- За даними дослідження, проведеного Соціологічною групою Рейтинг, 16% опитаних українців змінили місце проживання з 24 лютого, 12% – виїжджали, але вже повернулися додому. 72% не змінювали своє місце проживання. Половина тих, хто виїхав, планують повертатися додому тільки по закінченню війни. 10% планують повернення найближчим часом, 23% – ще перечікують, 11% – не планують повертатися додому. Серед мешканців територій, близьких до бойових дій (південь-схід) дві третини сьогодні проживають поза своїми домівками.
- Переважна більшість опитаних (87%) не змінювали місце проживання у зв’язку з обстрілами інфраструктури, 8% – виїхали і проживають поза домом з цієї причини, 5% – виїжджали і вже повернулися.
- Кожен десятий респондент має пошкодження або руйнування житла: 2% зазначили, що їхнє помешкання зазнало руйнувань і непридатне до життя, 6% – мають часткове пошкодження, 2% – було зруйноване, але вже відновлене. У більшості (86%) житло не зазнало змін. Серед мешканців зони бойових дій 9% зазначили, що їхні помешкання зруйновані, 20% – частково пошкоджені. На деокупованих територіях зруйноване житло у 5% опитаних, частково пошкоджене – у 14%, було пошкоджене, але вже відремонтоване – у 5%.
- Серед тих, у кого житло зруйноване, або частково пошкоджене, 24% подали заяву про пошкодження свого житла в Дію, 12% – у правоохоронні органи, 8% – у державні інституції. Майже 70% – не подавали жодних заяв.
- Серед тих, хто мав роботу до війни, 40% працюють у звичному режимі, 17% – віддалено або частково, 8% – знайшли нову роботу. 33% – сьогодні не працюють.
- Рівень доходів з початку війни у 6% респондентів збільшився, у 36% – майже не змінився, у 17% – незначно зменшився, у 30% – значно зменшився. 10% опитаних втратили практично всі доходи. Гірша ситуації з доходами серед мешканців півдня і сходу, людей середнього віку, бідних і малозабезпечених, а також тих, хто втратив роботу або працюють частково.
- 46% зазначили, що за час війни стан їхнього фізичного здоров’я не змінився, у 32% – скоріше погіршився, у 21% – значно погіршився. Частіше про погіршення говорили мешканці територій зони бойових дій, старші та бідніші опитані, жінки, ті, хто покинув свої домівки, зазнав поранень або втратив близьких внаслідок війни.
- Майже кожен десятий опитаний зазначив, що особисто або близькі родичі зазнали поранення, каліцтва через війну. З них 66% зафіксували факти поранення документально.
- 17% мають серед близьких родичів таких, з якими втратили контакт і не знають, де вони зараз знаходяться. 5% мають серед близьких тих, хто загинув внаслідок війни. 3% – примусово депортованих в росію, чи на окуповані території сходу, Криму.
- 96% опитаних не зверталися в правоохоронні органи за останні півроку з питань спричинених вторгненням росії. Основна причина цього – відсутність прямих збитків/пошкоджень/втрат або вони були незначними (90%).
- 95% опитаних не зверталися в громадські організації за останні півроку з питань спричинених вторгненням росії.
- Близько третини опитаних готові особисто брати участь у судових позовах з метою вимагання компенсації за втрачене майно/здоров’я в судах України, міжнародних чи спеціальних судах за участі національних та іноземних суддів.
- На думку 75% вважають, що пріоритетом під час правосуддя щодо воєнних злочинів має бути справедливе покарання воєнних злочинців, 21% – компенсація постраждалим.
- Про правову допомогу органів правосуддя України жертвам воєнних злочинів знають лише 6%, щось чули про це – 35%. Майже 60% – нічого не знають. Більше дізнатися про правову допомогу від органів правосуддя хочуть 60%, не хочуть – 37%.
- Правоохоронну систему України у розслідуванні воєнних злочинів росії вважають ефективною 65% опитаних, 20% – протилежної думки. Головними причинами неефективності, ті, хто дотримується такої позиції, назвали корупцію (59%), недовіру громадян до правоохоронців (29%), їхній непрофесіоналізм (24%) та тривале розслідування справ (21%).
