Продаж землі на благо чи на шкоду?


Впровадження земельної реформи, і передусім зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, залишається останнім часом однією з найгарячіших тем для обговорення в українському суспільстві. Така дискусія, організована Національною асоціацією сільськогосподарських дорадчих служб України ДОРАДА, проходила нещодавно і у Тернопільському прес-клубі. Розпочинаючи розмову, представник згаданої асоціації. Йосип Книжицький повідомив, що до сьогодні відбулося вже близько десятка подібних громадських слухань різного рівня в громадах, селах та райцентрах. Відтак свої думки щодо того,  як відкриття ринку землі може позначитися на економічній ситуації в країні та на розвитку агропромислової галузі, висловили представники найрізноманітніших сфер.

    Андрій Галяс, директор проекту «Розвиток полуничних кооперативів»:

   – Я представляю організацію, яка співпрацює з фермерами, які в основному працюють в ягідництві та садівництві. Так от вони не готові на даний час вкладати кошти в цю справу, якщо не мають «довгої» землі, тобто якщо не впевнені, що зможуть розпоряджатися нею і завтра та післязавтра, адже ягідництво і садівництво передбачають досить довгий процес вирощування. Зокрема, для полуниці один цикл займає 4 роки, для малини – 8, сади ж взагалі потребують від 15-ти до 20-ти. Тим часом саме цей сектор сільського господарства створює дуже багато робочих місць, є дуже перспективним і вигідним. Тут і лежить відповідь на запитання, чи потрібен ринок землі – безперечно, що він потрібен. Лише не треба вводити його бездумно, даючи можливість скуповувати землю будь-кому і у великих кількостях для майбутнього перепродажу. Сільськогосподарські землі повинні використовуватись за призначенням.

   Андрій Строєвус, власник земельного паю із Збаразького району:

 – Ця тема впродовж останніх тижнів аж «пищить» з усіх телеканалів і ЗМІ. І , як кажуть в нас у селі, що якщо вже навіть співаки починають агітувати за продаж землі, то, значить, щось там таки «сховано». Так от в цьому процесі продажу чи не продажу землі дуже важливо не загубити того, що власне є селом, тих людей, які там живуть і працюють. Доконечно ми маємо зрозуміти одну річ – село то не є кормоцех, і не дай, Боже, в такий його перетворити, допустити в процес величезні агрофірми, які знівелюють село. Бо як би це заїжджено не звучало, але село – це таки справді колиска нації. В селі є те, що називається національною екзистенцією, що живить націю і визначає її перспективу на майбутнє. Тому, як відзначив і попередній виступаючий, надзвичайно важливо, аби та земля була використана саме за призначенням. І зрозуміло, що свою власну землю ніхто не виснажуватиме, не «захімлюватиме», як кажуть в народі, не вбиватиме заради викачування грошей по максимуму.

  Лілія Чорна, спеціаліст-землевпорядник 1-ї категорії Золотопотіцької (Бучацький район) селищної ради:

   – На мою думку продаж землі буде тільки позитивом. Згідно 13-ї статті Конституції України земля є об’єктом власності українського народу, отже, громадяни повинні мати право вчиняти будь-які дії з своєю власністю. Сьогодні селяни начебто є власниками паїв. Але багато хто вже за станом здоров’я не здатний її обробляти, тож здають в оренду. То чому селянин не має права продати свою землю, хай навіть задешево, якщо в нього є така по треба і він може за рахунок цього покращити якість свого життя чи вирішити якусь важливу нагальну потребу? В нас же поки що виходить так, що людина помирає в злиднях, але змушена цей пай, який, по суті, мертвим вантажем лежить, передавати в спадок із незрозумілою перспективою. Що ж до впливу на економічну ситуацію в цілому, то в разі офіційного дозволу на  продаж сільськогосподарських земель дохід зможуть отримати і селяни, і держава, бо ж при купівлі-продажу буде сплачуватися державне мито. При цьому новий власник буде змушений вже добре думати про раціональне використання , про завтрашній день, адже він зробив капіталовкладення.

   Світлана Кебалюк, директор підприємства з промислового виробництва полуниці «Екофрутс»:

   – На мою думку земельну реформу потрібно проводити, оскільки тіньовий обіг землями переходить в загрозливі масштаби. Проте реформа має бути продуманою та не нашкодити вже існуючим виробникам, щоб вони не мали негативних наслідків. Моє побоювання полягає в тому, що частина людей, чию землю я орендую, захочуть її забрати, а в мене якраз зараз закінчуються угоди оренди, і їх треба буде переукладати. Тож є ризик великий, що мій безперервний цикл вирощування буде порушено, і як виробник я буду поставлена в дуже жорсткі рамки. Разом з тим ті 1000 чи 1200 доларів за пай – це не є той дохід, який може значно поліпшити добробут селян чи вирішити якусь серйозну їх проблему. Ми ж сьогодні пропонуємо людям досить високі орендні ставки за землю, тож за найближчі кілька років вони можуть отримати значно більше. Впевнена, що люди на селі розумні, і здатні будуть прорахувати це і одразу не продавати землю першим покупцям. Але, звичайно,  знайдуться такі, які все-таки захочуть продати. Для мене ж випадання навіть однієї ланки у півтора гектара потягне за собою великі проблеми.

