Турецька компанія будуватиме дорогу на Тернопільщині


Про початок діяльності на Тернопіллі, плани, задуми та можливості розповіли представники компанії «Ares insaat» у Тернопільському прес-клубі. Із журналістами спілкувалися  співзасновники компанії Ігор Фіняк, Ісхак Йилдиз, Сюха Озарас та Ахмет Алтоп.

«З початком нашої діяльності виникло та виникає чимало запитань. Ми зустрілися, щоб розставити усі крапки над «і», – так розпочав розмову Ігор Фіняк. – Наша компанія прийшла на Тернопільщину, щоб здійснювати ремонт доріг. Це викликало певний резонанс, адже нечасто такі іноземні  компанії заходять в область. Наша компанія вирішила сюди прийти та інвестувати свої кошти».

Представництво турецької компанії було зареєстроване в Україні у березні відповідно до українських законів у міністерстві економіки. Філію зареєстрували на Тернопільщині, оскільки, за словами Ігоря Фіняка, така була вимога обласної влади – аби податки залишалися на Тернопільщині. “Ми так і зробили, – додав гість. – Щоб заявити про себе, показати свої можливості, закріпитися на ринку, солідні компанії інколи йдуть і на збиткові проекти.  Ми взялися за ремонт дороги Джурин-Базар. У Службі автомобільних доріг Тернопільської області нас сказали – якщо ви справитеся, будемо з вами співпрацювати й надалі. Ми є субпідрядниками. У  такому випадку тендер не передбачений. Наголошую на цьому, щоб не виникало зайвих запитань».

Турецька компанія, згідно із усіма українськими законами, завезла на Тернопільщину техніку, необхідну для ремонту доріг, та оплатила усі митні збори.  Представники компанії також зазначили, що жодної копійки з бюджету вони не отримали. Визначену ділянку дороги вони поки роблять за свій власний рахунок і на свій ризик.  Водночас,  переконані, –  якісно та вчасно виконані роботи відкриють їм шлях на український ринок.

«Конкуренція породжує якість», – наголосив Сюха Озарас. Він також розповів, що турецька компанія має великий досвід у будівництві доріг, мостів, каналів у Туреччині, Росії, Туркменістані та Об’єднаних Арабських Еміратах.

Будівництво дороги, яка не ремонтувалася понад 30 років, інвестори обіцяють завершити до кінця цього року. Приблизна вартість робіт – 9 мільйонів гривень.




Тернопіль відкривається! Розпочали з комунального майна


На круглому столі у Тернопільському прес-клубі, організованому Центром громадського контролю “ДІЙ!”, обговорювалися надзвичайно важливі питання  щодо прозорості діяльності влади та можливості вільного доступу громадян до відповідної інформації. Можна сказати, що наше місто зробило серйозний крок поступу в цьому напрямку, так як попередньо між згаданим Центром, міським головою Сергієм Надалом та фахівцями компанії MagneticOne Municipal Technologies було досягнуто домовленості про початок роботи над розробкою стратегії створення комплексної Системи відкритих даних. На сьогодні така функціонує лише у Львові і незабаром має бути запущена у Дніпрі, так що у Тернополя є шанс стати третім.

   Розпочати вирішили із створення інтерактивної карти Реєстру комунального майна міста. Про те, що це таке, детально розповіла за допомогою електронної презентації    директорка компанії MagneticOne Municipal Technologies Катерина Бігняк. Вона продемонструвала, наскільки потрібною і зручною може бути така карта і для підприємців, і для журналістів, і для громадських активістів, та й, врешті-решт, навіть для пересічних громадян. Адже, клікнувши на ній на будь-який об’єкт комунальної власності, можна буде відразу дізнатися найповнішу інформацію про нього. Наприклад, його площу і внутрішнє розташування приміщень, хто є балансоутримувачем і орендарем, вартість оренди і навіть, при наявності такої, суму заборгованості на поточний момент. Причому різноманітних фільтрів для об’єктів такої карти є дуже багато, аж до того, що, для кожної школи, приміром, може бути вказаний навіть середній бал її учнів з ЗНО. Важливо й те, що вся інформація на карті буде оперативно оновлюватися, за чим слідкуватиме спеціально навчений працівник управління комунального майна. Наразі ж волонтери ЦГК «Дій!» вже до Дня міста планують зробити цифрові фото 1250-ти об’єктів комунальної власності Тернополя. Також, за словами менеджера з комунікації Мережі центрів громадського контролю “ДІЙ!” Юлії Решітько, громадські активісти проводитимуть опитування серед жителів міста, аби дізнатися, які саме набори відкритих даних цікавлять їх у першу чергу. Прозвітувати в цілому про все зроблене щодо створення Системи відкритих даних громадські активісти пообіцяли на початку жовтня.

