Чим налякала дорослих дитяча книжка

26.07.2021, 19:04
332 Переглядів

У 2019 році Міністерство культури України та Державна установа «Український інститут книги» закупили 1240 примірників звичайнісінької, на перший погляд, дитячої книги-коміксу. Його авторкою була маловідома на той час Кейті О’Нілл, письменниця та ілюстраторка із Нової Зеландії. Казкою про принцес нині точно нікого не здивуєш, однак київському видавництву «Рідна мова» це вдалося, адже воно видало дитячу книгу на болючу для України тему одностатевого кохання. Комікс «Принцеса+принцеса» –  історія про двох дівчат, котра закінчується їхнім весіллям, спричинила шалений резонанс в Україні і відразу викликала шквал негативної критики.

 Хвиля обурення навколо двох принцес

   Батьки, представники громадських організацій та християнських спільнот в один голос твердять, що концепція одностатевих стосунків суперечить Сімейному законодавству України та  її Конституції. Упродовж уже трьох років існування коміксу «Принцеса+принцеса» у вітчизняних книгарнях та бібліотеках хвиля обурення і протестів щодо цієї книги торкнулась Чернігова, Одеси, Луцька та інших міст. Останній скандал вибухнув нещодавно на Івано-Франківщині, де облдержадміністрація пообіцяла вилучити 46 примірників коміксу Кейті О’Нілл з усіх місцевих бібліотек після звернень від представників християнських спільнот Івано-Франківська та від одного з очільників обласного об’єднання «Просвіта». В обох зверненнях наголошувалось, що «Принцеса+принцеса» підриває інститут сім’ї в Україні і недопустимо, аби ця книжка потрапляла до рук дітей.

          Разом з тим є і чимало прихильників коміксу, які щиро захоплюються підходом молодої авторки до розкриття наболілих сучасних проблем та її баченням світу. Вони вважають, що у дитячій книжці немає і найменшого натяку на якісь «збочення» чи пропаганду гомосексуальних стосунків. Натомість «Принцеса+принцеса» – твір про те, як досягнути своєї цілі, свого «довго і щасливо». Згідно з анотацією до книги, «коли звитяжна принцеса Аміра порятувала добросерду принцесу Сейді з вежі, жодна з них не чекала, що здобуде при цьому справжню подругу. У ході мандрів королівством і незліченних пригод вони розуміють, що допомагають одна одній стати кращими…».

   Чи є скандальний дитячий комікс у Тернополі? Що думають батьки маленьких тернополян про творіння Кейті О’Нілл? Коли починати говорити з малюками на «ці» теми? Чи шкодить дітям читання літератури, в якій побіжно згадані гомосексуальні стосунки? Про все це йтиметься далі.

У нас знайти цей комікс складно

   У Тернополі натрапити на комікс «Принцеса+принцеса» дуже важко. Один чи два примірники книги Кейті О’Нілл є у наявності в Тернопільській обласній бібліотеці для дітей, що на вулиці Коперника, 17. Працівниця ТОДБ, яка відмовилася представлятись, сказала, що цю книжку батьки беруть часто, особливо для діток  9-10-річного віку. Згідно з описом до книги, вона якраз і розрахована на таку вікову категорію. Жінка запевнила, що жодних скарг чи обурень щодо видання наразі не надходило. Навпаки, діткам комікс дуже подобається і вони схвально про нього відгукуються. «У вересні, чи, можливо, трохи пізніше ми плануємо організувати зустріч-обговорення коміксу Кейті О’Нілл з батьками, котрі вже читали цю книжку, і тими, які хотіли б взяти її для своєї дитини, але побоюються, запросити психолога та поговорити про ідейний зміст видання. Особисто я у коміксі нічого страшного не помітила. В принципі, як там і пише в анотації, так все і є. Ніякого прихованого змісту!» – сказала бібліотекарка. А от у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці «Принцеса+принцеса» виявилася геть не популярною. Там сказали, що у наявності є лише один екземпляр книжки, однак і той не брали жодного разу.

