Вибірковий моніторинг діяльності місцевих засобів масової інформації тривав з квітня по червень 2014 року, ставлячи за мету дослідити насамперед три наступних питання – чи розміщують тернопільські ЗМІ так звану “джинсу”, чи маркується в них політична реклама та агітація, і чи подаються необхідні для виборців просвітницькі матеріали. Для такого дослідження було обрано кілька засобів масової інформації як державної, так і приватної власності. А саме – газети «Свобода» ( друкований орган обласних ради та держадміністрації) і «Вільне життя» ( найтиражніше періодичне видання регіону), популярні тижневики «Нова Тернопільська газета» і «RІА плюс», телеканали ТТБ ( державний) і ТV-4, та три інтернет-видання – «За Збручем», «20 хвилин», «Погляд». Зібрані і проаналізовані спостереження, що подавалися впродовж виборчої кампанії у щотижневих звітах, дають можливість зробити наступні висновки.
Щодо друкованих засобів масової інформації
Як у приватних (за винятком тижневика RІА плюс, який повністю дотримувався вимог щодо маркування політичної реклами кандидатів і не зловживав нею на шкоду своїм читачам), так і у державній газетах публікувалися немарковані матеріали про кандидатів та матеріали з ознаками “джинси”, хоча останньої було значно менше, ніж під час усіх минулих виборчих кампаній. Газета обласних ради та держадміністрації «Свобода» майже ні разу не використовувала рубрику, призначену для маркування політичної реклами, що вказана у її вихідних даних. У газеті «Вільне життя» та тижневику «Нова Тернопільська газета» маркувалася лише незначна кількість публікацій про кандидатів. В усіх газетах фактично не було власних аналітичних матеріалів про вибори – лише репортажі чи звіти із прес-конференцій та зустрічей кандидатів з виборцями регіону, або передруки з центральних ЗМІ, або явно замовні публікації. Усім виданням бракувало просвітницької інформації для виборців.
Щодо телебачення
Передусім треба відзначити, що порівняно з минулими виборчими кампаніями в програмах новин місцевих телеканалів було значно менше сюжетів, які стосувалися кандидатів. Значно менше ( передусім на державному каналі, бо приватний і під час минулих виборів цим не зловживав), транслювалося прихованої чи немаркованої політичної реклами. Як правило, для цього використовувалися окремі програми та рубрики. Втім, рубрику «Фабрика подій» приватного телеканалу ТV-4, яку там постійно запускають на час передвиборчих кампаній і яка транслюється відразу після новин, є підстави розглядати як своєрідну часткову маніпуляцію. Так як глядачеві дуже важко зрозуміти, що це відокремлена політична реклама, бо це ніде не оговорюється, приміром, біжучим рядком чи якимсь іншим чином.
Як державний, так і приватний канали дотримувалися нейтральної тональності щодо кандидатів у президенти. Явної “джинси” і чорного піару не виявлено. Рекламні відеоролики кандидатів маркувалися, як політична реклама, або позначкою «Вибори 2014». Вимог не транслювати агітаційних матеріалів у «день тиші» перед виборами дотримано. Просвітницьких матеріалів для виборців на обох каналах було замало.
Щодо інтернет-сайтів
Cайт «20 хвилин», онлайнове видання газети RІА плюс, як і газета, маркував абсолютно усі передвиборчі матеріали рубриками «Політична позиція» і «Прес-служби». Разом з тим таких публікацій було небагато. Приміром, навіть в останній перед виборами, «найурожайніший» тиждень з 205-ти інформацій, розміщених на сайті, передвиборчої тематики стосувалися лише 10. Тональність щодо кандидатів в основному була нейтральною. На відміну, наприклад, від сайту ZZ ( «За Збручем»), де чітко простежувалася негативна тональність щодо Юлії Тимошенко. Сайти «За Збручем» та «Погляд» ніяк не маркували свої публікації про кандидатів. Однак явної “джинси”чи чорного піару за звітний період на них виявлено не було. Просвітницької інформації для виборців на всіх досліджуваних сайтах розміщувалось недостатньо.
Загальні висновки
Прикметним для висвітлення президентської виборчої кампанії 2014 року була значно менша кількість публікацій стосовно кандидатів в усіх засобах масової інформації. В цілому як державні, так і приватні ЗМІ не відмовилися від «джинси» та немаркованої політичної реклами, хоч її і було значно менше порівняно з виборами минулих років. Разом з тим у них були фактично відсутні власні аналітичні матеріали на виборчу тематику. Прослідковувалася тенденція редакцій ставити в основному матеріали, проплачені штабами кандидатів ( за винятком хіба висвітлення візитів кандидатів в область та незначної кількості передруків з центральних ЗМІ). Без особливого прагнення надати виборцям максимум об’єктивної інформації про всіх учасників політичних перегонів. Також можна зробити висновок, що у ЗМІ публікувалися матеріали лише щодо широко відомих кандидатів, яких місцеве населення однозначно сприймає. Тому добра половина з них була удостоєна тільки коротких побіжних повідомлень, або й взагалі залишилися поза увагою місцевих ЗМІ. «Грішили» деякі засоби масової інформації і перекосом у виявленні явної симпатії чи антипатії до того чи іншого кандидата, що проявлялося, приміром, у кількості згадок чи тональності публікацій на сайтах та постійному наданню кращого місця на шпальтах газет.