    За словами міського голови Сергія Надала, місто зацікавлене у раціональному використанні комунального майна, адже це одне з важливих джерел наповнення місцевого бюджету, тож і створення інтерактивної карти буде частково профінансоване міськрадою. Також він зазначив, що є намір створити подібні відкриті реєстри і щодо суб’єктів господарювання, наявних земельних ділянок та інших важливих сфер життєдіяльності.

 




Клеменс Шелль: «Журналіст повинен розрізняти факти від власних думок»


На цьому наголосив Клеменс Шелль (Clemens Schöll), медіа-експерт, член Німецької асоціації журналістів та журналістської мережі “N-ost”, під час зустрічі із тернопільськими журналістами та студентами, які мріють пов’язати життя із журналістикою. Під час розмови з німецьким журналістом та  старшим експертом з комунікацій проекту Association4U Іваном Гайвановичем йшлося про роль журналістів у суспільстві, ймовірні причини кризи довіри до медіа, журналістську етику тощо.

Клеменс Шелль наголосив на тому, що кожен журналіст повинен уміти  розрізняти правдиві факти від власних думок чи здогадок: «Криза довіри до ЗМІ часто виникає через те, що медіа подають неправдиву чи неперевірену інформацію. Причини можуть бути різними – через неуважність автора чи з певним умислом. Поважне видання, радіо чи телеканал завжди виправить помилку та попросить вибачення у своєї аудиторії. Адже в Німеччині, як в усій Європі,  найважливіший капітал – це довіра читачів, глядачів чи слухачів».

Німецький експерт вважає, що соціальні мережі можуть бути джерелом інформації, однак її потрібно перевіряти і бажано у кількох джерелах. «Точність – це найголовніший принцип роботи журналіста», – додав пан Клеменс.

Жваву дискусію викликало питання щодо журналістської етики. Так, у Німеччині журналісти практично не пишуть про самогубства. Один виняток – коли це викликає суспільний інтерес. Приміром,  коли людина кинулася під колеса поїзда, що спричинило затримку руху. Однак, навіть у таких випадках журналісти уникають слова «самогубство» чи «суїцид». А коли мова про малолітніх самогубців, – ця тема табу.

«Етичні засади для німецьких журналістів – це швидше самоконтроль. Порушувати їх не ризикує навіть жовта преса. Водночас в Німеччині діє Рада преси, куди входять журналісти та видавці, – розповів Клеменс Шелль. – Кожен громадянин може туди звернутися, якщо вбачає у тому чи іншому матеріалі порушення етичних норм. Рада вирішує – суперечить чи ні етичним засадам названий факт. І коли це так, то про цей факт повідомляють усі газети, а також те видання, щодо якого винесене певне рішення. Етичні засади у журналістиці – це добровільне зобов’язання кожного журналіста. І їх дотримуються, бо це справа честі».

Така ж ситуація і щодо авторського права.  Видання, яке використовує не свою інформацію, обов’язково подає посилання на першоджерело. Це аксіома та норма європейської журналістики.

Під час зустрічі із журналістами Іван Гайванович розповів про конкурс для журналістів, який проводиться у рамках проекту Association4U,  на найкраще роз’яснення положень і висвітлення результатів впровадження Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та запросив взяти у ньому участь.

Буклет про конкурс можна знайти тут: http://bit.ly/EUUAJournalistContest

 




Торф’яні котельні в Тернополі: чому громадськість проти


Вчора у Тернопільському прес-клубі було досить гаряче – обговорювали проблему, до якої вже майже рік прикута увага небайдужої громадськості. А саме – безпечність та економічну ефективність котелень на торфі. Спочатку всі їхні «плюси» представив присутнім менеджер фірми «Промгазтехнологія» ( адреса реєстрації – місто Фастів Київської області), яка інвестує й впроваджує проект обладнання таких котелень в Тернополі. Олександр Кушер розповів, зокрема, про те, що торф масово використовувався у нас для опалення ще за СРСР, що зараз на ньому працює до 20 відсотків енергетичних підприємств Європи і що на Тернопільщині його достатньо для того, аби це паливо було недорогим і економічно вигідним для тернополян. А також, що фірма розробила проект з урахуванням усіх найсучасніших технологій та вимог безпеки, до того ж такі котельні успішно ( давши можливість майже на третину зменшити використання газу) випробувані впродовж двох років в Фастові, де вимушені були зупинитися начебто лише через те, що переважна більшість тамтешніх користувачів від’єдналися від центрального опалення задля індивідуального. Одним словом – спіть спокійно, дорогі тернополяни.