   Пошукати резонансне дитяче видання можна у місцевих книжкових магазинах. У книгарні «Є» на Валовій комікс «Принцеса+принцеса» був, однак весь наклад розкупили раніше ( коштувала книжка 181 грн.). Консультанти книгарні порадили придбати комікс на офіційному сайті «Є» в Інтернеті, де вона точно є. У філії Української національної мережі книгарень «Буква» на вулиці Руській повідомили, що книги «Принцеса+принцеса» у них немає і найближчим часом не буде. Тираж, котрий їм завезли, теж давно розкупили. При цьому продавчиня запропонувала взяти інші книги письменниці Кейті О’Нілл – «Товариство чайних драконів» та «Свято чайних драконів», які теж досить популярні. У книгарні видавництва «Підручники і посібники» «Ярослав Мудрий» сказали, що такого коміксу вони ніколи не замовляли, та й узагалі не спеціалізуються на подібній літературі. Працівниця магазину додала, що із коміксів мають «лише якісь хлопчачі і марвелівські». Аналогічно ніколи не було книги Кейті О’Нілл у «Книжковій хаті», що на вулиці Чорновола.

Як бачимо, купити резонансну книжку у Тернополі ніде, лише через інтернет.

   Що думають батьки маленьких тернополян

          «Війна» з модерною дитячою книжкою Кейті О’Нілл в Україні розпочалась після того, як один із батьків на Івано-Франківщині опублікував на своїй сторінці у Facebook гнівний пост із закликом до захисту традиційної сім’ї. Крім того, він звернувся зі скаргою до мережі гіпермаркетів «Ашан», філія якої є в Івано-Франківську, після чого «Ашан» був змушений відкликати тираж видання з продажу і повернути його видавництву. А що думають про книжку батьки юних читачів у Тернополі? Ось, для прикладу, дві полярні думки.

   Наталія Драган-Іванець, 35 років, мама двох дітей:

    – Коли вперше переглянула книжку нідерландської авторки в бібліотеці, де мені запропонували її взяти, то була здивована і зрозуміла, що відбувається насаджування якихось інтересів і загалом непотрібних дітям речей. Маю дванадцятирічного сина і дев’ятирічну доньку, дбаю про їхнє виховання і також турбуюся про те, що вони читають. Я традиційної орієнтації і звісно хотіла б, аби і моя малеча була такою ж. Може, це не зовсім толерантно сказано, але вважаю, що толерувати слід, передусім, з християнськими і моральними цінностями. Цю книжку я прочитала сама, бо можу критично мислити, а дитині такого не дозволила, хоча донька чула моє обурення у бібліотеці і розуміла, що щось не так буває навіть із книжками. Я думаю, що є сім’я, є хлопчик і дівчинка, і нормально спілкуватись із особами своєї статі у межах дружби. Разом з тим я знаю, що дитина сама рано чи пізно дізнається про одностатеві стосунки, і якщо врешті відбуватимуться якісь зрушення, зміни у її психіці, то це буде у свідомому віці і не із моєї подачі.

 Пані Наталія переконана, що 9-12-річним зарано розповідати про одностатеві стосунки, бо психіка у них ще не сформована. Водночас, говорячи про ситуацію із книгою-коміксом «Принцеса+принцеса» у Тернополі, жінка проти локальної «війни», адже впевнена, що вона не доцільна і не вирішить глобального питання. Вона вважає, що оскільки видання книги Кейті О’Нілл належить дуже престижному видавництву і затверджене для читання десь на вищому рівні, то і звертатися слід до «верхів», і  якщо забороняти наклад коміксу – то скрізь. Наостанок пані Наталія зазначила, що її більше хвилює і обурює навіть не те, що книжка із таким змістом є у дитячій книгозбірні, і не те, що її беруть для малечі, а те, що бібліотекарі «нав’язливо пропонують батькам її взяти – ­просувають так, як щось модне і сучасне».