   Надія Залевська, голова сільської ради з Лосятина Кременецького району:

– Все залежить від ситуації в кожному окремому населеному пункті. В нашому селі вже всі намагаються заробляти самі, і в нас дуже мало людей, які не здатні самі обробляти свою землю. Доходить часом навіть до скандалів, бо люди масово хочуть мати землю у своєму розпорядженні!! Але  перш ніж приймати закон щодо дозволу продажу сільськогосподарських земель, потрібно дуже добре продумати всі нюанси, провести роз’яснювальну роботу з селянами. І бути впевненими, що наша держава зробить усе,  щоб захистити власників паїв. Також до мене звертається багато людей з такою проблемою, наприклад. Землю в них взято в оренду ще в 2006 році. До 2012-го не реєстрували. Тоді зареєстрували терміном на 10 років, бо в людей зуміли виманити чисті бланки, і ось тепер виходить, що люди є власниками, але розпоряджатися своєю землею не можуть, і я не знаю, що їм відповісти і як допомогти. Селяни мають бути повноправними господарями на свої землі, мають право вільно нею розпоряджатися, якщо про селян думають, що ми не свідомі і почнемо масово спробувати землі – то це груба помилка. Ми хочемо мати гарантоване конституцією право!!!  

Віктор Мартинюк, виконуючий обов’язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області:

   – Чи є в Україні ринок землі? Давайте подивимось. В нас є 5 видів цільового призначення земель згідно Земельного кодексу. Якщо людина отримує ділянку для будівництва житлового будинку, з відповідним оформленням, то потім чи будує вона, чи ні, але може вільно продати цю землю, або подарувати чи обміняти, тобто укладає цивільно-правові угоди. Те саме, якщо хтось отримує ділянку для будівництва гаража чи садового будиночка, чи має особисте селянське господарство. Тобто ринок землі фактично існує. Єдиним винятком залишається земельна частка-пай, тому що є перехідні положення земельного кодексу і заборона на відчуження і зміну цільового призначення у будь-який спосіб. І саме тут зарита вся сутність тіньового обігу землі. Сьогодні представники крупних агровиробників і тих самих агрохолдингів, представники яких, до речі, здебільшого є не місцевими, усіма можливими способами, використовуючи і моральний тиск, і маніпуляції з ознаками шахрайських дій, намагаються привласнити земельні паї селян. Вони укладають з людьми (найбільше жертв – серед пенсіонерів і людей без вищої чи й середньої освіти) не завжди законні цивільно-правові угоди, спрямовані на те, щоб у майбутньому мати зачіпку для позбавлення власників права на землю, щоб самим її придбати.  Тому для нормального функціонування вже фактично існуючого ринку землі необхідно лише привести в законне русло всі дії щодо земельних паїв. А для цього потрібно зробити норми закону про обіг ринку земель настільки вузькими і жорсткими, щоб вони були зрозумілими для громадян, і щоб прості селяни могли користуватися цим законом для своєї користі. А чи буде від цього користь державі і органам місцевого самоврядування, то в цьому можна не сумніватися. Ми бачимо це за надходженням у бюджети при будь-яких операціях з земельними ділянками іншого цільового призначення.




Фахівці прогнозують ускладнення ситуації щодо захворювання на кір


На черговому засіданні Тернопільського прес-клубу журналістам розповіли про ситуацію із захворюваністю на кір, що склалася останнім часом в області. Спалах цієї хвороби зафіксовано у Бучацькому районі, де захворіло вже більше 20-ти чоловік ( переважна більшість  – це діти, вихованці одного дитячого садка). Окремі випадки також мають місце у Чортківському, Борщівському та Збаразькому районах. Всього станом на 16 червня, коли проводилася прес-конференція, на Тернопільщині було зареєстровано 30 випадків захворювання на кір. Порівняно із сусідньою Івано-Франківщиною, де ця цифра у понад 10 разів більша і є на сьогодні найвищою в Україні, це, звичайно, не критично. Однак заступник директора «Тернопільського обласного лабораторного центру Міністерства охорони здоров’я України» Володимир Паничев недарма класифікував ситуацію як неблагополучну, зазначивши, що частина наших хворих завезли кір якраз  із сусідньої області, де навчаються, адже для інфекції не існує територіальних кордонів.

   Детальніше зупинилася на проблемі Марія Павельєва –  завідувач відділу епіднагляду та профілактики інфекційних захворювань «Тернопільського обласного лабораторного центру МОЗ». Вона, зокрема, повідомила, що впродовж останніх років кір в області «активізовувалась» тричі (у 2001, 2006 та 2012 рр.), причому відповідні цифрові показники тоді навіть перевищували загальноукраїнські. І що ріст захворюваності пов’язаний передусім з низьким рівнем вакцинації, яка при 50-60 відсотках у 2015-му минулого року становила в нас лише 20 відсотків. Тим часом, при дуже поширених серед населення настроях проти вакцинації,  саме щеплення залишається наразі головним захистом від кору, який помилково вважається виключно дитячою хворобою, хоча становить небезпеку і для дорослих.

