Маніпулювання свідомістю виборців

24.04.2014, 12:37
105 Переглядів

Перед кожними виборами на виборців звідусіль обрушується стільки різноманітної, часто суперечливої, інформації про кандидатів та їхні політичні сили, що пересічній людині розібратися складно. Є серед неї і чимало відверто маніпулятивної, за допомогою якої політтехнологи намагаються примусити людину зробити той чи інший вибір. Про те, що це таке, як проявляється і як з цим боротися, нашим читачам розповість давній експерт Тернопільського прес-клубу, психолог, психотерапевт, кандидат психологічних наук ( кандидатська дисертація на тему “Соціокультурні чинники сприймання виборцями політичних повідомлень”) Наталія Гаєвська.

     Термін «маніпулювання», або «маніпуляція», веде своє походження від латинського слова manipulare, що в перекладі означає «управляти», «управляти зі знанням справи», «надавати допомогу». Однак в сучасному світі  він набрав іншого значення. Тож під маніпулюванням свідомістю сьогодні найчастіше мається на увазі  мистецтво управляти поведінкою як конкретної людини, так і соціальних мас за допомогою цілеспрямованого впливу на суспільну психологію, на свідомість та інстинкти людини,  іншими словами – це свого роду психологічний вплив, який здійснюється таємно, та, власне, коли ціль маніпулятора є невідомою.

     Ефективно і масштабно маніпулюванням своїх аудиторій займаються засоби масової інформації , зведені, в тому числі і за це своє вміння, в ранг «четвертої влади». Саме на особливостях маніпулювання свідомістю широких мас населення я б і хотіла зупинитися більш детально, оскільки на даний час, коли до позачергових виборів Президента України залишаються лічені тижні, це є особливо актуальним. До слова, у цієї передвиборчої кампанії є кілька особливостей. Перше – обмеженість в часі, друге – нестабільна і складна геополітична та суспільна ситуація на Сході країни, і третє, що, мабуть, головне – тотальний вплив (інтервенція) та інформаційна війна зі сторони Росії , а також залучення світової спільноти, зокрема ЄС та США, до подій в Україні.

     Основна відмінність пропагандистського маніпулювання свідомістю від інших видів впливу полягає в тому, що маніпулятор, впливаючи на свідомість людини чи групи людей, не залишає останньому (останнім) вибору. Людина часто не усвідомлює, що є об’єктом маніпуляції. Завдання пропагандистських заходів полягає в тому, щоб переконати людину, що вона діє на основі свого власного вільного вибору чи рішення. Але в такому випадку це власне вільне рішення – ілюзія, не більше. Насправді ж людиною управляють, а її думкою маніпулюють. Найпростіше це зробити, апелюючи до емоційного стану особи в обхід її критичного осмислення ситуації. Оскільки саме емоції є мотиваторами нашої поведінки, то, щоб викликати певну бажану поведінку людини, необхідно змінити її емоційний стан. Робити це можливо абсолютно різними способами. Можна, приміром, шантажувати, ставити ультиматуми, погрожувати штрафами і покараннями, чи погрожувати автоматом Калашникова, що ми зараз можемо спостерігати в східних регіонах нашої країни.

      Одне з основних правил пропаганди таке: у першу чергу потрібно звертатися не до розуму, а до емоцій та почуттів людини. Захищаючись від пропагандистських повідомлень, на раціональному рівні людина завжди здатна вибудувати систему контраргументації і звести всі зусилля по «спецобробці» її свідомості до нуля. Якщо ж пропагандистський вплив на людину відбувається на емоційному рівні, поза її свідомим контролем, то жодні раціональні контраргументи в цьому випадку не спрацьовують. Відповідні прийоми відомі ще з давніх часів. В їх основі лежить феномен соціальної індукції (емоційного зараження). Справа в тому, що емоції і почуття, які ми переживаємо – це багато в чому соціальні явища. Вони можуть поширюватися подібно епідемії, заражаючи водночас десятки і сотні тисяч людей, і примушуючи маси «резонувати» в унісон. Ми  – істоти соціальні, тож легко переймаємо емоції, що виникають у інших. Емоційний же резонанс дозволяє зняти психологічний захист, який вибудовує розум людини, свідомо намагаючись відгородитися від пропагандистського «промивання мізків». Наприклад, інформаційні (в тому числі відео і аудіо), емоційно зарядженні потоки, які дуже швидко розповсюджуються через Інтернет, зокрема, через соціальні мережі, здатні за дуже короткий проміжок часу створити у широкої аудиторії певний настрій з одночасною передачею пропагандистської інформації. Якщо в цьому випадку використовується ще й прийом напівправди: вливання завідомо неправдивої інформації в достовірні факти, то імовірність маніпулятивного впливу на свідомість людей зростає в рази. Ілюстрацією до вищесказаного може бути шквал негативу, який в інформаційному просторі обрушується на кандидатів у президенти. Так , наприклад, Ярош, який свого часу мав мужність взяти на себе відповідальність за початок силового протистояння на Майдані, став мало не кремлівським агентом, а весь його «Правий Сектор» – мало не бандитами і диверсантами. Сюди ж можна віднести і різні «викриття» щодо Порошенка та Тимошенко, в яких пересічному громадянину відрізнити правду від брехні практично неможливо. До речі, чим масованіша і неправдивіша інформація, тим, як це не парадоксально, в неї більше вірять.

 Далі буде.

24.04.2014, 12:37
105 Переглядів