   Сказав своє слово на захист торф’яних котелень і  директор КП “Тернопільміськтеплокомуненерго” Андрій Чумак. Він зазначив, що торф – це традиційне для українців паливо, регламентоване державою і екологічно навіть краще, ніж низькосортне вугілля, а виконавці проекту працюють в Тернополі  в межах екологічних норм, маючи всі необхідні сертифікати і документацію. Разом з тим він зазначив, що ситуація з опаленням міста складна, тож вишукуються будь-які можливості для її покращення. Взагалі ж очолюване ним підприємство не орієнтується виключно на якийсь один вид палива ( в даному випадку на торф),а лише прагне диверсифікувати його задля порятунку централізованої системи опалення. Також, мовляв, КП діє в даному питанні у відповідності до рішення, прийнятого минулого року на сесії Тернопільської міськради.

   Змальована попередніми виступаючими картина різко зіпсувалася після того, як слово надали начальнику Державної екологічної інспекції у Тернопільській області Едуарду Ференцу. Він повідомив, що обладнання торф’яних котелень в Тернополі було призупинено через суттєву загрозу навколишньому середовищу, а необхідну попередню екологічну експертизу проект не пройшов. “Дали їм припис не починати роботи, доки не буде позитивних висновків. На деякий час роботи справді зупинили, але незабаром ми отримали звернення від мешканців, що на вулиці Київській їх знову поновили. Ще раз  оштрафували їх, але і зараз цей об’єкт  працює із викидом шкідливих речовин без необхідних дозволів”, – розповів Єдуард Ференц. А наприкінці дискусії ще раз наголосив: «Якби екологічну експертизу було проведено і одержано позитивні висновки, що такі котельні в тих місцевостях ( йдеться про густонаселені мікрорайони, де буквально поряд житлові будинки, дитсадки і школи – ред.) можна запускати, то сьогоднішніх проблем не було б».

   Серйозні запитання щодо безпечності їхніх котелень для здоров’я тернополян були до представників «Промгазтехнології» і у присутніх на обговоренні науковців – кандидатів біологічних наук, доцентів тернопільського педагогічного університету Галини Гуменюк та Володимира Хоменчука, а також їх колеги з  технічного університету професора Ігора Стадника. Відповіді директора фірми Олега Воєводкіна, хоч він і говорив дуже впевнено, пересипаючи мову спеціальними термінами та демонструючи численну документацію, не заспокоїли опонентів. Не допомогла і пропозиція до громадських активістів надати їм для перевірок власний пиловимірювач, бо прилад цей, мовляв, дуже дорогий, тож його важко знайти деінде.

Справа в тому, що у мешканців нашого міста, які проживають неподалік котелень, чиї котли вже пробували завантажувати торфом, є великі претензії не лише щодо запиленості повітря, а й щодо вмісту в ньому шкідливих речовин, смороду та надмірного шуму. Про це розповіла громадська активістка Юлія Мамчак. “В мене є всі підтвердження спеціалістів, де чітко зазначено, що, наприклад, труба котельні на вулиці Київській розташована значно нижче висоти довколишніх будинків, а це означає, що усі шкідливі речовини потрапляють в квартири” – сказала вона, а на підтвердження своїх слів зачитала офіційний висновок незалежного експерта.

   Ще одну причину того, чому проблема переобладнання міських котелень на використання торфу перейшла в площину конфлікту між активною громадськістю та представниками влади, озвучив під час круглого столу представник відомої у Тернополі громадської організації «Автомайдан» Ігор Василів, який також проживає неподалік сумнозвісної котельні на вулиці Київській. «Громадськість проти, бо зіткнулася з маніпуляцією цифрами і якоюсь напівбрехнею, – емоційно висловився він. – Бо коли кажуть, що призупинено, а там монтують далі, і коли люди чекають пана Чумака, а він не приходить, то не дивно, що починається збурення. Громадськість не розуміє, що відбувається, і ніхто не хоче толком пояснити, тож ми починаєм думати, що нас дурять».

