Минулого тижня у пресцентрі агентства Укрінформ презентували аналітичний документ «Розвиток медіаграмотності в Україні», який був підготований командою Національного проєкту з медіаграмотності Міністерства культури та інформаційної політики України «Фільтр» спільно з ОБСЄ та громадською організацією «Інтерньюз-Україна». У цій публікації – основне з розділу про нинішній стан медіаграмотності в нашій державі. Повністю ж ознайомитись з аналітичним матеріалом можна за посиланням: https://filter.mkip.gov.ua/wp-content/uploads/2021/11/231121_medialiteracy.pdf .
Декілька нещодавніх досліджень дають змогу оцінити стан медіаграмотності українських громадян і стійкості українців щодо дезінформації та маніпуляцій. Ці дослідження свідчать,що в українському суспільстві ще існує величезний простір для вдосконалення. У березні 2021 року агенція «Info Sapiens» на замовлення громадської організації «Детектор медіа» провела комплексне дослідження «Індекс медіаграмотності українців». Його результати показали, що медіаграмотність 15% українців є низькою, у третини (33%) – нижчою за середню, 44% аудиторії притаманний вищий за середній рівень медіаграмотності, а 8% – високий. Дослідження виявило, що на рівень медіаграмотності впливає низка чинників, зокрема, стать, вік, доходи та рівень освіти. Найбільші відмінності в рівні медіаграмотності спостерігаються серед людей із різним матеріальним статусом. Дослідження показало, що 72% українців, яким вистачає коштів лише на базові потреби, мають низький і нижчий від середнього рівні медіаграмотності. Водночас серед опитаних, які мають достатні доходи й можуть заощаджувати гроші, ця частка становить лише 33%. Індекс вкотре вказує на потребу вдосконалення стійкості громадян до дезінформації. Варто зазначити, що більшість, а це 57% української аудиторії, вважають, що проблема дезінформації є актуальною. А усвідомлення проблеми – це вже шлях до її вирішення. А наскільки українці схильні перевіряти спожиту інформацію? Дослідження показує, що 42% українців ніколи не перевіряють інформацію на достовірність, іще третина шукає повнішу деталізовану інформацію. Перевіряє медіа контент лише чверть аудиторії (24%). Кожен четвертий (25%) схильний довіряти новині, якщо вона не суперечить його уявленням і скидається на правду.
Для української аудиторії залишається актуальною проблема замовних матеріалів. Про це сказали 55% респондентів. 23% вважають її неактуальною, 9% уперше чують про «джинсу», а 13% не змогли визначитися щодо цього питання. Водночас саме за мовні матеріали часто продукують іще одну проблему, пов’язану з довірою аудиторії до засобів масової інформації. Іще декілька років тому найбільшою довірою серед аудиторії користувалося телебачення: йому в 2017 році довіряло 54% українців та 61% у 2018 році. Але нині ця тенденція іде на спад, а найбільшу довіру аудиторії мають Інтернет-видання. Про це свідчить щорічне опитування USAID Internews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа у 2021 році». Дослідження показало, що майже 50% опитаних довіряють інтернет-новинам, а близько 40% — надають перевагу телебаченню.
Пандемія COVID-19 та сплеск дезінформації, пов’язаної з нею, змусили українців звертати більше уваги на джерела походження новин. У порівнянні з 2019 роком, у 2021 році цей індикатор зріс на 7%. Нині 34% українців відстежують джерело інформації. Іще 31% звертають увагу на те, чи представлено різні точки зору. 16% прослідковують, кому належить те чи інше медіа. Присутність теми медіаграмотності у суспільному дискурсі протягом минулих років сприяла тому, що споживачі інформації стали більш обізнаними щодо замовних матеріалів. Від 2015 по 2021 рік обізнаність українців у цьому питанні зросла із 49% до 83%. Також українці вдосконалили свої навички у виявленні «джинси»: у 2021 році 66% опитаних зазначили, що можуть ідентифікувати замовні матеріали. Ще більше, 69% респондентів, вважають, що здатні відрізнити сумнівний контент від правдивого.
