Юридичні консультації з роздержавлення ЗМІ. Про договір оренди та різницю між трудовим та цивільно-правовим договором

12.07.2016, 12:14
44 Переглядів

Роз’яснення та відповіді на запитання дає юрист, член Національної спілки журналістів України Роман Руснак. 1. Чи потрібно нотаріально посвідчувати договір оренди нерухомості (комунальної форми власності), який не посвідчувався нотаріально при його укладанні?
– Відповідно до ст. 793 Цивільного Кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі, а у випадку, якщо договір оренди укладається строком на З роки або більше, договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, згідно зі ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менш як на 3 роки, підлягає державній реєстрації.
З огляду на викладене вбачається, що договір оренди державного або комунального нерухомого майна має укладатися виключно у письмовій формі, а за наявності обставин, зазначених у законі, договір оренди державного або комунального нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Враховуючи те, що крім нерухомого майна в оренду, згідно зі ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” може передаватися також інше індивідуально визначене майно підприємств, передбачається, що форма договору оренди індивідуально визначеного майна підприємств має визначатися за погодженням сторін, відповідно до загальних положень ЦК України та ГК України, якщо інше не буде визначено законом.

2. Яка різниця між трудовим договором та цивільно-правовим?
– Головною відмінністю Цивільно-правового договору ( ще він може називатися договором підряду) та трудового договору є те, що договір підряду за своєю суттю є цивільно-правовим договором, і регулюється Цивільним кодексом України, а трудовий договір регулюється Кодексом законів про працю. За договором підряду, відповідно до статті 837 ЦК, одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу. А за трудовим договором працівник зобов’язується виконувати роботу згідно кваліфікації та підкорятись правилам внутрішнього розпорядку, і на нього поширюються норми і гарантії, передбачені КЗпП України.
За допомогою цивільно-правової угоди редакції зазвичай залучають позаштатних журналістів для виконання певної роботи. При укладанні цивільно – правової угоди трудові стосунки між сторонами не виникають. Сторонами таких угод будуть замовник і виконавець, а не працівник і власник (роботодавець). Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу йому не видається. Також зауважую, що під час укладання і виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру трудова книжка не подається та записи про періоди праці туди не вносяться. Водночас, відповідно до пункту а). ч.3 ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” робота за угодами цивільно-правового характеру, за умови сплати страхових внесків, зараховується до страхового стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.
Працівники, які прийняті на роботу за трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні, внески на яких сплачує підприємство, що забезпечує в подальшому виплату допомоги в разі тимчасової непрацездатності, по вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги у зв’язку з народженням дитини, відпускних, премій та коштів на поховання.
Натомість на особу-виконавця цивільно-правової угоди соціально-трудові пільги і гарантії (відпустка, вихідні дні, тривалість робочого часу, оплата праці при відхиленні від нормальних умов праці, виплата допомоги з тимчасової втрати працездатності тощо), передбачені трудовим законодавством, не поширюються. Також варто пам’ятати, що оплата за трудовим договором є гарантованою. Заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць, а затримка виплати зарплати може спричинити застосування до керівника санкцій, визначених законодавством. Держава гарантує працівникові, що розмір заробітної плати не може бути меншим від мінімального розміру заробітної плати, встановленого законами України. Так само як і оплата роботи в нічний час, у вихідні, святкові та неробочі дні, надурочні роботи і таке інше. здійснюються за законодавчо визначеними нормами.
За цивільно-правовою угодою виконавець робіт (послуг) отримує за виконану роботу винагороду, розмір і порядок виплати якої визначається сторонами у договорі за взаємною згодою. Законодавчі гарантії щодо оплати праці на виплату винагороди не поширюються. Підстави, порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг чи виконання робіт визначаються за домовленістю сторін. А от підстави та порядок розірвання трудового договору визначено законодавством.
І нарешті щодо питання охорони праці. Кодексом законів про працю визначено, що на власника підприємства покладається обов’язок створення безпечних і нешкідливих умов праці для своїх працівників. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, пов’язаної з явною небезпекою для життя. Якщо ж особа працює за цивільно-правовою угодою, то тут вимог щодо створення замовником безпечних і нешкідливих умов праці не передбачено. Тобто власний ризик виконавця також відрізняє договір підряду від трудового договору.
Підсумовуючи вищенаведене, доцільно зазначити, що варіанти, вигідніші для працівника та роботодавця, потрібно обирати стосовно кожного окремого випадку, але так, щоб це не йшло врозріз ні із законодавством, ні з інтересами сторін.

12.07.2016, 12:14
44 Переглядів