Як уже коротко повідомлялося раніше, відбувся телеміст між Тернополем та Херсоном на тему «Проблеми реформування української преси», що транслювався в прямому ефірі тернопільського каналу ІНТБ та херсонського ЯТБ. Сьогодні пропонуємо читачам деякі варті уваги уривки з годинної розмови журналістів двох регіонів про досвід непростого процесу роздержавлення друкованих ЗМІ. Зауважимо відразу, що вона вселила певний оптимізм стосовно подальшої долі провінційних видань.
«Кожного п’ятого жителя області можна вважати читачем районки»
Володимир Андріїшин, координатор проекту Тернопільського прес-клубу, завідувач кафедри журналістики тернопільської філії Університету «Україна»: – Зараз ми намагаємося створити міжрайонну рекламну агенцію для районних газет, і є надія, що вона незабаром запрацює. Так от коли я зустрічаюсь в Тернополі з потенційними рекламодавцями і пояснюю суть справи, то деякі з них роблять великі очі і здивовано запитують: «А в нас хіба є районні газети? Тобто частина підприємців навіть не в курсі, що є така інформаційна потуга. Тим часом загальний тираж районок нашої області становить понад 40 тисяч екземплярів – це одна газета на 20 жителів. І якщо враховувати, що в сільській місцевості проживають здебільшого родинами, то виходить, що приблизно кожна 5 людина в області має постійну можливість читати районну газету. Причому саме районки залишаються головним джерелом донесення живої місцевої інформації, бо в такій кількості її не доносять до читачів ні обласні видання, ні інтернет-сайти. Тож можна сміливо стверджувати, що районні газети і на Тернопільщині, і по Україні в цілому залишаються потужною інформаційною силою.
«Розлучення з владою відбулося цивілізовано і демократично»
Вікторія Іваницька, директор Кременецького Інформаційного центру «Діалог»:
– Ще до початку роздержавлення ми зрозуміли, що пора працювати самостійно, причому почували себе досить добре і щодо тиражу, і щодо реклами та інших фінансових надходжень. А от за стосунки з владою триматися сенсу не мали, бо її дотації не були вирішальними. Коли колектив прийняв відповідне рішення, нам вдалося переконати у його правильності і депутатів, тож потрібну підтримку отримали на першій же сесії. Так що наше розлучення з владою відбулося цивілізовано і демократично, відтак і співпраця зараз відбувається на таких же засадах. Ми уклали угоди про висвітлення їхньої діяльності і працюємо згідно з ними, в роботу редакції ні рада, ні адміністрація не втручаються. Хоча, чесно кажучи, після Євромайдану його вже й майже не відчувалося, ситуація змінилась кардинально.
На сьогодні ми вже є товариством з обмеженою відповідальністю, маємо на руках всі потрібні документи і працюємо на перспективу. Планів і задумів є дуже багато. Звичайно, певні складності є, бо ніщо саме по собі не відбувається, але праця завжди дає результати. Зараз часто можна почути скарги на те, що районним газетам дуже важко витримати конкуренцію з інтернет-виданнями. Але от в нашому районі, приміром, ще є цілі села без інтернету, і районка для їхніх жителів залишається основним джерелом місцевих новин, які в такій кількості і так повно не подадуть ні обласні та центральні видання, ні сайти. І хто б там що не говорив, а я вважаю, що районки поки що нема кому замінити.
«Навіть у невеликому віддаленому райцентрі можна успішно реалізовувати бізнес-проект»
Алла Омельчук, директор ТОВ «Інформаційний центр «Новини Шумщини»:
– Дуже часто запитують, чи не було страху, бо ж стільки років газета існувала в певних чітких рамках, а тут раптом все зовсім по-іншому. Звичайно ж, страх був, а ще не давало спокою велике почуття відповідальності перед людьми. Коли проводили перші збори, я ще й сама не все добре розуміла, а треба було донести до колективу так, щоб він прийняв правильне рішення. Багато нервів і переживань було і потім, але ми успішно все подолали і зараз аж ніяк не шкодуємо, тому що ми бачимо можливості для розвитку. А ще зрозуміли, що навіть в такому невеличкому і дуже віддаленому від обласного центру населеному пункті, як наш Шумськ, можна успішно реалізовувати бізнес-проект, куди входитиме не лише видання газети, а й інші види діяльності, які вже внесені в наш статут, і якими ми обов’язково будемо займатися. Спочатку були побоювання, що зменшиться тираж, але він навіть збільшився. Тобто зараз вже ніхто нікого не примушує передплачувати газету, як це практикувалося раніше у бюджетних установах, за вказівкою згори, а люди самі хочуть передплачувати її, бо бачать що видання цікаве і покращується.
