Софія Бартіх з села Доброполе Бучацької міської громади вишиває вже більше ніж пів століття. Нині Софії Василівні 74 роки, а вона не втомлюється брати голку і хрестик за хрестиком, бісеринка за бісеринкою творити. У її доробку – десятки вишитих ікон, рушників, блузок й оберегів.
За фахом Софія Василівна – вчителька фізкультури й біології. П’ятнадцять років навчала дітей здоровому способу життя. Спершу в Осівецькій школі, а згодом – у Добропільській. Ще понад два десятки років працювала в сільраді. Попри це вела господарство, виховувала трьох дітей. Та час для вишивання знаходила завжди. Тепер же, на схилі літ, його для улюбленої справи нарешті стало більше.
Дар до вишивки жінці передався від бабусі й тітки. Перші візерунки, пригадує, вчилася вишивати ще в школі – хрестиком на аркушах арифметичного зошита, бо полотна було обмаль. Нині Софія Василівна навчає цьому мистецтву своїх дітей і онуків. Добре вправляються з голкою та ниткою обидві її дочки, Оксана і Світлана, вміє вишивати навіть онук Сергій. Два десятки років тому Софія Бартіх оперувалася у Львові. Там відвідала музей отця Дмитра Блажейовського, і дуже запали в око вишиті ікони та образи. «У тому музеї понад дві сотні образів, – розповідає жінка. – Я довго їх роздивлялася. Вони зачаровують і неначе зцілюють. Звідти привезла додому видрукувані «взори» і вишила велику ікону Матінки Божої над Софіївським собором».
Нині вдома у Софії Василівні всі стіни в іконах, і кожна – символічна, бо пов’язана з певним періодом життя. «Ось Матінка Божа з Ісусиком – моя дяка, що народилася під Покровом Богородиці, – показує вона. – Далі Богородиця над Софіївським собором, нагадує мені про колишні заборони відвідувати храм Божий. Ще малою не слухалася і потайки таки переступала поріг церкви. Ісус Христос із загубленою вівцею в руках нагадує про важкі життєві випадки. В житті бувало нелегко, десь допускалася помилок, але зі мною завжди був Ангел-охоронець, тому й вишила ось цей образ – на ньому Ангел тримає руку, а внизу дівчина над прірвою. Декілька разів я ніби вже була однією ногою на тому світі, але хтось знову повертав мене до життя…». Показує вишивальниця і образ «Плач над Єрусалимом», а також нещодавно завершений під назвою «Двері в рай». «У ньому 77 тисяч бісеринок, вишивала з надією, що і для мене двері Божого Царства будуть відчинені, коли доведеться залишати цей світ», – каже.
Чимало образів Софія Бартіх вишиває у подарунок рідним, щоб ставали оберегами і зцілювали. Перед початком роботи завжди промовляє молитву. Дочці на 50-річчя вишила образ «Неустанної помочі», а тепер вишиває «Святу родину» до синового ювілею. «У кожному хрестику – подяка за ласку й благодать. Молюся, щоб діти через святі ікони відчули велику силу Божу й завжди зверталися у молитві за заступництвом», – говорить Софія Василівна. Вишила майстриня ще й «Хресну дорогу» та «Плащаницю», а для храму в рідному селі – образи Скорботного Ісуса Христа та Івана Хрестителя для престолу (церква носить ім’я цього святого). Також у її колекції – десятки Пасхальних рушничків. Вишиває і одяг: блузки, сукні, корсети, костюми. В неї самої – три блузки з візерунками в темних тонах, а усі світлі вишиванки віддала дочкам. Софія Бартіх дуже любить роздивлятися світлини, на яких діти, внуки і правнуки – у вишитому нею одязі. Вони його носять не лише у Львові і Харкові, а й в Угорщині й Англії, пропагуючи українську культуру через творчість рідної людини.
Наталя Борсукова
На фото – Софія Бартіх та її роботи