   Ольга Дивоняк, завідувач інфекційного відділення Тернопільської міської дитячої клінічної лікарні, нагадала журналістам про те, як поширюється вірус кору, про його основні симптоми та те, як повинні поводитись батьки при перших проявах хвороби у дітей, застерегла від самолікування та затягування із звертанням до лікаря. Відтак представники ЗМІ почули не дуже втішний прогноз фахівців щодо того, як надалі може розвиватися ситуація із захворюванням на кір в нашій області. За словами Володимира Паничева, найближчим часом очікується поява спорадичних (поодиноких) випадків та поширення кору на інші райони області. Не виключаються спалахи в дитсадках та літніх таборах. А до кінця року ( з урахуванням циклічності активізації кору) передбачається до кількох тисяч випадків цього захворювання.

При цьому фахівці акцентували, що проблем з вакцинами для планових щеплень проти кору сьогодні у нас в області немає – держава забезпечила ними за свій кошт.  А от в разі виникнення епідемічної ситуації  необхідне фінансування повинно здійснюватися вже за рахунок місцевих органів влади.

Довідково.

За повідомленням прес-служби Міністерства охорони здоров’я України цього року  захворюваність на кір в Україні зросла більше ніж у 70 разів порівняно з минулорічними показниками. Станом на середину червня було зареєстровано 735 випадків захворювання в 15 областях. 72,93 відсотка хворих – діти й підлітки. При цьому на цей самий період в більшості регіонів України щеплення проти кору мали менше третини дітей у віці до 1 року. На 1 травня цього року залишки комбінованих вакцин для профілактики кору в регіонах становили понад 550 тисяч доз.




Редактори тернопільських районок вивчали нову «філософію» вільної місцевої журналістики


Для редакторів районних газет області, що беруть участь у роздержавленні, відбувся тренінг «Сучасна місцева газета – якої їй бути». Газетярі формували нову «філософію» вільної місцевої журналістики, і з цієї точку зору по-новому спробували відповісти на запитання «Хто наш читач? Що йому потрібно?». Редактори вчилися сучасного розуміння аудиторії та її запитів як інструменту коригування змістом.

Учасники тренінгу ознайомились із кращими прикладами тематичного і графічного «кодексу» газети, принципами планування роботи творчого колективу редакції. Окремою темою для обговорення стали редакційний менеджмент, менеджмент персоналу, системи та інструменти контролю і заохочення, аналіз географії газетних публікацій, висвітлення головних тем, зворотній зв’язок з читачем.

Заняття проводив експерт спільної програми ЄС та РЄ «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні», редактор Новотроїцької районної газети «Трудова слава» (Херсонська область), заслужений журналіст України Валерій Горобець. Головний редактор газети «Ірпінський вісник» (м. Ірпінь, Київська обл.), член Спілки письменників України Юлія Бережко-Камінська поділилася з тернопільськими редакторами досвідом, чого можна досягти і змінити в газеті за півтора роки, як зробити повний ребрендінг видання із «заштатної районки» в нову, сучасну якість європейського рівня.

Тренінг відбувся у рамках проекту «Комплексна підтримка друкованих ЗМІ різних регіонів України в процесі роздержавлення та налагодження їх самостійної діяльності» при підтримці “Українського медійного проекту” (У-Медіа), що реалізується Інтерньюз в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).




Карта ПриватБанку стає ключем до вирішення багатьох проблем


В цьому однозначно переконалися журналісти, які були присутні на п’ятничній прес-конференції представників цього банку в Тернопільському прес-клубі. Захід розпочався з того, що директор Прикарпатського регіонального управління ПриватБанку Юрій Акуленко ознайомив з останніми змінами в діяльності фінансової установи та її здобутками. Ні для кого не секрет, яким неспокійним був для банку та його клієнтів період його реформування, однак схоже, що він благополучно завершився.    Передусім Юрій Акуленко розповів про нові можливості банку через отримання доступу до бюджету державних підприємств, програми комплексної підтримки підприємців та аграріїв «КУБ» і «АгроКУБ». До речі, 69,7 відсотків всіх українських підприємців обслуговуються саме в ПриватБанку. А 44 відсотки становить частка ринку «Привату» за обслуговуванням рахунків в агропромисловому секторі.

Та чи не найбільший інтерес у представників ЗМІ викликала ціла низка послуг та інноваційних сервісів ПриватБанку, пов’язаних з більш швидким та комфортним вирішенням щоденних побутових та соціальних проблем. Зокрема, йшлося про «теплі кредити» для фізичних осіб та ОСББ ( більш детально це пояснила потім керівник відділення «Центральне» Юлія Хаєцька), можливість оплати комунальних та інших платежів за допомогою сканування QR-кодів смартфонами (конкретніше на цьому зупинилися директор ПП “Укрспецінформ” Михайло Шидлівський та заступник керівника напрямку з просування послуг бюджетним організаціям Прикарпатського РУ ПриватБанку Андрій Нитка), про перспективи для студентів, пенсіонерів та інших категорій населення.

