Про існування Арки дружби народів у Києві, яка стала Аркою Свободи українського народу, та перипетії навколо неї чув багато хто. Спробувала розібратись у них і авторка цієї публікації.
Звідки ростуть ноги
Арка Свободи українського народу (колишня Арка дружби народів, або ж, по-народному, “Ярмо”) встановлена у 1982 році в рамках святкування 1500-ї річниці Києва і 60-ї річниці з часу створення СРСР. З тих пір до “ансамблю” входили: сама арка, монумент на честь об’єднання України з Росією “Дружба двох народів” і композиція з Богданом Хмельницьким та Василем Бутурліним за мотивами Переяславської Ради. Станом на зараз монументу вже немає. До речі, коли проводились демонтажні роботи, у статуї росіянина відпала голова, що багато хто визнав символічним. Композиція теж зазнає змін – сьогодні там залишився стояти лише маленький хлопчик у козацькому вбранні. Надалі монумент зберігатиметься в Державному музеї авіації України імені Антонова. Зрозуміло, що цих двох пам’ятників торкнувся закон про декомунізацію, але чому тоді арка залишається на місці?
Такі різні вердикти
Від 2015 року в Україні діє вже згаданий вище закон про декомунізацію (повна назва – “Закон України про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”). Торік під цей закон підпала й Батьківщина-Мати, а точніше – серп та молот на її щиті, на ліквідацію яких виділили 28 мільйонів гривень. Втім, як можна зрозуміти, на арку така доля не чекає, бо Київська міська рада стверджує, що “подібні ідеї не на часі, адже потребують виділення великих коштів, які можна було б направити на фронт чи підтримку життєдіяльності міста”. На моє ж питання “Чому арка не підлягає демонтажу?” у КМДА відповіли: “На засіданні робочої групи з визначення питань щодо усунення пам’ятних об’єктів, пов’язаних з історією і культурою Росії та СРСР з публічного простору міста Києва, було прийнято рішення про збереження арки, оскільки вона має оригінальне інженерне та художнє рішення, а також є домінантною в ландшафті центральної частини Києва”. Проте у фаховій експертизі, опублікованій Українським інститутом національної пам’яті, вердикт інший: розміщена у Хрещатому парку міста Києва Арка дружби народів, що присвячена подіям, пов’язаним зі здійсненням російської імперської політики та її глорифікацією…, належить до символіки російської імперської політики та підпадає під цілковитий демонтаж.
Тріщина у… свободі?
У 2018 році на тоді ще Арці дружби народів з’явилась тріщина. Українські митці та правозахисники створили її з метою привернення уваги до долі українців, ув’язнених із політичних мотивів у Росії та в анексованому нею Криму, та щоб висловити солідарність із людьми, що живуть на тимчасово окупованій території. Інсталяція отримала назву «Тріщина дружби». Але і після того, як 14 травня 2022 року Київська міська рада змінила назву арки з “Дружби народів” на “Свободи українського народу”, тріщина залишається. “Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам’ятки, їхні частини, пов’язані з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати на інші місця”, – пояснюють в КМДА. У висновку складається наступна ситуація: монумент арки демонтажу не підлягає, але тріщина, тепер у «свободі українського народу», теж прибрана бути не може.
Я розпитала відвідувачів Хрещатого парку, що вони думають з цього приводу, і почула дуже різні думки. Ось лише дві з них: “Я нейтрально ставлюсь до цього, для мене це просто споруда. Те, що влада намагається щось там переназвати, морочити голову народу, мене не стосується”; “Я вважаю, що вже давно пора цю арку демонтувати. Особливої цінності вона не несе. А ситуація з тріщиною, мені здається, лише збільшує кількість причин для знесення”.
Про сенси і смаки
“Станом на сьогодні, скульптурна композиція частково демонтована. Завершення робіт планується в короткостроковій перспективі з огляду на потребу в додатковій спецтехніці. Окрім того, нині опрацьовується питання переосмислення простору навколо арки «Свободи українського народу»”,- коментують в КМДА, також вони впевнені, що сенс арки вже змінено, попри вирок УІНП і Мінкультури.
Що ж, чимало людей справді не хочуть бачити Хрещатий парк без арки: “Я не маю чіткої позиції стосовно цієї ситуації, оскільки не намагалась дослідити тему і скласти свою думку на основі фактів. Але для мене це місце особливе. Я маю з ним багато спогадів, прожити які ще раз у мене забрала можливість війна, а також я проводила там багато часу взимку перед самим її початком, через це арка асоціюється у мене зі спокійним, безтурботним життям та останньою спокійною зимою. Я дуже дорожу цими спогадами, тому часто приходжу туди та люблю проводити там час. Я б не хотіла її демонтажу” – поділились анонімно одна з киянок. „З погляду психології, – сказав киянин Євген, – люди будуть приймати той зміст, який їм диктують. Я б справді хотів бачити вільний простір, я люблю дивитись на природу, але для цього арку зносити не обов’язково”.
А яка ваша думка?
Ірина Шевченко
Фото авторки