   Марія Овчаренко, 37 років, мама 7-річної дівчинки:

   Пані Марія належить до прихильників коміксу нідерландської письменниці. Дізналась про її думку, прочитавши схвальний відгук про «Принцеса+принцеса» на офіційній сторінці дистриб’ютора книги – видавництва «Рідна мова» у Facebook. Жінка розповідає, що має всі 4 комікси Кейті О’Нілл, які видані в Україні, і пише, що це справді якісні видання з хорошим малюнком, летерінгом і майже без одруків. Вона не розуміє хайпу навколо резонансного мальопису, бо в першу чергу він присвячений волі вибору професії і життєвого шляху, а також особистому щастю від цього. Але, жартує жінка, схоже, що далі палітурки мало хто читав. «Принцеса+принцеса» – про відповідальність за свій вибір, і саме про це йдеться у тому нещасному п’ятому розділі книги із шлюбом, там прямим текстом про відповідальність написано, зверніть увагу. Фактично, це генерал (ка) довічно присягає своєму королю (королеві), і саме у такому ключі діти і сприймають сюжет коміксу (звичайно, якщо не нагодились «добрі» дорослі і не повідали 6-7-річним про особливості статевих стосунків лесбійських пар)», – відгукується про книгу пані Марія.

          Жінка ділиться своїми спостереженнями, що комікс Кейті О’Нілл – один із багатьох на полиці її доньки і не сказала б, що він хоч якось впливає на її самоідентифікацію чи поведінку. До одностатевих стосунків тернополянка ставиться нейтрально, вважаючи, що кожен має право жити так, як хоче. «Доки мова йде про дорослих дієздатних людей, які не завдають шкоди іншим, то вони якось собі зарадять і це не моя справа. А чи розповідати дітям про це? Навіть не знаю. Однак, я теж була втрапила «на гачок», коли вперше гортала «Принцеса+принцеса». Тоді в моїй голові спрацювало «правило 34» ( мем про те, що в Інтернеті існує порнографічна інтерпретація на будь-яку поширену тему-ред.). Але в книжці такого немає, це лише в голові дорослого читача. Я впевнена, що діти абсолютно не бачать якихось підтекстів у коміксі з безліччю класних малюнків», – говорить пані Марія. Відтак закликає містян, що якщо тираж коміксу «Принцеса+принцеса» розійшовся у книгарнях, то треба просити про наступний наклад. А якщо книги немає у вашій улюбленій з дитиною бібліотеці – скажіть, нехай її теж замовлять. Тернополянка запевняє, що цей мальопис кращий у всіх смислах, ніж половина дитячих видань на нашому українському ринку, і буде сумно втратити його через те, що хтось бачить щось, чого там нема, і не може дати собі з цим раду.

«Діти не розрізняють, що добре, а що погано, поки їх цьому не навчать»

          Чимало батьків, котрі виступають за заборону і вилучення книжки «Принцеса+принцеса», посилаються на те, що вона, мовляв, впливає на психіку та сексуальну орієнтацію дитини, нав’язує їй якусь певну модель поведінки, у неправильному руслі описує стандартних персонажів подібних казок. Чому? Бо принц – не герой, а навпаки – сором’язливий і слабкий. А принцеси самі можуть дати собі раду і знаходять одна одну у складній життєвій ситуації. У видавництві «Рідна мова» про твір Кейті О’Нілл говорять так: «Комікс дуже обережно торкається тем романтичних стосунків і терпимості різних моделей гендерної поведінки. Жодних відвертих сцен там немає й бути не може».

          Чи можуть подібні книги зашкодити дитині? На це та інші важливі питання в контексті змісту книжки відповідає далі Галина Гончаровська, кандидатка психологічних наук, викладачка кафедри психології розвитку і консультування Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка, консультантка Тернопільського обласного центру соціальних служб із десятирічним стажем у сфері психології.

   – З якого віку у дітей починає формуватися сексуальна орієнтація та що саме впливає на цей процес?