Дослідження USAID-Internews показує, що українці покращили свої результати у виявленні неправдивих матеріалів на практиці. У рамках опитування респондентам запропонували розпізнати фейкові та правдиві повідомлення. У результаті 21% змогли правильно оцінити всі три запропоновані новини, хоча у 2020 році таких було лише 3%. 63% дали хоча б одну правильну відповідь, лише 6% схибили всі три рази, а 7% відмовилися обрати відповідь. Отже, дослідження засвідчило покращення здатності українців розрізняти дезінформацію. Утім, проблема в розпізнаванні дезінформації залишається актуальною. Зокрема, респонденти часто зіштовхувалися з неправдивою інформацією, пов’язаною із пандемією COVID-19 та процесом вакцинації. Опитування свідчить, що українці найчастіше послуговуються власним досвідом і довірою до обраних ЗМІ як інструментами боротьби проти неправдивої інформації. Головним маркером неправдивих новин для респондентів стало саме джерело інформації.
Також у 2021 році респонденти хибно довіряли інформації, що Україна перебуває під зовнішнім управлінням, а найбільш обговорюваними стали новини про побічні ефекти вакцини та борги за комунальні послуги. Від початку 2021 року неправдиву тезу про те, що ефекти від вакцини небезпечніші за COVID-19, чули 68% опитаних. До того ж 49% респондентів не лише чули, а вважають таку інформацію правдивою. Ще більше, 56% опитаних, вірять у те, що Україною керують зовнішні суб’єкти, від яких вона нібито повністю залежна. Тезу про те, що конспірологічні теорії залишаються популярними серед українців, підтверджує і дослідження: «Чому конспірологічна пропаганда успішна і що з цим робити», що його провели аналітичний центр «Арена», Лондонська школа економіки (LSE), «Інтерньюз-Україна», Лабораторія журналістики суспільного інтересу та Харківський інститут соціальних досліджень. Документ, зокрема, спирається на кількісне дослідження Центру безпекових досліджень (CSS) при ETH Цюриха, що розкриває вплив пропагандистських наративів на людей. Звіт показує, що вплив конспірології в Україні досить сильний. Так, 40% опитаних вірять у те, що Україна перебуває під зовнішнім управлінням «західних кураторів». Ще 39% вважають, що ці «куратори» прагнуть експлуатувати українські землі. А чверть опитаних переконані, що США розгорнули мережу біолабораторій в Україні.
Рівень піддатливості до конспірологічних теорій і дезінформації дуже залежить від місця проживання та політичних уподобань респондентів. Близько 49% українців на півдні, 51% на сході та 61% на Донбасі або «схильні погоджуватися», або «однозначно погоджуються», що Україна опинилася в ярмі західних «кураторів», порівняно з 31% на заході та 29% у центрі. Українці на заході найменш сприйнятливі до наративу про розміщення США біолабораторій – цьому вірять 18% порівняно з 30% на сході, 32% на Донбасі, 27% на півдні та 25% у центрі. Водночас дослідження показало, що рівень освіти не має чіткого впливу на віру в конспірологічні теорії. Респонденти зі ступенем кандидата наук і магістра частіше піддаються впливу таких наративів, ніж люди з неповною середньою освітою. Утім, дослідження демонструє, що українців можна навчити бути стійкішими до маніпуляцій. Дані опитування CSS демонструють ознаки спротиву остаточній меті прокремлівської дезінформації: 61 відсоток українців вважають Росію найбільшою загрозою для України. Це відкриває значні можливості для боротьби з дезінформацією на особистісному рівні. Розвиток навичок з медіаграмотності сприятиме тому, що українці ставатимуть більш суб’єктними, а відтак і менш вразливими до конспірологічних наративів. А вміння користуватися інформацією, відрізняти правду від постправди та маніпуляцій сприятиме зростанню не лише якості життя окремих громадян, а й рівня добробуту держави загалом.
У наступній публікації ми ознайомимо із змістом ще одного розділу аналітичного дослідження «Розвиток медіаграмотності в Україні», підготованого командою Національного проєкту з медіаграмотності Міністерства культури та інформаційної політики України «Фільтр» спільно з ОБСЄ та громадською організацією «Інтерньюз-Україна», в якому йдеться про найкращі міжнародні практики щодо поширення медіаграмотності.
Фото з сайту проєкту «Фільтр» https://filter.mkip.gov.ua/