Якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами – все це ставив за мету оцінити моніторинг, проведений у серпні Інститутом демократії імені Пилипа Орлика (https://idpo.org.ua/ ) за підтримки Медійної програми в Україні. Дослідження здійснювалося у восьми регіонах України, в кожному з яких експертна група ІДПО відібрала по 4 газети, які продовжують виходити, та 4 онлайн-видання, які вміщують суспільно вагомий контент і є популярними у своєму регіоні/районі.
Щодо тематики
Результати моніторингу показали, що, порівняно із першим місяцем повномасштабного вторгнення рф, увага до подій на фронті потроху спадає (у газетах таких публікацій 12%, на сайтах – 23,6%). Натомість повертаються звичні для місцевої преси теми: кримінал – 19,5% в онлайні, «інше» у друкованих ЗМІ – 28,8%. Увага до життя місцевої громади прикута у 13,8% текстів газети та 11,5% матеріалів в онлайн. Високою в онлайні залишається увага до теми переселенців – 11,5%. Жанрова палітра друкованих ЗМІ також звична: переважають інформаційні жанри, оголошення, реклама, пресрелізи, офіційні звіти, поради – 6,5%. Відсутні або майже не зустрічаються журналістські розслідування, листи у редакцію, рецензії. У друкованих ЗМІ власних публікацій – 46,9%, запозичених – 32,5%, не ідентифікованих – 20,7%. В онлайні власних публікацій більше, ніж у друці – 59%, запозичених – 34%, не ідентифікованих – 6%.Щодо тональності, то переважала нейтральна: 84% у газетах, 85,4% в онлайні. Позитивної традиційно було більше в газетах – 11,6%, ніж на сайтах (6,6%). І негативна – 4,3% друк, 8% онлайн.
Експерти роблять висновки, що, не зважаючи на значні труднощі, спричинені війною, українські регіональні ЗМІ продовжують тримати свій фронт. Очевидно, що за майже пів року видання повернулися до звичної тематики: життя місцевої громади, кримінал – для онлайну, «інше» – для газет. Щодо висвітлення окремих тем, то варто відзначити саме воєнну тематику, бо видання намагалися не обмежуватися тільки хронікою та передруком зведень з фронтів, а також висвітлювали життя земляків, які воюють або загинули, захищаючи Батьківщину. Деякі медіа приділяли увагу ВПО, особливо в онлайні, – і теж не тільки з подачі пресслужб, а й самі намагалися шукати успішні історії, які б могли надихнути інших у такий складний час. Проте все ж, аналізуючи жанрову палітру видань, бачимо, що в основному домінують інформаційні жанри, реклама та пресрелізи/офіційні звіти та поради. Тож в цілому тексти не є глибокими, аналітичними або ж подаються із точки зору місцевої влади, офіційних структур. Позитивними моментами є переважання у ЗМІ власного контенту, хоча є окремі випадки значної кількості не ідентифікованих або запозичених матеріалів у виданнях. А також в цілому патріотичних дух, який регіональні видання намагаються підтримувати.
Для того, щоб українські регіональні видання могли після перемоги України вийти на новий рівень якості, експерти ІДПО радять зберегти позитивні напрацювання: публікації про земляків у художньо-публіцистичних жанрах чи ж інтерв’ю із ними, створення аналітичних текстів про місцеве життя (політику, економіку). І нарешті позбутися надмірної залежності від пресрелізів, не ідентифікованих матеріалів та традиції неналежного маркування контенту, що вводить в оману читача.
Щодо стандартів
Баланс думок та повнота були стандартами, яких українські регіональні ЗМІ дотримувалися у серпні найгірше. За якість публікацій як друковані, так і онлайн-ЗМІ отримали приблизно однакові бали (10,1 та 10,2 із 12 можливих). Щодо регіонів, то найкраща ситуація на Львівщині, найгірша – на Сумщині. Стандарти, які порушуються найчастіше, та загальні оцінки майже не змінилися, якщо порівнювати із попереднім моніторингом у червні 2022. Треба зазначити, що повномасштабне вторгнення рф не вплинуло на розподіл балів. Так само і в січні баланс думок та повнота були найбільш проблемними.