   Цікаво було почути про соціальні програми, спрямовані на допомогу воїнам АТО і хворим дітям, сприяння подорожуючим клієнтам у забезпеченні  VIP-контролю та користування VIP-зонами в аеропортах, діяльність «Юніор-банку» для школярів тощо. І здавалося б, наприклад, ну яке відношення мають банкіри до харчування в наших школах? Тим часом Юрій Акуленко повідомив про те, що незабаром в тернопільських школах планують запровадити пластикові картки для оплати за харчування учнів. Суть новації полягає в тому, що вона виключає зловживання підприємців, які обслуговують школи, батьки ж учнів отримують можливість контролювали витрачання грошей їхніми дітьми.

   Окрему увагу приділив керівник Прикарпатського регіонального управління ПриватБанку випадкам шахрайства щодо клієнтів банку. Відтак попросив нагадати читачам, що Приватбанк ніколи не запитує у клієнтів телефоном про їхні PIN-коди, контрольні запитання чи будь-яку подібну конфіденційну інформацію, так як банк просто не може її не мати, і до того ж вона є банківською таємницею. Також Юрій Акуленко нагадав, як слід поводитися, аби убезпечити себе, якщо раптом виник ризик доступу шахраїв до ваших особистих даних. Насамкінець він звернувся до журналістів з такими словами: «Хочу через вас подякувати нашим клієнтам за витримку і розуміння в складний період реформування, який в основному завершився».

Для довідки. ПриватБанк — найбільший за розмірами активів український банк і лідер роздрібного банківського ринку України, зареєстрований 19 травня 1992 року з головним офісом у Дніпрі. Володіє другою за чисельністю мережею відділень та найбільшою мережею банкоматів і терміналів серед банків України. ПриватБанк є найбільшим емітентом і еквайєром платіжних карток в Україні. За даними британського журналу The Banker, станом на 2016 рік ПриватБанк посідав 16-те місце в рейтингу найбільших банків Центральної та Східної Європи та 627-ме в рейтингу тoп-1000 світових банків. За класифікацією НБУ є одним з трьох системно важливих банків України. 18 грудня 2016 року Уряд України ухвалив рішення про націоналізацію 100% акцій ПриватБанку.




Землю – громадам!


Надзвичайно цікавий і злободенний захід відбувся вчора у Тернопільському прес-клубі. Український кризовий медіа-центр провів там відкриту дискусію з питань земельної реформи, в якій взяли участь представники ЗМІ, влади, громади та експертного середовища. Розмова відбувалася у двох основних руслах. Перше – це основні проблеми аграрно-земельної реформи в Україні та шляхи її вирішення, зокрема, і силами об’єднаних територіальних громад, як нових потужних учасників цього процесу. І друге – це власне ефективна співпраця у цій сфері згаданих громад, влади, журналістів та експертів.

   Щоб читачі зрозуміли, в якому ключі обговорювалися власне проблеми проведення земельної реформи, пропонуємо витримки з виступів трьох головних спікерів, які представляють різні суспільні сектори.

Сергій Кубах, експерт з питань управління земельними ресурсами проекту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку» :

 – Хочу нагадати, що земельна реформа почалася в Україні з відповідної постанови Верховної Ради в 1990 році, яка є чинною досі. Націлена ця реформа була на те, щоб перерозподілити земельні ресурси між різними формами господарювання для забезпечення їх ефективного використання і участі в економіці країни. Мораторій же на відчуження сільськогосподарських земель, введений в 2001-му, фактично заморозив будь-які реформи. І з того часу, можна сказати, нічого не відбувається. По-перше, мораторій вбив конкуренцію. По-друге, загальмував процеси інвестування і кредитування в аграрній сфері. По-третє – в результаті з’явився добрий десяток напівлегальних сірих схем, які дають можливість його обійти. Хоча проблеми земельної реформи, звичайно ж, не обмежуються дією мораторію. Земельна реформа є складним комплексом заходів, які в Україні, на жаль відсутні.

   Щодо територіальних громад, то однією з ключових проблем є те, що на сьогодні вони фактично усунуті від управління земельними ресурсами за межами населених пунктів. Такими землями розпоряджаються різні державні органи, і на сьогодні в держави є 10 з половиною мільйонів гектарів сільськогосподарських земель, раціональність використання яких нею, на жаль, не забезпечується. Таку практику необхідно змінювати, якщо громади готові брати на себе відповідальність не тільки за розпорядження землями – кому віддати, кому продати  – а й за їх ефективне використання і охорону . Проведення земельної реформи без участі громад неможливе! Але процес розпорядження має бути прозорим, а управління публічним, громадськість має знати, які землі передаються у власність ( і чи є такі взагалі в наявності, бо в нас є цілі райони,  де земель запасу вже не залишилось ), а де земельні ділянки будуть продаватися, причому продаватися вони повинні через аукціони. Громада, яка об’єдналася, повинна бути обізнана, де її межі і якими ресурсами вона володіє, знати про категорії земель, хто є землекористувачами і яка сума сплачується за користування тими чи іншими ділянками. Адже плата за землю – це одна з найважливіших статей місцевих бюджетів. Найгірше ж, що може бути – це якщо ми знову залишимо мораторій в дії і заморозимо земельну реформу надалі.

