На сцені театру чоловіки у хустинах і фартухах готували їсти, доїли корів та пекли пироги. Натомість жінки у цей час займали високі керівні посади у колгоспі. І все це у дивовижній фарс-комедії “Фараони”, яку представляють у Тернопільському драмтеатрі ім. Т. Шевченка. Отже, вистава «пахла» інтригою. Назва пророкувала щось на кшалт класики грецьких авторів. Я ж то не знала, що вистава «Фараони» – п’єса відомого драматурга XX століття Олексія Коломійця, а прийшла у залу – а там все майоріло українськими декораціями: соняшники, глечики, чарки – все, як на подвір’ї української сім’ї.
Як все було…
Місце дії – звичайне українське село, а в тому селі живуть такі ж звичайні люди. Сільські чоловіки під впливом спиртного розв’язали язики. Головні персонажі – Таран, Онисько, Аристарх та Оверко – діляться своїми заповітними мріями, у яких жінки турботливі та поступливі, роботу свою мовчки виконуватимуть, чоловікам усіляко догоджатимуть та ноги «цілуватимуть» . Друзі сходяться на думці, що їх долю врятує лише повернення часів правління єгипетських фараонів, за яких чоловіки у жіночій милості, як сир у маслі, купалися.
Головна подія вистави ознаменована переворотом, що трапився за ніч. Чоловіки втратили право командувати, право бути головою сім’ї. Вони натерли на руках мозолі від чищення картоплі та доїння корів, аж доки відчули себе жіночими прихвостнями. Друзі очолили армію фараонів-аматорів, намагаючись довести власну незамінність, натомість їх дружини перетворилися на владних домінантів: стали пиячити, залицятися до сусідів, знущатися над знедоленими чоловіками. Найзапеклішу боротьбу вели Таран з Одаркою.
Кульмінаційний момент вистави зосереджений навколо загальних зборів, на яких підлеглі чоловіки обурено скаржаться жінкам на важку, непосильну роботу. Вже і сліду не лишилося від тієї зарозумілості та від пихатості.
У розв’язці жінки та чоловіки повертаються на свої звичні місця та щоденну роботу, але, однозначно, пережита пригода змусила Тарана та його друзів визнати цінність, складність та необхідність жіночої праці.
Варто зазначити, що у виставі «Фараони» дуже вдало представлено ідею протиприродності такого порівняння. Наші життєві функції закладені генетично, тому жінки від природи більш м’які, ніжні та тендітні, прагнуть домашнього затишку та продовження роду. Чоловіки ж більш агресивні, войовничі, збудливі. І лише у союзі їх протилежні якості здатні урівноважити одна одну. Тож потрібно просто спробувати прийняти того, хто доповнить тебе.
У виставі задіяний один акторський склад, відтак глядачі можуть побачити у ній Миколу Бажанова, Оксану Левків, Ігоря Наконечного, Юлію Яблонську, заслуженого артиста України Ігоря Сачка, Наталю Олексів, Євгена Лаціка, Юрія Черненка, Віталія Зубченка, Тетяну Панькевич, Вікторію Шараськіну, Юлію Хміль та молодих акторів Михайла Павлентого, Маргариту Василишин, Оксану Яцишин.
Музичне оформлення п’єси створює оркестр агрофірми, у ролі якого виступають артисти оркестру театру Маркіян Плахцінський, Роман Самарик, Віктор Якубець, Олександр Чикалов та Ігор Марущак під керівництвом Василя Драгомирецького. Саме музика, разом із танцювальними номерами у постановці Анатолія Гончарика, особливо надає виставі настрою музичної комедії. Свою роль у створенні відповідної атмосфери відігрє і сценографія та костюми, над якими працював Григорій Лоїк.
Юлія Вигонська