Як відомо, з 16 січня цього року почали діяти норми закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що зобов’язують працівників сфери обслуговування надавати інформацію та розмовляти з клієнтами виключно українською мовою. Наскільки його дотримуються і що про це думають у традиційно російськомовних регіонах України, авторка цих рядків досліджувала на прикладі Одеси.
Тому, що в Одесі сформувалося в основному російськомовне середовище, сприяла ціла низка факторів. Передусім Одеса – багатонаціональне місто, де найбільше проживає українців, росіян, євреїв та болгар. Тож для комфорту в спілкуванні жителі міста в побуті використовують саме російську. І практично всі корінні одесити, які все своє свідоме життя розмовляли виключно цією мовою, принципово не планують від неї відмовлятись. Треба взяти до уваги і те, що більшість одеситів середнього і старшого віку банально не вміють грамотно спілкуватись державною мовою і не все у ній розуміють, адже україномовні школи в Одесі – це здобутки останніх десятиліть. Однозначно вплинуло на мовне середовище і те, що Одеса – місто туристичне, і близько половини туристів – іноземці.
Кілька років тому кафедра соціології Одеського національного університету ім. Мечникова провела мовне соцопитування на замовлення ВВС, за результатами якого 75% одеситів назвали рідною мовою російську, і лише 18% – українську. А в червні 2017 року, як повідомляли TEXTY.ORG.UA ( https://texty.org.ua/articles/102832/ukrayinizaciya-v-odesi-normy-novoho-zakonu-vykonuyut-krashe-nizh-ochikuvaly/ ), спільне опитування соціологічних центрів КМІС, «Рейтинг», СОЦІС та «Центр імені Разумкова» показало, що лише 6,7% жителів Одеської області розмовляють вдома українською, тоді як російською – 57,9%, а суміщають мови спілкування – 31,8%.
Ми поцікавилися думкою щодо необхідності переходу Одеси на українську мову у кількох її корінних жителів різної вікової категорії. Ось що вони відповіли.
Ірина Делева: «Українська мова в Одесі є. Є багато україномовних людей і серед моїх друзів. Мені не принципово, якою мовою писати, заповнювати документи, але вдома та з друзями розмовляю російською. Я так звикла з дитинства, мені так зручно, мої бабусі та дідусі спілкуються цією мовою, у школі була російська і батьки вчили мене розмовляти також російською. До російської всі так звикли, що викорінити її в Одесі, я вважаю, неможливо, хіба що вчити української молоде покоління».
Анжела Бунякова: «Я все життя розмовляю російською, мені не комфортно переходити на українську. Навчалась теж у російській школі, так як у наші часи українських не було. Грамотна українська мова мені дуже подобається, але в нас вона зазвичай мішана, зовсім не схожа на державну. Коли обслуговування ведеться російською, мені так теж простіше. Я зовсім не проти нашої мови, але коли зі мною починають спілкуватися українською, то я розгублююсь і боюсь сказати щось не те і виглядати смішно. А взагалі вважаю, що в Україні таки має бути українська мова, але чиста та правильна».
А ось думка гості одеського краю, пані Марії з Черкащини: «Я не принципова стосовно цього. Вважаю, що на території України все-таки треба розмовляти українською. Але якщо людям краще та зрозуміліше спілкуватися російською, якщо в сім`ї так повелось, то це їхнє право. А ось мої діти та внучка, наприклад, проживають в Києві, в російськомовному середовищі, та все одно спілкуються виключно українською. Передусім вчити нашу державну мову і звикати до спілкування нею має молодь».
На жаль, є в місті-герої і такі його жителі, які ставляться до мови України надто негативно і відверто це демонструють. «Мова – це яловичий язик! Ніколи в Одесі такого не було! Ми завжди жили і спілкувалися російською!», – заявила одна з одеситок, вимагаючи звертатися до неї російською. Але повернімося до мовного питання у сфері обслуговування, і наведемо коментарі двох одеських працівниць цієї сфери.
«Наше керівництво не попереджало і не просило переходити на українську мову при обслуговуванні гостей, – коментує офіціантка ресторану «Море» Анна Андрєєва. – Всі в ресторані спілкуються російською, гості в нас також здебільшого російськомовні. Але якщо відвідувачі просять обслуговувати їх українською, то ми з легкістю виконуємо це прохання. Ніяких суперечок чи конфліктів стосовно мови в мене не виникало». «Я вільно володію що російською, що українською мовою, – каже Ірина Ткаченко, власниця кафе «TartUp». – Я виросла на Одещині, начебто маю бути російськомовною, але розмовляти українською мені зручніше. Втім, абсолютно спокійно ставлюся до російськомовних людей. В робочому процесі якихось складнощів теж не виникало. Навпаки, досить несподівана перша реакція наших гостей – приємний подив в очах, посмішка на обличчі. І коли вони приходять до нас наступного разу, то багато хто теж починає розмовляти українською. Це приємно, так як відчувається, що ми “на одній хвилі”. Якщо атмосфера невимушена, то і люди адекватно реагують. Можливо, це деяких спонукає теж переходити на українську, і видно, що вони це роблять із задоволенням. Були випадки, коли нам навіть дякували за українську мову і просили їх навчити. Тепер ці люди наші постійні гості.
Єлизавета Осадчук