Оборудки проти Великого Націоналіста

30.11.2012, 13:15
192 Переглядів

Поки Тернопільщина пишається своїми націоналістичними ідеалами, у селі Великий Глибочок неподалік обласного центру розгортаються події, результат яких може стати смачним плювком на ці самі ідеали. Як відомо, в цьому селі народився століття тому Ярослав Стецько – ідеолог українського націоналізму, голова Організації Українських Націоналістів (1968-1986 рр.), колишній президент Антибільшовицького блоку народів. І саме там розташований унікальний історико-меморіальний комплекс, де зберігається майже півсотні оригінальних експонатів, пов’язаних з життям і діяльністю Ярослава та Ярослави Стецьків. Зокрема, і ті, що стосуються родоводу, дитинства та ранньої юності Великого Націоналіста, що їх вперше зібрав і впорядкував відомий на Тернопільщині культурний та громадський діяч, голова Велико-Глибочецького осередку «Просвіти» і керівник названого історико-меморіального комплексу Мирон Сагайдак.
“Цей комплекс – єдиний такий у світі, от тільки доля його складна і сумна. 100-річчя видатного українського патріота у січні цього року його музей, приміром, зустрічав із прогнилими підлогами (приміщення дуже старе –авт.), протікаючою стелею і мало не мінусовою температурою всередині. Як сумно констатував тоді Мирон Сагайдак, елементарно не вистачало коштів на ремонт, навіть на опалення і світло, не раз йому доводилося оплачувати вкрай необхідне з власної кишені. «До кого б з представників влади я не звертався, то завжди чув лиш одну відповідь -«Це не наш музей», і за весь час існування влада так і не дала на нього ні копійки», – розповідав він.
– Чи змінилося щось після відзначення столітнього ювілею Стецька, під час урочин на честь якого звучало так багато гучних красивих слів? – запитуємо телефоном у пана Мирона Сагайдака.
– Можу сказати лише, що «Свобода» спонсорувала кошти на заміну підлоги в одній із кімнат, а так і далі ніхто й пальцем не поворухнув, – відповідає він. – Більше того – зараз керівництвом сільради робиться все, щоб забрати у комплексу, розташованого в центрі села, половину його території. У мене на руках три рішення колишніх сесій про те, що земля має належати музею. 6 травня цього року на зборах села більшість громади теж за це проголосувала, але у сільського голови, схоже, свої плани. Знаю, що на території комплексу хочуть збудувати бар , та ще й на місці, де в землі досі лежать кістки загиблих українських патріотів. Ми там якраз збиралися хрест встановити та освятити. Щоб відстояти справедливість і захистити історичну пам`ять від плюндрування, я не раз звертався у різні інстанції. Останній лист до райради, приміром, відіслав ще до виборів, але відповіді немає досі. Наразі чекаю відповідей з обласних ради та держадміністрації. А на цьому тижні була чергова сесія сільради, то мене мало не «з`їли», так тиснули. Кажуть, що 24 сотки музейному комплексу не потрібно, може і двома-трьома обійтися. А я б, може,  вже й погодився віддати половину території, щоб дали спокій, але ж це комплекс об`єктів, з урахуванням яких вже виготовлено генеральний план реконструкції. Чого чекати далі, – просто не знаю.

На фото – Мирон Сагайдак біля приміщення музею. Фото з редакційного архіву сайту

30.11.2012, 01:15
192 Переглядів