   Дискусія залишила чимало відкритих запитань. Тож, підсумовуючи її, керівник тернопільського осередку Всеукраїнської громадської організації “Зелений тризуб” ( саме вона була організатором заходу) Юрій Моргун зазначив, що це аж ніяк не остання зустріч представників різних сторін задля того, щоб розставити всі крапки над «і» в даній ситуації та знайти оптимальне для громади міста вирішення.

 

 




Діалоги з передової АТО стали книжкою


Свою нову книжку про АТО «Діалоги з «нулів» ( «нулі» – це сленгова назва передової) презентував вчора у Тернопільському прес-клубі військовий журналіст, полковник Збройних Сил України Костянтин Машовець. Про історію її появи автор розповів журналістам так:  – Як військовий журналіст я пробув у зоні АТО досить багато часу, багато чого чув і бачив, і спочатку записував лише для себе, «в стіл», як то кажуть. Але коли одного разу опублікував дещо в соцмережах ( Костянтин Машовець є координатором групи «Інформаційний спротив» – авт.), то був вражений тим, скільки «лайків» і коментарів залишили читачі. То були уривки з діалогів, підслуханих на передовій, частину яких я пізніше оформив в короткі замальовки й оповідання, додавши авторської фантазії. Дехто закидає мені, що в книжці забагато ненормативної лексики, але я хотів відтворити все максимально наближено до реалій, а там під обстрілами хлопці літературною мовою не спілкуються.

   «Діалоги з «нулів» видані у форматі «захалявної  книжечки» – щоб її було зручно мати при собі і військовим. В продажі її поки-що немає, але можна замовити поштою через Фейсбук. Вперше оригінальне видання презентували у відомій київській піццерії  «Pizza Veterano», відкритій колишніми бійцями АТО. Потім – у львівській ветеранській ресторації «Патріот». Тернопіль став третім, а незабаром книжку планують представити у Полтаві та Харкові. До речі, цікаво, що на презентації у Тернопільському прес-клубі разом з автором була присутня дружина автора Оксана, якій він присвятив свою книгу, написавши у присвяті – «волонтеру і великому другу 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Збройних Сил України». А також  прототип одного з героїв книжки – розвідник і снайпер Віктор Бойко.




У Тернопільському прес-клубі очікують на всеукраїнський рекорд! (фото)


Щойно у приміщенні Тернопільського прес-клубу розпочався незвичайний «марафон». Тернополянка, відомий майстер-масажист Оксана Петришин розпочала боротьбу за встановлення всеукраїнського рекорду – найтривалішого, понад 18 годин! – безперервного сеансу масажу. За її роботою спостерігають журналісти та експерти Національного Реєстру Рекордів України на чолі з керівником Ланою Вєтровою, які спеціально приїхали, аби зафіксувати цей рекорд, контроль ведеться і за допомогою веб-камер. Завершення дійства планується орієнтовно о 14-й годині завтрашнього дня. За цей час Оксана Петришин зробить масаж 40 особам, дозволяючи собі лише по 5 хвилин відпочинку між сеансами.




Віктор Маслей розповів про надзвичайні ситуації


На прес-конференції у Тернопільському прес-клубі начальник управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області Віктор Маслей поінформував журналістів про підсумки роботи очолюваної ним структури в першому півріччі 2017 року. За цей час на Тернопільщині виникало 1482 надзвичайні події, внаслідок яких загинуло 130 осіб та травмовано 544. Рятувальники близько півтори тисячі разів виїжджали за сигналом «тривога», ліквідували 584 пожежі та наслідки двох серйозних надзвичайних ситуацій. Одна з таких трапилася в січні в селі Нижні Луб’янки Збаразького району – там зафіксували захворювання свиней на африканську чуму. На щастя, «зараза» не встигла поширитись за межі господарства, де її було виявлено. Друга мала місце на початку літа в Борщівському районі, де було зареєстровано спалах інфекційних захворювань серед дітей через вживання неякісних продуктів.

