Херсонський священик постійно їздить на передову не лише з молитвою

24.11.2014, 11:22
230 Переглядів

Отець Сергій Чудинович – духовна підтримка і опора Херсонського Майдану. Один з небагатьох священнослужителів , який проводив молитви і служіння в найважчі для Євромайдану дні. Тепер він постійно відвідує місця розташування регулярних військ та добровольчих батальйонів, щоб відслужити Літургію, передати гуманітарну допомогу, яку приносять парафіяни його церкви.
«У деяких частинах не було навіть польових кухонь»
Я прошу отця Сергія розповісти, що він відчував у дні Майдану, що відчуває тепер. Чому він так допомагає українським воїнам, а раніше – майданівцям? Подумавши, священик пояснює свою громадянську позицію, «світськість» вчинків так:
– Події останнього року в кожному з нас пробудили більшу любов до своєї країни. Все почалося з Майдану. Я разом з іншими херсонцями виходив на площу Свободи, їздив до Києва, брав активну участь в Автомайданах. Після російської окупації Криму наша область стала прикордонною. На Херсонщину прибуло багато військових. Вони стояли просто в степу, у деяких частинах не було навіть польових кухонь. Зрозумів, що без допомоги місцевих жителів ніяк не налагодити побут наших військових. Як у цій ситуації стримати себе? Перша поїздка була до Каланчака. Завантажив машину продуктами і поїхав. У Каланчаку познайомився з прикордонниками, біля Червоного Чабана – з командиром Миколаївських десантників, провів молебень, благословив.
Після початку військових дій у Донецьку люди фінансово менше допомагають. Тому що біди побільшало. Раніше їздив із волонтерами раз на два дні у військові розташування, а тепер – раз на тиждень. Небайдужі херсонці приносять все необхідне. На банкову картку перераховують гроші. Часом несли стільки допомоги, що не вміщалося в автомобіль. І знову знайшлися добрі люди – подарували причіп. Якось приїхав на блокпост, а там «новенькі» стоять, ротація пройшла. Кажу командиру, що хочу провести молебень. А він: «Нема часу». Я підвів його до багажника автомобіля і запропонував вибрати необхідне хлопцям. Коли комбат побачив новенькі «розгрузки» (жилети, які мають багато кишеньок для різного приладдя), у нього заблищали очі. Я кажу: «Вибачте, це не вам, іншим пообіцяв. Вашим дам кілька за умови, що проведу молебень». І я його провів.
«Багато що з допомоги неможливо навіть порахувати»
Посеред Херсонського Свято-Покровського храму УПЦ КП, настоятелем якого є отець Сергій Чудинович, стоїть прозора скринька з написом «Церковна місія. Підтримуємо українську армію». Біля входу до церкви облаштували тимчасовий склад. Сюди миряни приносять одяг, їжу, взуття та інші необхідні нашим воїнам речі. У храмі ведеться контроль за коштами, які перераховують або приносять прихожани.
– З початку березня, – розповідає отець Сергій, – ми придбали на пожертви 90 комплектів ДПМ та «Пустеля» (це – 27 000 грн.), 250 тактичних розвантажувальних жилетів на 50 000 грн. , 250 пар «берців» на 12 500 грн, 300 комплектів термобілизни на 36 000 грн. Всього витратили на одяг та взуття 125 500 гривень. До цього додайте пальне на поїздки, запчастини для вантажівки «КамАЗ». Цифри приблизні, адже купувалося все на оптовому складі військового секон-хенду, де ціни визначаються в євро та доларах США. Курс постійно змінюється, тому чітко сказати що, коли і за скільки придбане, сьогодні неможливо. Кількість продуктів харчування, миючих засобів, ліків, засобів гігієни теж неможливо порахувати. Щоразу такими речами мій автомобіль був заповнений вщент.
«Завдяки війні я пізнав багато порядних людей»
– У тому, що Крим забрали, що відбувається в Донецьку, є Божий промисел, – вважає отець Сергій. – Мир без свободи нічого не вартий. Треба мати честь і гідність, уміти користуватися своєю свободою. Війна – це очищення, як не прикро, ми на неї заслужили. Це стається через смерті, але очищення на ментальному рівні України все одно триває. Багато українців хочуть допомогти цьому процесу діями, думкою, молитвою… Бо всі почали краще розуміти, в якій країні ми живемо та що маємо робити для її кращого майбутнього.
Біда єднає, але не всіх. З «братами» Московського патріархату дружби не виходить. Тож ми почали співпрацювати з греко-католиками. Зустрілися на тимчасовому кордоні з Кримом. Священики нам подарували Молитовник військовослужбовця. Дуже цікава річ. У ньому є молитви для кожного роду військ.
Отець Сергій і мені дарує «Молитовник за Україну та її захисників» із словами: «А це наш».
Тяжкі випробування прийшли в Україну. Вони принесли і сльози, і відчай, і смерть. Сподіваюсь, злочинців покарає не лише Божий промисел, а й закон. Не можна вбивати українців без покарання. Не можна захоплювати наші території, брехати, робити тисячі й мільйони людей знедоленими. Кожен в ці дні робить для своєї країни, що може. Що йому підказує виховання, свідомість, патріотизм і совість. Воля, свобода, державність нарешті набула реальних обрисів. Вона стала рідною, близькою і бажаною. Священик Сергій – один із багатьох, на кому тримається українська армія. Якщо не її міць, то її ідейність, віра в нашу правоту і беззаперечну перемогу. Ми знаємо, наша перемога – це лише питання часу.
Оксана Жіляєва, Херсон

otez2

otez3

24.11.2014, 11:22
230 Переглядів