На вулиці скажений вітер, сипле часом сніг, а часом десь виглядає сонце. На Майдані Незалежності – ніде яблуку впасти, а «йолка» так і височить оголеним каркасом. Не знаю, чи стане вона символом віри на краще, як це буває перед Новим роком, – бо на крові мирних неозброєних людей її чомусь вирішили встановлювати на світанку… Про це пам’ятають усі, а тому ця конструкція нагадує монстра посеред тисячі присутніх на площі і зовсім не вписується у загальний настрій майдану.Люди зовсім не озлоблені. Слухають промовців. Щойно перед ними виступали українська творча інтелігенція. Музиканти, виконавці та композитори представили нову пісню. Кажуть, об’єднавши зусилля, написали її буквально за добу. Пропонують євромайдану ще одне знакове гасло – «брат за брата». Виступають депутати і розповідають, як безжалісно «беркутівці» били людей напроти ночі 30 листопада, як повторилося це і 1 грудня біля адміністрації президента. Майдан вирує, що такого насилля над народом терпіти не хоче.
На сцені – сесія Тернопільської обласної ради. Депутати вийшли до майдану, щоб перед багатотисячним віче висловити свою підтримку від громади Тернопілля. За рішення обласної ради про вимогу відставки Президента та Уряду, засудження побоїщ мирних протестувальників депутати проголосували одноголосно. І майдан їх підтримав вигуками «Молодці!».
А ближче до будинку профспілок щосекунди кожному прості кияни пропонують канапки, припрошують до смаколиків випічки, роздають гарячі страви, які самі приготували і самі добровільно принесли на майдан. І це безкоштовно. Біля входу до будинку – збирають теплі речі – ковдри, рукавиці, шапки, бо це найбільше потрібно. І тут же усі охочі можуть їх взяти.
На другому поверсі будинку профспілок – прес-центр. Журналістів надзвичайно багато. Один з одним діляться інформацією, допомагають пересилати підготовлені матеріали, обмінюються останніми новинами. Саме тут організовуються і брифінги. Раптом оператори почали налаштовувати камери, із місць підірвалися журналісти – за кілька хвилин має відбутися прес-конференція Кличка, Тягнибока та Яценюка…
Дорога до Михайлівської площі. Хлопчаки-школярі, ходять із великим ящиком бубликів і настільки щиро припрошують пригоститися, що відмовити їм немає сили. На Михайлівській площі – намети, бочки біля яких гріються протестувальники. Мама з донькою несуть пакунки – у них харчі для тих, хто тут днює та ночує. Багато кнайп та кафе приймають людей з майдану, частують гарячим чаєм та перекускою, а в офісах дозволили доступ до Wi-Fi.
Вітер сніг не розганяє нікого – ані тих, хто має силу і хоче протестувати, ані тих, хто намагається їх підтримати – у той спосіб, який їм доступний. Це – національна солідарність і жодних протистоянь щодо того, звідки хто приїхав – чи то із заходу, чи то сходу, півдня, центру чи півночі. Тут меж немає. Тут – єднання.
Тетяна Тарасенко
Олександра Сенько