   Про третю ситуацію, яка залишається перманентно небезпечною і знаходиться на контролі управління ДСНС області вже тривалий час, Віктор Маслей розповів більш детально. Вона пов’язана з територією в селищі Великі Бірки Тернопільського району, де в часи Другої Світової війни знаходився великий склад боєприпасів. Ще два роки тому там почали знаходити авіаційні бомби, і до сьогодні таких ( в разі вибуху осколки розлітаються на відстань до півтора кілометра) вже знешкоджено понад три сотні, але фахівці змушені і далі продовжувати обстеження території, бо постійно натрапляють на нові небезпечні знахідки. Віктор Маслей нагадав присутнім, як треба поводитися в разі виявлення подібних, аби не ризикувати.

   Зупинився він і на інших небезпечних ситуаціях, яких потрібно уникати. Зокрема, сьогодні співробітників ДСНС особливо турбує ситуація на водоймах області. Впродовж першого півріччя цього року внаслідок необережного поводження на воді вже загинуло 15 осіб, в тому числі двоє дітей. Однією з основних причин рятувальники називають купання в непристосованих, не обладнаних рятувальними постами стихійних водоймах. Тим часом на сьогодні в області є всього лише дві, які відповідним чином паспортизовані і визначені безпечними для купання – це Тернопільський став та водоймище в Ланівцях.

   Відповідаючи на запитання журналістів, Віктор Маслей також поінформував  про стан справ із зберіганням пестицидів на території області. Зокрема, повідомив, що зараз їх є понад 17 тон – залишки того, що використовувалось в сільському господарстві. П’ять років тому співробітники ДСНС перезатарили їх в безпечні ємкості, а далі, мовляв, це вже сфера відповідальності екологічних служб.

  Насамкінець помічник начальника управління ДСНС України у Тернопільській області з питань зв’язків із ЗМІ та громадськістю Ірина Крупа ознайомила журналістів з низкою соціальних роликів, створених фахівцями служби задля попередження надзвичайних ситуацій та трагічних випадків, закликавши поширювати їх у ЗМІ та на інформаційних ресурсах.




Продати в «рабство» можуть навіть друзі і близькі


Про жахливі випадки торгівлі людьми та способи вербування в закордонне «рабство»  розповіла на засіданні Тернопільського прес-клубу координатор програм «ТМЖК «Відродження нації» Марина Пасєчник. Зокрема, про те, що бувають випадки, коли жертв вербують навіть друзі, близькі і рідні. Приміром, дівчина познайомилась на дискотеці з хлопцем, зав’язалися начебто серйозні стосунки, згодом він пропонує їй ніби непоганий варіант заробітків за кордоном, а там її … продає. На превеликий жаль, мораль безсила проти реалій, коли подібний бізнес за прибутковістю займає третє місце в світі після торгівлі зброєю та наркотиками.

   Розмова на засіданні велася як підбиття підсумків дворічної реалізації  проекту «Впровадження національного механізму взаємодії з протидії торгівлі людьми у Тернопільській області». «14 осіб отримали за цей час статус постраждалих і всю необхідну допомогу, ще 9 подали відповідні документи – повідомила Марина Пасєчник. – Цифра ніби невелика, але в кожному випадку це була поламана доля, і треба було допомогти людині повернутися до нормального життя. До речі, були серед жертв і ті, хто перебував в полоні на території так званих ДНР-ЛНР».

   Деталізував кримінальну ситуацію за останній час начальник відділу боротьби із злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми, ГУ Національної поліції у Тернопільській області Олександр Буняк. Він поінформував журналістів, що вже цього року стосовно жителів нашої області зафіксовано 9 фактів, які можна кваліфікувати, як торгівлю людьми. 4 з них – це, по суті, було трудове рабство на території Російської Федерації, 2 – сексуальна експлуатація ( жителька Чернігівщини вербувала молодих тернополянок в польські борделі), і решта стосувалися обманного заманювання жінок на роботу начебто в закордонні готелі, хоча насправді їм «світило» те саме сексуальне рабство.

   Начальник відділу у справах сім’ї та молоді  Тернопільської обласної державної адміністрації Ігор Чорний розповів про роботу, проведену на виконання прийнятої минулого року цільової обласної програми з протидії торгівлі людьми (на її фінансування з бюджету на 2017-2020 роки передбачена сума у 320 тисяч гривень) . Наш регіон, де традиційно найнижчі зарплати в Україні, а закордонне заробітчанство є масовим явищем, особливо вразливий в контексті цієї проблеми, тож дуже важливим для протидії є ефективне співробітництво державних органів з громадськими організаціями. В даному випадку – обласної та районної держадміністрацій та «ТМЖК «Відродження нації», як зазначив пан Ігор. Одним з напрямків такого співробітництва були організація та проведення навчальних семінарів для державних службовців, які, згідно із законодавством, повинні   виявляти жертв торгівлі людьми і надавати їм допомогу.