   – Науковці та практики в галузі психології вважають, що основи сексуального виховання закладаються у дошкільному віці, коли дитина вже усвідомила свою приналежність до певної статі. Статева орієнтація формується в кілька етапів. Упродовж перших шести років дітки дізнаються про своє тіло, у них навіть у ранньому віці з’являються сексуальні відчуття. У 2-3 роки малеча вже дізнається про фізичні відмінності між чоловіками та жінками. У цей період вони починають пізнавати своє тіло і також можуть намагатися досліджувати тіла своїх друзів (гра в лікаря). Спілкуючись з іншими, порівнюючи себе з ними, дитина отримує перші уявлення про свою статеву приналежність, а у процесі гри уточнює будову свого тіла і починає засвоювати статеву роль. Пізніше відбувається формування стереотипу статеворольової поведінки – публічного вираження статевої ідентичності, що відповідає прийнятим у суспільстві нормам і забезпечує індивіду належність до певної статі очима інших людей. Цей етап триває впродовж підліткового віку. Хлопчик засвоює чоловічий тип поведінки, а дівчинка – жіночий. Засвоєння даного виду поведінки відбувається через виховання в сім’ї, розподіл ролей матері та батька. Відтак настає  формування сексуального потягу, вибір об’єкта цього потягу та його реалізація. У формуванні сексуального потягу беруть участь як гормональний фон, гени, інстинкти, так і рівень психічної та соціальної зрілості (особливо моральної), сексуальне виховання, що дитині забезпечили дитині батьки.

   – Чи варто розповідати дітям про гомосексуальні стосунки? У якому віці варто це робити? Який формат для розмови слід обирати?

   – Найкращий спосіб розвіяти міфи та фантазії навколо гендеру й орієнтації – це спілкування з дитиною. Спостереження психологів вказують на те, що діти починають використовувати слово «гей» як лайку, тому що вони почули, як це роблять інші. Можна запитати дитину: «Як ти думаєш, що означає це слово?». Вірогідно, ви почуєте, що дитина думає, ніби так можна називати когось, хто відрізняється своєю поведінкою від інших.

Звичайно, спочатку діти не наділяють слова «гей», «лесбійка», «бісексуал» відповідним значенням – вони можуть використовувати їх, просто наслідуючи дорослих чи жартома. Діти не розрізняють, що добре, а що погано, поки їх цьому не навчать. Це звичайна ланцюгова реакція. Нідерланди та Німеччина – це країни, в яких сексуальна освіта розпочинається з дошкільних закладів. Можливо, це і є той сприятливий період, коли дитина, враховуючи вікові особливості – допитливість, безпосередність, наївність, чутливість – адекватно сприйме інформацію про «інакшість» кожної особи, засвоїть правила толерантної поведінки та закладе основи поваги до вибору інших.

   Щодо кращого формату подачі інформації про будь які стосунки (не тільки гомосексуальні) – це ігрова форма, оскільки так найзручніше і найлегше знайти контакт із дітьми.

   – Чи варто батькам боятися книг, коміксів, фільмів тощо, у яких є гомосексуальні стосунки?

   – Відомо, що діти дошкільного (від 3 до 6 років) та молодшого шкільного віку (від 6 до 9 ) пізнають світ через гру, тому дієвим способом показати, які різні бувають сім’ї, може бути сценка або казка з персонажами, яких втілюють іграшки дитини. Перегляд фільмів, коміксів, книг (не тільки із відображенням гомосексуальних стосунків, але і звичне читання української народної казки) має супроводжуватися поясненням їх змісту дорослими, обговоренням та аналізом того, як зрозуміла дитина прочитане чи побачене. Дорослим не варто боятися чи соромитися ставити запитання дитині, спонукати до висловлення її власної думки. І не забувайте про формування толерантного ставлення та поваги до інших! Це і буде основним заходом до уникнення в майбутньому булінгу щодо осіб із нетрадиційною сексуальною орієнтацією. У спілкуванні з дітьми батькам і педагогам варто донести, що приниження кого-небудь – не найкращий спосіб підвищити й захистити свій статус, а бути в меншості не означає бути гіршим. Це стосується не тільки сексуальної орієнтації дитини, але й будь-яких її поглядів. Подаючи дитині приклад толерантності, ви даєте їй зрозуміти, що відчувати себе цінною, доброю й достатньою можна без пригноблення тих, хто більш вразливий.

          Зараз з’являється багато літератури, яка допоможе розповісти дітям про гомосексуальні сім’ї тоном прийняття та толерантності. Із книг можу порекомендувати видання «Мая та її мами» Лариси Денисенко, «Принцеса + принцеса: довго й щасливо» Кейті О’Нілл, «Історію Харві Мілка» Карі Кракова, «Король і король» Лінди де Хаан та Стерна Нійланда.

Юлія Іноземцева

На фото – колажі авторки

 

26.07.2021, 07:04
332 Переглядів