Експерти зазначають, що під час воєнного стану українським виданням надзвичайно важко дотримуватися стандартів якісного інформування. Особливо це стосується тих ЗМІ, які вимушені були переїхати через ворожі обстріли. Втім, результати дослідження показують, що в цілому ЗМІ дотримуються стандартів на тому ж рівні, що й до повномасштабного вторгнення рф. Найгірше – із балансом думок та повнотою. Причини недотримання – це засилля передруків у деяких виданнях, а також матеріали із ознаками замовності чи не журналістські тексти (оголошення, реклама), які не позначаються відповідним маркуванням. Стандартів відокремлення фактів від коментарів та достовірності видання дотримувалися краще, проте все ж траплялися прикрі випадки нечітких посилань або ж і взагалі їхньої відсутності. Експерти ІДПО наголошують, що за часів повномасштабної війни, важливою складовою котрої є й інформаційна агресія рф, це може призвести до прикрих наслідків. Для того, щоб ухвалювати рішення, особливо на прифронтових територіях або ж у тих регіонах, які піддаються постійним ракетним обстрілам, інформація із надійних джерел, які недвозначно вказані у публікаціях – життєво необхідна.
Вже традиційно видання найкраще дотримувалися стандартів доступності викладу та відсутності мови ворожнечі. Хіба що інколи у публікаціях зустрічалися нецензурні вислови або ж необ’єктивне висвітлення політичних протистоянь. Проте все ж варто відзначити й ті медіа, які, незважаючи на повномасштабну війну, отримали високі – 11 і більше балів за дотримання стандартів. Це говорить про те, що серед українських регіональних видань є такі, що знайшли оптимальну модель існування в умовах війни, інформаційної агресії, недофінансування та нестачі кадрів.
Щодо реклами та джинси
Дослідники констатують, що в регіональних медіа потроху «оживає» джинса, яка майже зникла у перший місяць повномасштабного вторгнення рф. А причинами можна вважати пожвавлення політичної боротьби як в Україні, так і в регіонах, а також, звісно, відсутню в деяких медіа культуру чіткого відмежування журналістського та рекламного контенту. Форматами рекламних чи піар-текстів, замаскованих під журналістику, були дописи політиків із Фейсбуку, а також інформування про «благодійність» політиків та бізнесменів, які допомагали біженцям, або ж організовували конкурси для дітей.
Щодо неналежно маркованої реклами, то вона стосувалася як окремих підприємств і медичних послуг, так і різних онлайн-казино, інтернет-магазинів та їхніх товарів. Для того, щоб приховати рекламу, використовувалися рубрики на кшталт «Новини компаній», «Прес-реліз», «Партнерський проект», «Промо» або ж просто літера «р». Також видання публікували необроблені матеріали пресслужб та установ, через що на шпальтах та в онлайні експерти фіксували офіціоз.
Кількість маніпулятивних текстів у регіональних медіа зафіксована незначна: 3-5%. Також були зафіксовані одиничні тексти із проросійськими меседжами та фейки.
Експерти також відзначили постійну «мутацію» форматів «джинси», яка подається то під виглядом думок пересічних користувачів Фейсбуку, то під виглядом постів політиків у соціальній мережі. Усе це може заплутувати читача, а також – кидати тінь на репутацію видання. Окрім цього, у деяких ЗМІ так і не дотримуються стандартів щодо чіткого відмежування рекламного та журналістського контенту. Деякі редакції використовували різноманітні «натяки» на те, що певний текст мав на меті просування. Однак відзначили дослідники і кілька видань, які впродовж моніторингового періоду не розміщували маніпулятивного контенту взагалі. Також відзначили, як важливе, й бажання медіа, в основному регіональних онлайн-видань, розвінчувати кремлівські фейки, а також навчати своїх читачів медіаграмотності. Під час повномасштабного вторгнення, одним із основних інструментів якого є інформаційна агресія, така ініціатива також наближає перемогу України.
Повністю із загальними, та окремо по кожній з областей, звітами можна ознайомитися у відповідному розділі на сайті Інституту https://idpo.org.ua/reports