   Марина Пасєчник також нагадала журналістам, що жертвами торгівлі людьми вважаються особи, які потрапляють в умови обмеження вільного пересування, вилучення паспортів, фізичного знущання чи примусу до безкоштовної праці. Всі вони можуть розраховувати на конфіденційну і анонімну допомогу, навіть якщо з тих чи інших причин не хочуть поки-що чи й взагалі звертатися до правоохоронних органів. Для цього жителям Тернополя та області слід телефонувати на всеукраїнську безкоштовну «гарячу лінію» з протидії торгівлі людьми й консультування мігрантів за номером 527. Або ж  на «телефон довіри» самого «ТМЖК «Відродження нації» – 8 (0352) 52-39-52. Можна також приходити особисто за адресою бульвар Т. Шевченка, 1.




Як виявилось, тернополяни не готові брати на себе відповідальність


У Тернопільському прес-клубі відбувся регіональний форум за участі громадських активістів, ​політичних експертів, журналістів, представників місцевої влади та органів самоврядування, на якому вони шукали найбільш ефективні методи взаємодії задля розвитку своїх громад, міст та країни в цілому. Також там були представлені результати дослідження щодо звітування депутатів місцевих рад та  участі громадян у прийнятті рішень ( останнє питання аналізували в місцевому та всеукраїнському розрізі Інститут «Республіка» та дослідницька компанії «Active Group»  ). Відтак пропонуємо читачам деякі важливі висновки фахівців.

   Юрист Інституту «Республіка» Юрій Середа, зокрема, розповів, що інформацію щодо звітування депутатів місцевої ради аналізували згідно з відповідями на запити. І виключною особливістю процесу звітування у Тернополі ( цікаву інформацію ви можете побачити і на ілюстрації до цього тексту – ред.) виявилось те, що у багатьох випадках депутати звітують не тільки про виконану роботу, а й відповідають на запитання громадян, а також діляться власним баченням щодо покращення життєдіяльності свого міста. «Цінність звітування депутатів не в тому, щоб покласти “папірець-звіт” та отримати відмітку “здав” у місцевій раді, а у живому спілкуванні з людьми та наданні їм можливості ближче познайомитися з депутатом та оцінити його роботу в раді та на окрузі», – зауважив Юрій Середа. Також він повідомив, що після дослідження депутатських звітів в різних регіонах України стало очевидним, що не існує уніфікованого зразка звітування, тож депутати не завжди знають, як це робити правильно. Тож в  Інституті «Республіка» був розроблений проект документу, де є перелік усіх необхідних пунктів.

   Про результати дослідження  «Участь громадян у прийнятті рішень» в місцевому розрізі  поінформував регіональний координатор ВІ «Активна Громада» у Тернополі Рустам Ергешов. «Результати соціологічного опитування показали, що тернополяни здебільшого політично активні та обізнані у своїх правах, але не готові брати на себе відповідальність, – зазначив він. – Тому наше завдання сьогодні – поширювати інформацію про громадську активність та методи впливу». Як показало дослідження, відповідаючи на запитання про те, хто відповідальний за вирішення тих чи інших проблем, тернополяни значно більше схильні перекладати відповідальність на центральні органи, аніж це має місце в середньому по Україні. Навіть суто локальні проблеми, як от, приміром, асфальтування доріг, 20,8 відсотка жителів Тернополя перекладають «на плечі» профільного міністерства, в той час як в середньому по Україні цей показник менший 6 відсотків. Причому, зіткнувшись з проблемою, середній тернополянин і поводиться значно пасивніше. Так частка тих, хто заявив, що ніяк не реагує на проблеми, в нашому місті складає 32,9 відсотка при середньому українському показнику в 20 відсотків. Логічно, що при такій ситуації в Тернополі вдвічі більша кількість відповідей «активізувати громаду» на запитання, що потрібно для вирішення локальних і загальнонаціональних проблем. А найпоширенішою відповіддю на запитання про шляхи впливу на рішення місцевої ради була така – «виконувати закони». Так відповіли 29,6 відсотка опитуваних, що на 10,7 відсотка більше від загальноукраїнського результату.

