Карантин через COVID-19 так чи інакше вдарив фактично по всіх галузях і сферах. Зрозуміло, що не стали винятком і редакції газет. «Як вплинув карантин на вашу діяльність і фінансовий стан? Потребу в якій допомозі відчуваєте зараз найбільше?» – з такими запитаннями Тернопільський прес-клуб звернувся до редакторів «районок» в різних регіонах України. З результатами загального аналізу їх відповідей ознайомимо пізніше. А спочатку пропонуємо увазі листи від тих, хто не лише відповів на запитання, а й поділився своїми думками про ситуацію, яка склалася. Сьогодні – слово головній редакторці газети «Нові рубежі» Криничанського району Дніпропетровської області Галині Литовченко.
– Карантин значно вплинув на фінансовий стан нашої газети. Якщо прибуток від реклами за березень, квітень, травень 2019 року склав 192 тис. 232 грн., то за аналогічний період 2020 року – 125 тисяч 007 грн. (мінус 67 тис. 225 грн.). Однак випуск газети ми не припиняли і не відправляли працівників у неоплачувані відпустки. Єдине, що дозволили собі – це іноді працювати дистанційно або за вільним графіком, але на вихід газети це не вплинуло. Боргів не маємо на даний час, але живемо з коліс і на аванс за червень ще не назбирали. У нас є боржники за інформаційне обслуговування – в основному об’єднані територіальні громади, у яких теж зменшилися доходи у бюджет у зв’язку з пільгами, наданими державою підприємцям та іншим категоріям платників податків на період карантину. Закривати газету не можемо, оскільки маємо зобов’язання перед передплатниками.
Найболючіша проблема для нас, як і всіх газет України, — несвоєчасна доставка газет передплатникам або її повна відсутність. Іде масове скорочення листонош, передплатною кампанією поштові відділення за такі мізерні зарплати не займаються. Виникає загроза повної відсутності доставки читачам. Як і раніше, місцеві органи державної влади та їхні підрозділи не укладають договори на висвітлення діяльності. Усі хочуть друкуватися безкоштовно, то з них там (угорі) питають.
Варто все-таки переглянути питання про повернення роздержавленим ЗМІ приміщень, які були на їхньому балансі до реформи. Коли ми могли здавати в оренду приміщення – це було відчутною фінансовою підмогою, і хоч у якійсь мірі компенсувало ті затрати, які редакція несла, висвітлюючи діяльність органів влади. Зараз же кошти від здачі в оренду фактично редакційного приміщення отримують ті, хто зовсім не має відношення до місцевих ЗМІ та не зробив нічого задля їхньої розбудови та збереження. А всі роки існування газети та її редакції своє приміщення ми утримували самі: ремонтували двоповерхову будівлю, її дах, робили косметичний ремонт у кабінетах, міняли вікна, опалювальну систему, витрачалися на комунальні послуги (щоб приміщення не розвалилося і було у гарному стані). Тепер хтось «лівий» отримує гроші від здачі в оренду першого поверху редакції. Де ж обіцяна державою допомога реформованим ЗМІ? Також варто все-таки розглянути питання хоча б одноразової фінансової допомоги редакціям, враховуючи ситуацію з карантином, як це роблять для ФОПів та інших підприємців, звільняючи від податків та надаючи інші пільги.