Щодо співзасновників, то, окрім трудового колективу, їх було аж три – міська і районна ради та райдержадміністрація, але ми знайшли порозуміння з усіма. Відтак вже почали укладати угоди про співробітництво і з новоствореними об’єднаними громадами району. І надалі продовжуватимемо йти в цьому напрямку, а досвід перехідного періоду дав дуже багато і загартував добре. Взагалі ж я впевнена, що в районних газет все буде добре, і вони ще заявлять про себе на нормальному рівні.
«Нас читають сьогодні в Туреччині, Польщі, Німеччині, Франції»
Віта Копенко, головний редактор Нижньосірогозької газети «Червоний промінь» (Херсонська область):
– Я теж представляю віддалений сільський район, де інтернету нема ще в багатьох селах, а райгазета є чи не єдиним джерелом місцевої інформації для багатьох жителів. Тому вона була, є і буде! У стосунках з владою якихось проблем не відчуваємо, бо до реформування готувалися завчасно. Вже 10 років, як ми відмовилися від дотацій і працюємо за угодою про висвітлення діяльності районних органів влади. Це дало нам певну самостійність і незалежність, а також час для того, щоб сформувати клієнтську базу. Працюємо з читачами-передплатниками, ідемо до людей і пишемо про них, що їм, безперечно, подобається, і тираж зростає. Коли я стала редактором, він становив 400 примірників, а зараз вже 2 тисячі, причому це без жодного примусу, це люди, які самі хочуть передплачувати і купувати нашу газету. А роздержавлення тільки дасть нам новий поштовх для розвитку.
Сайту свого у нас поки що немає, але ми пропонуємо таку послугу, як передплата газети в електронному вигляді. Завдяки цьому нашу районку зараз читають не лише в інших областях України, а й у Туреччині, Польщі, Німеччині, Франції. Більше того – тамтешні читачі пишуть до нас, а місцевим дуже цікаво читати розповіді про життя земляків за кордоном, написані ними самими. Щодо нових напрямків діяльності, то вже створили на базі редакції копі-центр і плануємо облаштувати невелику фотостудію, а далі час покаже.
При нагоді хочу поділитися з колегами досвідом щодо укладання угод про співпрацю .Спочатку ми уклали такі з органами районної влади, а потім почали привчати до цього й інших. Почали з селищних та сільських голів, яким переконливо пояснювали, що ніхто про них краще районки не розкаже, а посади у них виборні, тож зайнятися саморекламою сенс є. Потім налагодили відповідні стосунки з установами, у бюджеті яких закладено кошти для висвітлення діяльності – таких, приміром, як районний центр зайнятості, держпродветслужба тощо. З такими ж організаціями і установами, які таких коштів не мають – наприклад, дитсадками, лікарнями, школами – укладаємо угоди соціального партнерства. Суть у тому, що їхнім працівникам для підвищення професійного рівня потрібні публікації у пресі, і найбільше можливостей опублікувати такі матеріали є якраз в районних газетах. Отже, ми надаємо їм потрібну площу на шпальтах, а вони передплачують газету, в результаті всі задоволені.
«Проблема одна – влада не хоче відпускати!»
Віктор Семененко, заступник головного редактора газети «Каховська зоря»(Херсонська область):– Слухаю вас, і по-доброму заздрю. Бо у нас ситуація щодо стосунків із владою кардинально відрізняється. Маємо великі проблеми і з районною, і з міською, бо вони просто не хочуть нас відпускати. А в Законі «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», на жаль, не прописана відповідальність за такі дії чи то бездіяльність. Газеті «Каховська зоря» незабаром виповниться 100 (!) років, та мабуть за весь цей час вона не мала таких проблем у стосунках із владою. В іншому ж ми цілком успішне видання. Вже понад 10 років ми є самоокупними, в нас гарний тираж і гарні стосунки з читачами, є багато рекламодавців. А от на шляху до самостійності доводиться безрезультатно топтатися на місці, хоч всі необхідні документи ми подали в строк. Зараз змушені активно консультуватися і розробляти план дій на випадок, якщо влада і надалі «триматиме» і тягнутиме час до 1 січня 2019-го, коли всі нероздержавлені газети мають бути ліквідовані…»
Подивитися трансляцію телемосту повністю можна за таким посиланням – http://intb.te.ua/2017/08/%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82-%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C-%D1%85%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD-14-08-2017/