Довідково. Всеукраїнська ініціатива «Активна Громада» – об’єднання людей та громадських рухів задля самоорганізації та участі у вирішенні місцевих проблем – створена в рамках діяльності Інституту «Республіка». Проект «Активна Громада: право вибору» впроваджується за підтримки Національного Демократичного Інституту (NDI) за фінансової підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).




Продаж землі на благо чи на шкоду?


Впровадження земельної реформи, і передусім зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, залишається останнім часом однією з найгарячіших тем для обговорення в українському суспільстві. Така дискусія, організована Національною асоціацією сільськогосподарських дорадчих служб України ДОРАДА, проходила нещодавно і у Тернопільському прес-клубі. Розпочинаючи розмову, представник згаданої асоціації. Йосип Книжицький повідомив, що до сьогодні відбулося вже близько десятка подібних громадських слухань різного рівня в громадах, селах та райцентрах. Відтак свої думки щодо того,  як відкриття ринку землі може позначитися на економічній ситуації в країні та на розвитку агропромислової галузі, висловили представники найрізноманітніших сфер.

    Андрій Галяс, директор проекту «Розвиток полуничних кооперативів»:

   – Я представляю організацію, яка співпрацює з фермерами, які в основному працюють в ягідництві та садівництві. Так от вони не готові на даний час вкладати кошти в цю справу, якщо не мають «довгої» землі, тобто якщо не впевнені, що зможуть розпоряджатися нею і завтра та післязавтра, адже ягідництво і садівництво передбачають досить довгий процес вирощування. Зокрема, для полуниці один цикл займає 4 роки, для малини – 8, сади ж взагалі потребують від 15-ти до 20-ти. Тим часом саме цей сектор сільського господарства створює дуже багато робочих місць, є дуже перспективним і вигідним. Тут і лежить відповідь на запитання, чи потрібен ринок землі – безперечно, що він потрібен. Лише не треба вводити його бездумно, даючи можливість скуповувати землю будь-кому і у великих кількостях для майбутнього перепродажу. Сільськогосподарські землі повинні використовуватись за призначенням.

   Андрій Строєвус, власник земельного паю із Збаразького району:

 – Ця тема впродовж останніх тижнів аж «пищить» з усіх телеканалів і ЗМІ. І , як кажуть в нас у селі, що якщо вже навіть співаки починають агітувати за продаж землі, то, значить, щось там таки «сховано». Так от в цьому процесі продажу чи не продажу землі дуже важливо не загубити того, що власне є селом, тих людей, які там живуть і працюють. Доконечно ми маємо зрозуміти одну річ – село то не є кормоцех, і не дай, Боже, в такий його перетворити, допустити в процес величезні агрофірми, які знівелюють село. Бо як би це заїжджено не звучало, але село – це таки справді колиска нації. В селі є те, що називається національною екзистенцією, що живить націю і визначає її перспективу на майбутнє. Тому, як відзначив і попередній виступаючий, надзвичайно важливо, аби та земля була використана саме за призначенням. І зрозуміло, що свою власну землю ніхто не виснажуватиме, не «захімлюватиме», як кажуть в народі, не вбиватиме заради викачування грошей по максимуму.

  Лілія Чорна, спеціаліст-землевпорядник 1-ї категорії Золотопотіцької (Бучацький район) селищної ради:

   – На мою думку продаж землі буде тільки позитивом. Згідно 13-ї статті Конституції України земля є об’єктом власності українського народу, отже, громадяни повинні мати право вчиняти будь-які дії з своєю власністю. Сьогодні селяни начебто є власниками паїв. Але багато хто вже за станом здоров’я не здатний її обробляти, тож здають в оренду. То чому селянин не має права продати свою землю, хай навіть задешево, якщо в нього є така по треба і він може за рахунок цього покращити якість свого життя чи вирішити якусь важливу нагальну потребу? В нас же поки що виходить так, що людина помирає в злиднях, але змушена цей пай, який, по суті, мертвим вантажем лежить, передавати в спадок із незрозумілою перспективою. Що ж до впливу на економічну ситуацію в цілому, то в разі офіційного дозволу на  продаж сільськогосподарських земель дохід зможуть отримати і селяни, і держава, бо ж при купівлі-продажу буде сплачуватися державне мито. При цьому новий власник буде змушений вже добре думати про раціональне використання , про завтрашній день, адже він зробив капіталовкладення.

