«Чому ви обрали таку професію? Де і ким бачите себе у майбутньому?». На ці запитання відповідають студентки 3-го курсу факультету філології і журналістики Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка.
Юлія Пацкаль:
«Ще в шкільні роки мені завжди боліло питання несправедливості, і я завжди старалась боротись за правду. Інколи за моє прагнення довести її моїх батьків навіть викликали до школи ( сміється). Стала поштовхом до вибору професії журналіста і усім відома трагічна історія Георгія Гонгадзе. Дізнавшись про неї, я вперше по-справжньому задумалась про те, щоб обрати саме цю професію. Вплинули на рішення і бойові дії в зоні АТО та початок масового розповсюдження дезінформації населення. Як далі складеться мій життєвий шлях, не знаю. Але зараз, співпрацюючи з одним із тернопільських ЗМІ, нарешті по-справжньому дізнаюсь, що таке журналістика, і чи вистачить в мене сил боротись проти брехні».
Олеся Липчак:
«Свою майбутню професію я обирала досить довго. Хотілося чогось такого незвичайного, цікавого та непередбачуваного. На мою думку, саме журналістика підходить під такий опис, адже ця спеціальність охоплює в собі безліч всього. В першу чергу це творча робота, яка дає змогу постійно проявляти свою креативність, щось вигадувати, дізнаватись нове і не стояти на місці. Журналістика приваблює мене тим, що дає змогу першою дізнаватись про події та розповідати про них людям, проявляти свою комунікабельність у спілкуванні й жити насиченим громадським життям, беручи участь у безлічі заходів. Також журналістика – це можливість всюди мати зв’язки, які відіграють не останню роль в нашому житті.
В майбутньому я уявляю себе у штаті якогось відомого глянцевого журналу, де описую життя відомих людей. Також хотілося б читати новини на радіо. Але все це лише думки, а як воно буде – побачимо згодом».
Вікторія Стрілець:
«Спочатку мені здавалось, що бути журналістом – це просто і круто. Тебе показують один раз по телевізору, і все – ти зірка! Ось так і обрала, бо захотіла стати зіркою (сміється). Але згодом, коли дізналась про всі тонкощі та складності професії і зрозуміла її, то все одно аж ніяк не пошкодувала про свій вибір.
А щодо майбутнього, то не дуже люблю гадати наперед. Хочу розвиватись у спортивній журналістиці, а далі життя покаже».
Яна Колеснік:
«Думала стати журналісткою ще з 7-8 класу, тож і вступила до ТНПУ на цю спеціальність. Для мене це професія, де ти завжди самовдосконалюєшся, вчишся і пізнаєш щось нове. В майбутньому я б хотіла бачити себе працівницею телеканалу або радіо, де потрібно не лише займатись рутинними справами, а й створювати сюжети, програми і бути максимально задіяною у процесі».
Діана Федорук:
«Обрала цю професію через можливості, які вона відкриває, знайомства і комунікацію з цікавими людьми. Журналістика – це унікальний досвід та можливість вчитись завжди, вдосконалювати себе та досягати вершин.
Щодо свого майбутнього, то поки ще не знаю, де саме працюватиму. Хотілось би щось, пов‘язане з рекламою і піаром, можливо фріланс. Часу думати і вибирати у мене ще достатньо».
Ось такі відповіді ми отримали від дівчат. Різні, неординарні, сміливі та амбіційні. Як бачимо – кожна з них шукає у цій сфері щось своє. Але журналістика і справді професія багатогранна і в ній багато різноманітних цікавих пропозицій. Головне – не забувати, що місія цієї професії – нести людям правду, забезпечувати суспільство об’єктивною інформацією задля його розвитку.
Наталя Бончук