Tag Archives: залишені діти

Початок життя з … кінця, або чим мене вразив дитбудинок

   Не так давно двоє студентів побували в Тернопільському Будинку дитини «Малятко». І один з них – це я зараз спробує розповісти про свої враження (вибачте, якщо буде занадто суб’єктивно і емоційно, але по-іншому писати не виходить).    Звичайна будівля на вул. Сахарова, 2, добре заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б, може, так і залишилась непоміченою нами, якби ми не знали, що саме на цю адресу нам потрібно передати від імені коледжу невеличкий пакуночок для дітей. Коли передавали його педагогу-педіатру Ларисі Борисівні, то запитали, чи можна поспілкуватися з дітьми, але у відповідь почули, що зараз вирує епідемія кору, тож візити сторонніх не бажані. Ми вийшли з будинку, та вже на вулиці я зрозумів, що мушу повернутися назад, щоб поспілкуватися якщо не з дітьми, то з педагогом. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше доводилося відповідати на такі «чайникові» запитання, як мої, сльози жінка стримати не змогла… Ось так і я зараз не можу. 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую той день, і сльози аж душать. Ні, це неможливо! Просто неможливо дивитися на таке і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. Чорт, ну чому, чому все так несправедливо?!