Іван Крисак, перший заступник голови Тернопільської обласної державної адміністрації:

   – З самого початку реформи було чітко визначено, що 15 процентів  – це землі запасу, використання яких передбачалося для подальшого розвитку громад. Нині ж маємо села, де вже нема половини живих громадян, але навколо і землі вже вільної  теж немає, бо все розділено. І якщо сьогодні буде прийнято закон про передачу розпорядження землями громадам, то чи буде це зроблено правильно, щоб не вийшло так, що депутати до кінця каденції розпишуть і розберуть весь наявний резерв земель, і для наступної каденції вже нічого не залишиться. Адже ні для кого не секрет, що депутатів ( я зовсім не ставлю за мету образити всіх поголовно) в першу чергу цікавлять саме земля і кошти. Тому якщо в новому законі чітко не виписати пункти про захист тих земель, які ще є в громадах, то незабаром їх може не стати в них взагалі. Так само важливо, щоб держава виділила кошти і провела повну детальну  інвентаризацію. А вже після цього відкривати ринок землі. Така моя думка.

Анатолій Кулик, голова Байківецької ( Тернопільський район) об’єднаної територіальної громади:

   – 100 відсотків плати за землю надходить у бюджет сільради, і це одна з основних його складових. Але нині ми не маємо можливості якось впливати на цю оплату, тому що велика кількість земель знаходиться за межами населених пунктів, а самі це межі точно не встановлені. Тому стикаєшся з тим, що земельні ділянки, які раніше були виділені в межах населеного пункту, зараз вже виявляються поза його межами. Тому необхідний закон, який би дав можливість об’єднаним територіальним громадам розпоряджатися землями і в межах, і поза межами населених пунктів. Лише тоді громада зможе розробити нову нормативно-грошову оцінку земель і на її підставі  наповнювати свій бюджет. І хочу розвіяти міф, що об’єднані територіальні громади -це депутати, які дерибанять землю. Це неправда! У нас працюють грамотні адекватні люди, які дбають за свої території і їх  майбутній розвиток. І все відбувається прозоро, все висвітлюється на наших сайтах.

   Щодо створення ринку землі, то це стосується не лише можливості її продажу. Ринок землі  – це і застава, й іпотека. І в кінцевому результаті кожна людина повинна мати змогу повністю скористатися своїм конституційним правом власника землі. Без страху, що це комусь не сподобається. Моя позиція – що ринок землі вже став на часі, потрібно лише створити грамотну законодавчу базу під нього. В решті хай ніхто не переживає – громади зуміють розпорядитися землею, як належить.

   Остання частина відкритої дискусії була особливо цікавою для журналістів, бо на ній обговорювалося, як саме писати про земельну реформу в умоваж обмежених даних, засилля популістів та обмежених ресурсів. Як  представникам ЗМІ ефективно співпрацювати в цьому питанні з владою та експертами і при цьому виконувати свої завдання перед суспільством і залишатися незалежними.

   Захід було організовано у рамках програми DOBRE (“Децентралізація приносить кращі результати та ефективність” за фінансування USAID).

 

 




Реклама у ЗМІ: як не втратити довіру й стати фінансово незалежним


Для редакторів і працівників рекламних відділів газет області відбувся тренінг на тему: «Налагодження ефективної діяльності рекламної служби як запорука фінансової незалежності та економічної стабільності ЗМІ». Учасники мали можливість вивчити переваги і недоліки різних видів ЗМІ у рекламній сфері, питання попиту на рекламні послуги і його види, поняття рекламної піраміди. «Навіщо рекламуватися в пресі?  Що ми продаємо своїм клієнтам? Прайс-лист, навіщо він потрібен? Яка структура доходів від реклами? Як відбувається ціноутворення. Хто такий рекламний менеджер?»,– на ці та багато інших практичних запитань утримали кваліфіковану відповідь редактори. Тренером був генеральний директор ТОВ РІА «К&К», один із перших регіональних видавців України, який розробив і впровадив регіональний новинний сайт із платним доступом до контенту, співзасновник Української Асоціації видавців періодичної преси, співзасновник Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» Дмитро Кліманов. Очолювана ним «Телегазета», виданням якої він займається ось уже 27 років, минулоріч  була визнана Національною спілкою журналістів України кращою міською та районною газетою країни.

Дмитро Кліманов розповів, що до такого успіху привели чималі зміни в організації роботи редакції, а саме: формалізація програмних документів, роззосередження редакції, що дозволило працювати на відстані, залучення фрілансерів. Також з 2003 року видавництво почало займатись навчанням власного персоналу у галузі реклами. Як запевняє тренер, такі зміни допомогли не лише піднести видання на якісно новий рівень, але й скоротити 5-денний робочий тиждень до 3-денного, що відповідно, є надзвичайно вигідним з економічної точки зору.

