Вчора у Тернополі вшановували пам’ять про жертв політичних репресій. Захід проходив у Тернопільському історико-меморіальному музеї політичних в’язнів, що на вулиці Коперника, де було проведено екскурсію, представлено тематичну виставку «Борці Тернопільщини за волю України» та відбувся показ відомої кінострічки «Червоний».
Екскурсію проводив старший науковий співробітник музею та колишній політв’язень (сімнадцятирічним він був засуджений на 25 років у таборах суворого режиму) Ігор Олещук. Відвідувачі, зокрема, дізналися, що у в’язниці, яка розташовувалася у цьому ж приміщенні, було 28 камер, в кожній із яких утримували по 25-30 в’язнів, більшість з них пізніше були розстріляні, багато – відправлені в концтабори. Метою НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ, одне з виконавчо-адміністративних відомств уряду тодішнього Радянського Союзу, створене у 1917 році, а у 1946-му перейменоване на Міністерство внутрішніх справ СРСР) був повний контроль над населенням, а вбивали людей часто для того, щоб знищити сліди тортур та катувань. У в’язниці навіть грав духовий оркестр для того, щоб заглушити стогони і крики катованих людей.
«Серед відвідувачів сьогодні були і тернополяни, і внутрішньо переміщені особи, – розповідає начальниця управління комунікації з громадськістю та інформаційної політики Тернопільської військової адміністрації Ганна Василенко. – Люди прийшли з дітьми, і це радує, бо молоде покоління буде знати, як знущалися над українським народом, і як боролися українці за свою незалежність в минулому. Тут щоденно проводиться по 2-3 екскурсії, і приємно, що їх відвідують люди і з Харкова, і з Миколаєва, і з інших міст сходу та півдня України, це важливо, щоб ми всі єдналися таким чином, через розуміння своєї історії. Російсько-українська війна розпочалася не 24 лютого чи навіть 8 років тому, це був постійний процес і постійна боротьба українського народу проти московитів».
Ми поцікавилися у кількох відвідувачів, чому вони вирішили відвідати цей захід, і ось що вони відповіли. «Мої батьки були репресовані і колись вислані до Сибіру, вся родина постраждала, тому я зараз тут. Вдячна всім людям, які виборювали Україну, боролися за її незалежність і зберегли свою національну ідею, шану, та всі традиції, передаючи це все майбутньому поколінню», – Любов Печеніна. «Дуже важливо вшановувати пам’ять про жертв політичних репресій, тому що так, як живемо ми, нашим батькам і дідам навіть не снилося. Пам’ятаю з дитинства, як батько слухав радіо і казав сидіти тихенько-тихенько, бо там за вікнами ходять дружинники, підслуховують і можуть були великі проблеми та біда. Тож свободою і вільним життям завдячуємо всім тим, хто виборював незалежність України», – Ірина Козловська.
Антоніна Ричкун
Фото авторки
На фото – екскурсію Тернопільським історико-меморіальним музеєм політичних в’язнів веде колишній політв’язень Ігор Олещук
