Херсонські волонтери одними з перших прийняли на себе турботу про українських вояків

02.12.2014, 23:03
295 Переглядів

Волонтерський рух на Херсонщині відродився одразу після анексії Криму – у березні цього року. На сусідній із півостровом край почали прибувати ті військовослужбовці, які не зрадили присязі на вірність народу України. Вони поверталися, залишивши у Криму усі маєтки та службові помешкання, відтак їм потрібна була допомога. Голова Херсонського прес-клубу, активний волонтер, одна із ведучих групи у Фейсбук «Армія SOS Херсон» Оксана Жиляєва розповіла, що навіть не очікувала, що  стільки людей, полишивши свої власні проблеми та турботи,  візьмуться за допомогу армії та військовослужбовцям. «Очевидно, що мешканці Херсонщини відчули небезпеку вторгнення і у нашу область, а цього вони зовсім не хотіли, – каже Оксана. – Люди несли гроші, речі, допомагали харчами для військовослужбовців, що прийшли з Криму. А після вторгнення Росії на Донбас допомагають і добровольчим батальйонам, і військовим».

dopomogaОдин із волонтерських пунктів у Херсоні вщент заповнений найнеобхіднішим  на фронті – наметами, спальниками, теплими речами, шкарпетками та берцами, медикаментами та каріматами. Волонтери Центру допомоги військовим стверджують, херсонці постійно допомагають, хто чим може.

nПриміром, у простому учнівському зошиті із надписом «Вяжут носки» є контакти тих бабусь-пенсіонерок, які постійно забезпечують солдат теплими шкарпетками та плетуть маскувальні сітки. Є підприємці, які  свої заробітки витрачають на купівлю  чи то теплого одягу, чи то взуття для солдат. Тут також волонтери пакують і адресну допомогу для бійців, якщо у них є інформація про потреби того чи іншого солдата.

lystЗбирають тут і найцінніше для солдат – щирі листи маленьких українців.

Двічі на тиждень, а інколи й частіше виїжджають херсонські волонтери у саме пекло війни – на Донбас. А тому кажуть, що не усе так райдужно, як малюють високі військові чини – солдати не настільки забезпечені.

guІ практично щоразу їде туди Галина Уманець – мужня жінка, яка не раз потрапляла під обстріли та в оточення, але не залишає цієї справи, бо «там патріоти, наші сини, наш цвіт нації».

– У мене перед очима завжди наш Сашко, 18-річний хлопчина, «кіборг» з Донецького аеропорту. Одного разу, коли він їхав на короткий відпочинок з Донбасу додому разом з нами, на Херсонщину, я побачила ці тоненькі пальчики, обгорені і засмальцьовані, побачила той вогонь в очах, віру у перемогу і незламний дух… Він покинув навчання заради того, щоб боронити Україну. В одному з інтерв’ю він сказав – не плачте кохані, не плачте дружини, не плачте батьки. Сказав, ніби передчуваючи, бо через три дні він загинув…Заради таких мужніх, сильних патріотів можна і ризикувати життям. Саме такі хлопці зміцнюють Україну і єднають її,  – розповіла Галина Уманець.

У день, коли ми спілкувалися (27 листопада), на Херсонщині проводжали в останню путь ще одного Героя. Галина Уманець каже, що з самісінького ранку до Центру  почали приходити люди, щоб допомогти родині загиблого. «Херсонці пам’ятають Героїв, бо ми – Україна», – додала вона.

Тетяна Тарасенко

Фото – Роман Cавуляк

d-

02.12.2014, 11:03
295 Переглядів