Тренінг відбувся у рамках проекту «Комплексна підтримка друкованих ЗМІ різних регіонів України в процесі роздержавлення та налагодження їх самостійної діяльності» при підтримці “Українського медійного проекту” (У-Медіа), що реалізується Інтерньюз в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).




Андрій Левус: «Наступним етапом революції має стати очищення економічного життя України від впливу проросійських олігархів»


Презентуючи у Тернопільському прес-клубі діяльність Всеукраїнської мережі «Вільні Люди», її голова, народний депутат України Андрій Левус насамперед відверто поділився з журналістами своїм баченням невтішної політичної ситуації, яка існує на сьогодні в Україні.

   – Зараз Україна знаходиться в зоні політичної турбулентності, коли розпочинається війна всіх проти всіх – як між олігархами, так і між патріотичними силами – в якій ми можемо втратити державу, – сказав він. – На жаль, ми не засвоїли уроків гіркого досвіду взаємопоборення в минулому. І всі чомусь думають, що от Україна є, ми вже її не втратимо, тому можна займатися розборками, мірятися рейтингами, боротися за владні повноваження і фінансові потоки. І вся ця метушня на межі клоунади, яку ми бачимо як у Верховній Раді, так і поза нею,  вже виходить за рамки нормальної державницької політики, і навіть за рамки політики в цілому.

   Ми спостерігаємо велику інформаційну війну в режимі онлайн, в якій руйнуються державні основи. З одного боку – реваншистські сили у спілці з російськими та проросійськими олігархами, які хочуть повернути втрачене внаслідок Революції Гідності. З іншого –  широкий спектр патріотичної опозиції, люди, які були разом з нами на Майдані і з якими раніше пліч о пліч боролися проти режиму Януковича і проросійських сил. Які ставлять іноді правильні питання щодо корупції у вищих ешелонах владі чи узурпації влади з боку Адміністрації Президента, але якщо ще в 2014-2015 роках їхня критика була конструктивною, то зараз вона стала руйнуючою і ставить під загрозу самі основи держави. В свою чергу Президент та його оточення не докладають потрібних зусиль, щоб знищити реваншистські сили, і головне – сили олігархічні, бо ми рухаємося по замкнутому колу.

   Після Революції довелося відразу зіштовхнутися з російською агресією, і це не дало змоги провести жорстку внутрішню чистку. І поки ми гасили зовнішню пожежу, то втратили з поля зору олігархів. Вони ж якщо кілька років тому ще боялися і, зважаючи на ще свіжу пам’ять народу про режим Януковича, старалися не нагнітати ситуацію,  то в 2016-му вже почали повністю відновлювати свої позиції. При цьому вони залишилися в ніші загальнонаціональних медіа. А володіючи медіа і величезним фінансовим ресурсом та природними монополіями, вони й далі серйозно впливають на українську політику і Президента. Наведу близький вам приклад. Тернопільське обленерго теж знаходиться під контролем російського олігарха Григоришина, який фінансував Компартію України і тероризм на Луганщині. І поки ми не розірвемо це зачароване коло, поки не позбавимо російських та проросійських олігархів власності в Україні, суттєвих змін в країні бути не може – будуть лише знову і знову чергуватися зради, урядові кризи і перевибори. Тому вважаю, що наступним етапом української революції (вона повинна виражатися не у вуличних протистояннях, які зараз небезпечні, а саме в докорінних змінах в політичному й економічному сегментах) – має стати очищення економічного і господарського життя України від впливу  проросійських олігархів. І як наслідок  – це має бути справжня, а не скандальна і популістська, як це можна часто спостерігати зараз стосовно того чи іншого діяча, антикорупційна революція. Тому що ні для кого не секрет, що той самий олігарх Григоришин продовжує фінансувати в Україні цілі політичні партії, в тому числі й популістські антикорупційні . А це ж людина, яка веде бізнес на окупованих територіях, і яка заробила мільярди доларів в путінській Росії. Хтось повірить, що ФСБ дозволило Григоришину зробити це просто так? Звичайно ж він елемент великого путінського конгломерату. І звичайно робитиме все для того, щоб Україна залишалася в сферах впливу Російської Федерації…».

   Виходячи з вищесказаного, одним з головних пріоритетів своєї діяльності «Вільні люди» визначили саме економічну деокупацію – очищення української економіки від тиску російських і проросійських олігархів. Для цього вони вважають необхідним «бути над бійкою» і максимально об’єднати зусилля і громадськості, і політиків, і представників бізнесу та влади. Результативною потугою такого об’єднання був національний круглий стіл «Єдність заради перемоги», який відбувся не так давно в Києві. А незабаром – і, до речі, саме на Тернопільщині – має відбутися ще один представницький форум, що має на меті підготувати необхідні зміни в Конституції України.