   Світлана Кебалюк, директор підприємства з промислового виробництва полуниці «Екофрутс»:

   – На мою думку земельну реформу потрібно проводити, оскільки тіньовий обіг землями переходить в загрозливі масштаби. Проте реформа має бути продуманою та не нашкодити вже існуючим виробникам, щоб вони не мали негативних наслідків. Моє побоювання полягає в тому, що частина людей, чию землю я орендую, захочуть її забрати, а в мене якраз зараз закінчуються угоди оренди, і їх треба буде переукладати. Тож є ризик великий, що мій безперервний цикл вирощування буде порушено, і як виробник я буду поставлена в дуже жорсткі рамки. Разом з тим ті 1000 чи 1200 доларів за пай – це не є той дохід, який може значно поліпшити добробут селян чи вирішити якусь серйозну їх проблему. Ми ж сьогодні пропонуємо людям досить високі орендні ставки за землю, тож за найближчі кілька років вони можуть отримати значно більше. Впевнена, що люди на селі розумні, і здатні будуть прорахувати це і одразу не продавати землю першим покупцям. Але, звичайно,  знайдуться такі, які все-таки захочуть продати. Для мене ж випадання навіть однієї ланки у півтора гектара потягне за собою великі проблеми.

   Надія Залевська, голова сільської ради з Лосятина Кременецького району:

– Все залежить від ситуації в кожному окремому населеному пункті. В нашому селі вже всі намагаються заробляти самі, і в нас дуже мало людей, які не здатні самі обробляти свою землю. Доходить часом навіть до скандалів, бо люди масово хочуть мати землю у своєму розпорядженні!! Але  перш ніж приймати закон щодо дозволу продажу сільськогосподарських земель, потрібно дуже добре продумати всі нюанси, провести роз’яснювальну роботу з селянами. І бути впевненими, що наша держава зробить усе,  щоб захистити власників паїв. Також до мене звертається багато людей з такою проблемою, наприклад. Землю в них взято в оренду ще в 2006 році. До 2012-го не реєстрували. Тоді зареєстрували терміном на 10 років, бо в людей зуміли виманити чисті бланки, і ось тепер виходить, що люди є власниками, але розпоряджатися своєю землею не можуть, і я не знаю, що їм відповісти і як допомогти. Селяни мають бути повноправними господарями на свої землі, мають право вільно нею розпоряджатися, якщо про селян думають, що ми не свідомі і почнемо масово спробувати землі – то це груба помилка. Ми хочемо мати гарантоване конституцією право!!!  

Віктор Мартинюк, виконуючий обов’язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області:

   – Чи є в Україні ринок землі? Давайте подивимось. В нас є 5 видів цільового призначення земель згідно Земельного кодексу. Якщо людина отримує ділянку для будівництва житлового будинку, з відповідним оформленням, то потім чи будує вона, чи ні, але може вільно продати цю землю, або подарувати чи обміняти, тобто укладає цивільно-правові угоди. Те саме, якщо хтось отримує ділянку для будівництва гаража чи садового будиночка, чи має особисте селянське господарство. Тобто ринок землі фактично існує. Єдиним винятком залишається земельна частка-пай, тому що є перехідні положення земельного кодексу і заборона на відчуження і зміну цільового призначення у будь-який спосіб. І саме тут зарита вся сутність тіньового обігу землі. Сьогодні представники крупних агровиробників і тих самих агрохолдингів, представники яких, до речі, здебільшого є не місцевими, усіма можливими способами, використовуючи і моральний тиск, і маніпуляції з ознаками шахрайських дій, намагаються привласнити земельні паї селян. Вони укладають з людьми (найбільше жертв – серед пенсіонерів і людей без вищої чи й середньої освіти) не завжди законні цивільно-правові угоди, спрямовані на те, щоб у майбутньому мати зачіпку для позбавлення власників права на землю, щоб самим її придбати.  Тому для нормального функціонування вже фактично існуючого ринку землі необхідно лише привести в законне русло всі дії щодо земельних паїв. А для цього потрібно зробити норми закону про обіг ринку земель настільки вузькими і жорсткими, щоб вони були зрозумілими для громадян, і щоб прості селяни могли користуватися цим законом для своєї користі. А чи буде від цього користь державі і органам місцевого самоврядування, то в цьому можна не сумніватися. Ми бачимо це за надходженням у бюджети при будь-яких операціях з земельними ділянками іншого цільового призначення.