже зазначали, що так звана «чорнуха» кардинально не може вплинути на хід виборів. Більш дієвим, як показують результати, було висунення двійника Володимира Бойка в окрузі №165 (Зборів), який забрав у кандидата від «Батьківщини» понад 3,5% голосів. Перед днем голосування діяльність штабів, котрі побоювалися масових фальсифікацій, була спрямована на захист волевиявлення. Але відрив кандидатів-переможців став настільки великим, що відразу відпала мова про фальсифікації, тим більше владі потрібно було показати, що вибори відбуваються чесно і прозоро. Загалом із цим завданням вона справилася. Виборча кампанія пройшла спокійно.
Отже, згідно з попередніми результатами виборчої кампанії, народними обранцями від Тернопільської області стали: округ №163 (Тернопіль) – голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда (ВО «Свобода»), округ №164 (Збараж) – депутат Тернопільської міської ради Михайло Головко (ВО «Свобода»), округ №165 (Зборів) – перший заступник голови Тернопільської обласної організація ВО «Батьківщина» Володимир Бойко (ВО «Батьківщина»), округ №166 (Теребовля) – голова фермерського господарства «Апостол» Михайло Апостол (ВО «Батьківщина»), округ №167 (Чортків) – народний депутат України Іван Стойко (ВО «Батьківщина»).
Також в одномандатному виборчому окрузі №74 Запорізької області народним депутат став висуванець від Партії регіонів уродженець села Оришківці Гусятинського району, екс-голова Тернопільської ОДА Ярослав Сухий.
Для багатьох дещо несподіваними виявилися результати ВО «Свобода». Хоча ми ще на початку, у серпні, вказували, що Всеукраїнське об’єднання подолає виборчий бар’єр. По-перше, майже завжди соціологічні опитування показували менший результат, ніж «Свобода» мала після підсумків голосування, по-друге, електорат свободівців є свідомим, тобто їхні виборці прийдуть і проголосують. Також цьогорічний так званий феномен «Свободи» можна пояснити тим, що багато виборців були розчаровані діяльністю народних депутатів від партій, які традиційно були присутніми у Верховній Раді, вони прагнули кардинальних змін. Також значно активізувало виборців цієї політичної сили те, що тривалий час соціологи показували, що «Свобода» балансує на межі проходження. Виборці, які вагалися, за яку з трьох опозиційних політичних сил віддати свій голос, були впевнені, що ВО «Батьківщина» та «УДАР» проходять у Верховну Раду, і зробили свій вибір на користь ВО «Свобода».
Комуністична партія України прогнозовано набрала високі відсотки через розчарування жителів, особливо на сході та півдні України діяльністю Партії регіонів. Результат «УДАРу» залежав, перш за все, від мобілізації своїх виборців, серед яких переважаючою є молодь. Як бачимо, політичній силі не зовсім вдалося його мобілізувати.
Отже, як ми й прогнозували, за списками політичних партій депутатами Верховної Ради України стануть діючий народний депутат Василь Деревляний (ВО «Батьківщина), голова Тернопільської обласної організації політичної партії «УДАР» Ігор Побер («УДАР»), депутат Тернопільської обласної ради Олег Сиротюк (ВО «Свобода»). Крім того, у Верховній Раді ми побачимо ще двох свободівців, біографії яких пов’язані із нашим краєм – Юрія Сиротюка, який тривалий час тут навчався і проживав, діючого депутата Тернопільської обласної ради Едуарда Леонова, також у Верховній Раді буде представлений Валентин Наливайченко, який розпочинав мажоритарну виборчу кампанію на Тернопільщині, а потім увійшов у список «УДАРу».
Ще кілька кандидатів, котрі мали шанс стати народними депутатами, а саме, екс-міський голова Тернополя Роман Заставний (ВО «Батьківщина», 75-й), заступник голови правління ВАТ «Опілля» Григорій Соломаха (КПУ, 40-й) та депутат Тернопільської обласної ради Роман Навроцький (ВО «Свобода», 38-й), за попередніми даними ЦВК, не проходять.
Біографічні довідки про попередньо обраних кандидатів ми не будемо давати, оскільки наші читачі мали змогу детально з ними ознайомитися у попередніх номерах газети «Місто».
Отже, після офіційного оприлюднення результатів виборів стане вакантною посада голови Тернопільської обласної ради. Троє депутатів Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода» Олексій Кайда, Олег Сироюк і Едуард Леонов переберуться у Верховну Раду України. Сподіватимемося, що останній в парламенті не стане таким прогульником сесій, яким був у Тернопільській обласній раді. На окрузі Тернополя, де переміг депутат Тернопільської міської ради Михайло Головко, мають відбутися перевибори.
Тернопільськк відділення Інституту української політики




Тернопільський виборець - «нас не злякаєш!»


Виборчі перегони проходили в атмосфері напруги, сильного адміністративного тиску, затягуванням працівників бюджетної сфери у ряди провладної партії, «опрацьовуванням» директорів шкіл, головних лікарів, небаченим за розмахом та фінансуванням непрямим підкупом виборців, особливо на півночі та півдні області. Та це не спрацювало. Про це сьогодні говорили представники «Свободи», «Об`єднаної опозиції «Батьківщина» та «УДАРу» на засіданні Тернопільського прес-клубу, на якому підбивалися попередні підсумки виборчої кампанії до парламенту. Політики переконані – об`єднання опозиційних сил в узгодженні єдиних кандидатів дало позитивні результати, мобілізувало виборця Тернопільщини, звівши нанівець усі потуги чи то влади, чи то капіталу. Разом з тим тернополяни готові голосувати і за нові політичні сили, якою є «УДАР».
Попередні результати такі: «Батьківщина» – майже 40%, «Свобода» – близько 30%, «УДАР» – 15%.
У мажоритарних округах за попередніми даними перемагають узгоджені кандидати від Об`єднаної опозиції та «Свободи». 163 округ – Олексій Кайда (Свобода), 164 – Михайло Головко (Свобода), 165 – Володимир Бойко (Об`єднана опозиція), 166 – Михайло Апостол (Об`єднана опозиція), 167 – Іван Стойко (Об`єднана опозиція). Такі результати перевершили усі прогнози тернопільського політикуму.

 




Як голосувала жіноча колонія?


Від спостерігачів Тернопільського обласного осередку КВУ відомо, як проголосували у жіночій виправній колонії у Добриводах Збаразького району (ВО 164, дільниця № 610403). Найбільше симпатизують на цій дільниці Партії регіонів – 559 голосів, за «Батьківщину» проголосувало 11 осіб, а за УДАР – 10. Усі інші отримали – по нулях. Симпатії щодо кандидатів у народні депутати розподілилися так: за самовисуванця В.Клименка, який відхрещувався від дотичності до жодної політичної сили, особливо до Партії регіонів, проголосувало 574 виборці, по 2 голоси дісталося М.Головку та В.Ломаковичу. Усі решта кандидатів, навіть ще чинний нардеп від Партії регіонів О.Муц , а тепер – самовисуванець, не отримали жодного голосу.