   Про ще одну велику і непросту в досягненні мету, яку поставила перед собою організація, говорила на прес-конференції відома тернопільська письменниця і волонтер, член Ради Всеукраїнської  мережі «Вільні люди» Лілія Мусіхіна:

   –  «Необхідно сформувати нове виборче право. Не може бути так, щоб тих, від кого завтра залежатиме доля держави, обирали діти по віку, чи ті, хто вчинив злочини проти держави, чи якісь неадекватні особи. Своє покликання бачу в тому, щоб змінити підхід до виборчого права. Я не правник, і ще не знаю, як достеменно ми це робитимемо, але робитимемо все можливе».




«Ніякі провокації нас не розсварять!»


У Тернопільському прес-клубі відбулася спільна прес-конференція керівників відразу трьох націоналістичних організацій  – ВО «Свобода», «Правого сектору» та «Національного корпусу», приводом для якої стали недавні дії невідомих вандалів щодо  пам’ятного знаку жертвам Голокосту та меморіальної дошки  загиблому бійцю полку «Азов» Павлу Басу. Розпочав її керівник тернопільського штабу національно-визвольного руху «Правий сектор» Роман Безкостий, озвучивши присутнім всі основні дотичні точки в діяльності націоналістів і зазначивши, що співпраця в усіх цих напрямках проводитиметься і далі. Доповнив його очільник обласного осередку «Національного корпусу» Володимир Петришин. Відтак слово отримав голова Тернопільської міської організації ВО «Свобода» Володимир Стаюра, який зазначив, що об’єднання націоналістичних сил є сьогодні надзвичайно важливим для України, але разом з тим дуже невигідним для багатьох. «Тому чиняться провокації різного роду, щоб нас роз’єднати, – сказав він. – Але ніякі провокації нас не розсварять!». Після цього Володимир Стаюра зачитав спільну заяву трьох лідерів, текст якої пропонуємо читачам повністю.




З вакцинами проблем нема, є лише з вакцинацією


В рамках «Українського тижня імунізації», який триває з 24 квітня, у Тернопільському прес-клубі відбулася прес-конференція, присвячена проблемам вакцинації населення. Заступник директора «Тернопільського обласного лабораторного центру Міністерства охорони здоров’я України» Володимир Паничев наголосив на тому, що в нашій області, як і загалом в державі, ситуація із колективним імунітетом наразі є складною. Таку оцінку дають такі авторитетні організації як ВООЗ та ЮНІСЕФ. І наразі Україна займає останні місця на Європейському континенті за показниками охоплення щепленнями. Стосовно фінансування вакцинації Володимир Паничев зазначив, що є обов’язкові щеплення, які фінансуються державою. В Україні є 10 видів профілактичних щеплень, які можна зробити у лікувальних закладах безкоштовно.
Головний спеціаліст-педіатр управління охорони здоров’я Тернопільської обласної державної адміністрації Майя Голяк розповіла, що проблема вакцинації людей тягнеться ще з вісімнадцятого століття, коли було винайдено саму вакцину . Оскільки далеко не кожен розуміє суть і важливість такої процедури, то проблема залишається актуальною до сьогодні. «Є керовані інфекції, які можна попередити вакцинацією, − зазначила головний позаштатний спеціаліст-епідеміолог управління охорони здоров’я Марія Павельєва. – Вона щорічно рятує мільйони дитячих життів, бо у 95-ти зі 100 випадків діти, які мають щеплення, не хворіють після контакту з інфекцією». А дитячий імунолог Тетяна Черняк в свою чергу наголосила на тому, що керованим інфекціям можна запобігти лише за допомогою вакцинації. За її словами імунна відповідь, яка проявляється у формі певних місцевих реакцій чи незначного підвищення температури, є цілком нормальним явищем. У такому разі, звичайно, слід звернутися до лікаря, але при цьому треба пам’ятати, що саме такою повинна бути реакція організму на введення імунобіологічних препаратів або вакцин.
Також учасники прес-конференції поінформували журналістів, що проблем із забезпеченням вакцинами наразі немає. Є на залишку певна кількість препаратів для щеплення проти дифтерії, правцю, гепатиту В, поліомієліту тощо, і немає випадків, щоб вакцини проти якоїсь інфекції не було в наявності взагалі. Головне, щоб люди зрозуміли, що найкращий спосіб подолати хворобу – це запобігти їй. До того ж вакцина – це єдиний засіб профілактики інфекцій. То чому не убезпечити себе й своїх дітей від недуг, якщо це можна зробити дешево, швидко і надовго?

Дарина Гараган




Тернопільським школам та садкам потрібні кардинальні зміни


   Таким був головний висновок вчорашнього круглого столу у Тернопільському прес-клубі, організованого активістами Центру громадського контролю «ДІЙ!». На початку дискусії були оприлюднені результати проведеного ними моніторингу щодо розподілу бюджетних коштів між шкільними та дошкільними закладами впродовж останніх восьми років. Відтак координатор названого Центру і модератор обговорення Василь Томчишин попросив начальника управління освіти і науки Тернопільської міської ради Ольгу Похиляк пояснити, чому фінанси розподілялися так нерівномірно. Для прикладу, загальноосвітній школі №8 за цей період було виділено понад два мільйони, а педагогічному ліцею – лише 25 тисяч. Як відповіла очільниця міської освіти, це пояснюється тим, що педагогічний ліцей був створений зовсім недавно, а восьма школа – одна з найстаріших в місті і має два приміщення, які потребували капітального ремонту, а також там була гостра потреба в облаштуванні спортивного майданчика. За її словами, головним критерієм при розподілі бюджетних коштів за їх хронічного дефіциту якраз і є те, скільки часу функціонує той чи інший заклад, а, отже, наскільки затратного ремонту він потребує.

