Про насилля у стосунках та родині і боротьбу з ним говориться багато. Однак здебільшого акцент робиться на його фізичні прояви. Тим часом не меншою проблемою у сучасному суспільстві є психологічне насилля, зокрема, аб’юз (від англійського abusive relationships, що й перекладається дослівно, як насильницькі стосунки чи взаємини). Детальніше ми попросили розповісти про це відому тернопільську психологиню Тетяну Білінську. Далі – слово їй.
– Людина-аб’юзер не б’є фізично, а здійснює насилля шляхом маніпуляцій, ігор, психологічного тиску і різноманітних хитрощів. Виступати аб’юзером може як чоловік, так і жінка, хоча, за статистикою, чоловіків-аб’юзерів значно більше. У певних варіаціях аб’юзинг може проявлятися і у стосунках між батьками та дітьми, колегами по роботі, друзями. Досить часто в аб’юзивні стосунки потрапляють люди, які мають комплекс неповноцінності, занижену самооцінку, підвищений рівень тривожності, страх залишитись без другої половинки. Особливо коли рідні постійно дістають такими, приміром, нагадуваннями: «…от бачиш, наша тітка хлопцями перебирала і в результаті залишилась одна!». Подібне спонукає досить швидко вступати в будь-які стосунки.
У Тернополі до мене досить часто звертаються люди, які мають нездорові стосунки. В тому числі і чоловіки, чию самооцінку понижують надто сильні жінки. На початку відносин аб’юзери, як правило, видаються дуже уважними й романтичними. Вони «засипають» жертву компліментами та приділяють їй дуже багато уваги, яка згодом переростає в надмірний контроль. Відтак аб’юзер починає ізолювати партнера від друзів і сім’ї, вказувати на неадекватність поведінки. В подальшому контроль стає усебічним – можуть бути вимоги змінити роботу, звітувати щодо всіх своїх дій та витрат, за певними правилами одягатися тощо. Також з’являються нав’язливі розмови про «серйозні стосунки», необхідність швидше почати жити разом, створити сім’ю. Втім, варто зазначити, що вище перелічене не завжди може бути ознакою нездорових відносин.
В агресивному стані аб’юзер може утримувати фізично, кричати, розкидати речі або бити по ним. Проте жертви замість того, аби завершувати такі стосунки, часто шукають для партнера виправдання. Відтак починають піддаватися впливу і робити не те, що хочеться і подобається, а те, що буде краще задля короткої щасливої паузи. Тоді людина потрапляє в незвичайний для неї емоційний стан і повністю втрачає контроль над ситуацією. Тож щоб не допустити такого, в першу чергу треба звертати увагу на те, чи є здоровими та опіка і увага, якою вас оточують. А зрозумівши, що щось не так, відразу вирішувати: чи згідні ви залишитися в ролі жертви чи не хочете і не будете так жити. Ще дуже важливо, що про такі стосунки не можна мовчати, про це потрібно говорити, і найкраще із спеціалістом. Йти за порадою до психолога, діагностувати свої стосунки і разом шукати правильний вихід.
Спілкувалася Юлія Пацкаль
На фото – психологиня Тетяна Білінська