- Ефективність судової системи України у розслідуванні воєнних злочинів оцінили так само: 60% вважають її ефективною, менше 20% – неефективною. Серед головних причин неефективності судової системи, ті, хто так стверджують, назвали корупцію (65%), недовіру громадян до судів (36%), тривалий розгляд справ (21%) та непрофесіоналізм суддів (15%).
- На думку більшості (75%) суди щодо воєнних злочинів в Україні варто розпочинати якомога швидше, 23% вважають, що це потрібно робити вже після закінчення війни.
- Найефективнішим механізмом для суду за воєнні злочини росії вважають спеціальні суди за участі національних та іноземних судів (65%). 22% вважають що у цьому випадку будуть ефективними міжнародні інституції, 7% – суди України.
- Абсолютна більшість (96%) підтримують ідею залучення міжнародних правових організацій для документування воєнних злочинів росії під час війни.
- Щодо ініціативи створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України обізнані 15% опитаних, щось чули про це – майже 60%. Чверть нічого не знають про це. 96% вважають, що цей трибунал також повинен розглядати й інші воєнні злочини – злочини проти людяності, геноцид. Вести розслідування у справі щодо злочину агресії проти України, на думку 95% опитаних, мають як українські, так і іноземні фахівці.
- Майже 90% підтримують ідею створення спеціальної судової системи (на кшталт антикорупційної) для здійснення правосуддя щодо злочинів вчинених під час війни росії проти України.
- Для проведення судочинства на звільнених від окупації територіях Донбасу та Криму 34% вважають, що потрібно створити спеціальні судові органи для цих територій, ще 22% – за створення таких спеціальних судів, але на тимчасовій основі. Майже 40% – за судочинство на звільнених територіях у звичайних судах України.
- Добре знають про Римський статут Міжнародного кримінального суду лише 4% опитаних, 30% – щось чули про це. Більше 60% – нічого не знають. Натомість ідею ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду підтримують близько 80%, не підтримують – 4%, не визначилися – 17%.
- Абсолютна більшість опитаних вважають політичну владу росії винною у вчиненні воєнних злочинів проти України (98%), військовослужбовців росії вважають винними 96%. Громадян росії – 87%, не винними – лише 10%.
- У питанні застосування амністії для різних категорій мешканців окупованих територій, стосовно яких було встановлено факти колаборації з ворогом, відносна більшість вважають можливою амністію для вчителів, лікарів, соціальних працівників (68%), керівників місцевих комунальних установ (58%) та керівників місцевих підприємств, банків, організацій (51%). Амністію для журналістів місцевих ЗМІ допускають 38%, не допускають – 57%. Амністію для членів місцевих політичних партій та учасників незаконних збройних формувань допускають більше 20%, проти цього – більше 70%. Для чиновників місцевих органів влади та представників силових органів амністію вважають можливою менше 20%, близько 80% – неможливою.
- Самосуд у випадку воєнних злочинів проти України вважають виправданим майже 40%, мають протилежну думку – 55%.
- На думку більшості, росія має компенсувати економічні та інфраструктурні втрати України (94%), а також моральну шкоду, життю та здоров’ю громадян України (92%). Про компенсацію від міжнародних організацій говорять 11% та 14% відповідно, країн Європи – 6% і 5%, США – по 2%, України – 2% і 5% відповідно.
- Менше половини опитаних вірять, що росія компенсовуватиме економічні та інфраструктурні втрати. Приблизно стільки ж не вірять у це. У компенсацію моральної шкоди, життю та здоров’ю громадянам України від росії вірять менше 40%, не вірять – близько 60%.
Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв’язок. Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews – телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,2%. Терміни проведення: 23-26 грудня 2022 р.
Проєкт реалізується ГО “Українська правова консультативна група” у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Правовий захист постраждалих від воєнних злочинів росії (соціологічне опитування)