   Наступним питанням, яке цікавило громадських активістів, було те, чому у тернопільських школах відсутня протипожежна сигналізація, адже це – одна із запорук безпеки дітей? Наявність такої проблеми підтвердив присутній на зустрічі заступник начальника міського відділу управління ДСНС України в Тернопільській області Володимир Солотвінський. При цьому він зазначив, що при складанні актів готовності шкіл до начального процесу відповідні зауваження постійно фіксуються. Ольга Похиляк відповіла, що кілька шкіл вже обладнані такою сигналізацією, обіцяють у фінуправлінні виділити якісь кошти і цього року. Однак в цілому, схоже, цю проблему в міському управлінні освіти і науки не вважають аж такою важливою. «Це питання дискусійне, що важливіше – ремонт, спортмайданчики чи протипожежна сигналізація, – зауважила Ольга Похиляк. – Школи ж мають ще й багато інших важливих потреб – забезпечення сучасними комп’ютерами, наприклад, тож якби тут були присутні вчителі, то виникла б гостра дискусія».

   Надзвичайно актуальну не лише для освіти Тернополя, а й для всього українського суспільства проблему порушила координаторка право-освітнього напрямку громадської організації «Молодіжний центр розвитку «МІСТ» Мар’яна Гевко. Вона говорила про необхідність осучаснення навчально-виховного процесу в школах за принципами дитиноцентризму, розвитку реального самоврядування та широкого залучення до нього батьків. Ольга Похиляк не погодилася з активісткою в тому, що в цьому плані мало що робиться. Однак зазначила, що кардинальні реформи неможливі без прийняття нового Закону про освіту. А також констатувала сумні факти щодо проблеми з педагогічними кадрами, без оновлення яких, мовляв, неможливо реально оновлювати і навчально-освітній процес. У відповідь на це Василь Томчишин озвучив пропозицію громадських активістів про створення відкритої електронної черги (замість існуючої закритої реєстрації) бажаючих працювати в школах педагогами.

   Гостро і емоційно виступила під час круглого столу відома тернопільська спортсменка та громадська діячка Лілія Проць, яка вже не один рік серйозно займається розвитком дитячої фізкультури і спорту. «Вже два роки я співпрацюю з міським управлінням освіти, але проблем стільки, що мені туди на роботу треба ходити, – сказала, зокрема, вона. –  Ті спортмайданчики, які є, вже всі замінювати треба, настільки вони знищені. В садках і початкових класах навчати дітей нереально, бо для цього фактично немає умов і бракує найпростішого спортивного інвентаря – це просто катастрофа! В дитсадках замість необхідних двох  на тиждень занять фізкультурою чого тільки не проводять. В шкільних спортзалах одночасно вимушені займатися учні двох, а то й трьох класів. Забезпечення шкільних їдалень – це взагалі «жесть»! Та що там казати, коли навіть елементарне провітрювання класів чомусь стало проблемою! Вважаю, що задля здоров’я наших дітей потрібно кардинально змінювати ставлення до фізичної культури в школах і садках!».

   Обговорили у прес-клубі і проблему, з якою представники Центру громадського контролю «ДІЙ!» зіткнулися під час моніторингу ситуації в навчальних закладах. «Як виявилось, багато директорів шкіл не розуміють, що таке публічна інформація, і чому вони повинні її нам надавати – розповів Василь Томчишин. – Вони нервуються, коли  просимо показати акти виконаних робіт, проведених за кошти з бюджету». Його слова доповнив регіональний координатор із зв’язків з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Тернопільській області Володимир Шевченко: «Десь в 15-ти школах не відповіли на запити, і всі ці школи я відвідав. Декого з директорів було запрошено у наш офіс для пояснень, але вони не з’явилися. Вони сприймають Уповноваженого, як громадську організацію, і вважають, що не зобов’язані пояснювати, чому не дали відповідь на інформаційні запити. Дехто навіть казав, що це в управлінні освіти їм кажуть нічого не надавати і нікуди не ходити. Але частина керівників висловили зацікавленість в тому, щоб отримати повні знання, що таке публічна інформація і як з нею працювати». Детальніше зупинилася на ситуації з отриманням і наданням публічної інформації також представник офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Марія Дегтяренко. Вона ж запропонувала провести відповідні тренінги для директорів тернопільських шкіл. На що Ольга Похиляк відповіла, що якщо є така потреба й бажання з боку директорів шкіл, то міське управління освіти посприяє такому навчанню.