Як правильно готувати інтерв’ю з людьми, які психічно й морально травмовані

13.03.2022, 17:55
982 Переглядів

Сьогодні гостро актуальним є запит журналістів про те, як правильно готувати інтерв’ю з людьми, котрі переживають чи пережили психічну й моральну травму.  На допомогу тим, хто потребує таких знань, пропонуємо переклад інструкції з посібника Інституту міжнародної журналістики імені Еріха Броста при Дортмундському технічному університеті – https://www.jta.com.ua/…/netravmatychni-metody-interv…/ . Ця інструкція міститься в посібнику «Висвітлення мігрантів та біженців: посібник для педагогів у сфері журналістики», що увійшов до серії книг UNESCO із журналістської освіти.

  1. ПІДГОТОВКА. Ретельно готуйтеся до інтерв’ю.

Окрім особливих навичок (наприклад, проведення інтерв’ю) та розуміння міграційного законодавства, статистичних даних про мігрантів та біженців, а також видів міграції, журналісти повинні знати про особливості, пов’язані з психічними травмами. Якщо журналісти знають про можливість наявності психічної травми і подумали про це, то вони зробили важливий крок у підготовці. Пам’ятайте також про потенційні гендерні, мовні, класові, культурні або національні фактори, що можуть вплинути на взаємодію з обох сторін.

  1. ІДЕНТИФІКАЦІЯ. Будьте чесними та відвертими від початку.

Перед тим, як задавати перші запитання, журналісти повинні представитися і повідомити свою позицію: «Мене звати Джон Доу, і я хотів би підготувати статтю про міграцію для “Daily Magazine”». Журналіст може отримати різку нечутливу реакцію. Але він / вона не мають реагувати аналогічно і повинні мати на увазі, що така реакція може бути викликана травмою. Якщо потенційний інтерв’юйований не погоджується на інтерв’ю, журналісти можуть зберегти контактну інформацію і запропонувати поспілкуватися пізніше.

  1. ПОЯСНЕННЯ. Майте на увазі, що ті, кого ви інтерв’юєте, рідко є фахівцями з медіа.

Журналіст має розуміти, що мігранти або біженці можуть походити з медіакультури, відмінної від вашої. Тому журналісти повинні спробувати пояснити медіапроцес у їхньому регіоні та як, ймовірно, будуть використані розповіді, фотографії та/або відеокадри. Журналістам також слід пояснити, що матеріал може бути відредагований до або після публікації, може використовуватися кілька разів або не використовуватися взагалі. Зрештою, журналісти повинні утримуватися від здійснення тиску на людей, в яких вони хочуть взяти інтерв’ю чи коментар.

  1. ПОВАГА. Завжди ставтеся з повагою до тих, кого інтерв’ююєте.

Журналісти повинні поважати права мігрантів і біженців не давати інтерв’ю, не знімати та/або не фотографувати їх. Це означає, що про це завжди потрібно запитувати заздалегідь. Також, травмовані мігранти чи біженці можуть бути не в змозі надати інтерв’ю, бути зафільмованими чи сфотографованими – і неспроможні дати інформовану згоду на інтерв’ю. Журналісти повинні це враховувати. Люди, які страждають від травматичних ситуацій, можуть не захотіти говорити про свій досвід, але розказати про інші проблеми. Журналісти не повинні тиснути на людей під час інтерв’ю, кажучи, що вони допоможуть іншим.

  1. БЕЗПЕКА. Відчуйте відповідальність за безпечне місце для розмови.

Травмованим людям дійсно потрібно говорити про свою / свої травми без небажаних слухачів або додаткового занепокоєння. Більше того, журналісти повинні намагатися надати їм певний безпековий контроль під час інтерв’ю. Створіть атмосферу, в якій мігранти або біженці розуміють, що вони не повинні відповідати на всі запитання чи розповідати всі (травмуючі) деталі, і що співбесіду можна закінчити в будь-який момент, якщо він /вона більше не почуватимуться готовими розповідати.

  1. СЛОВА. Зверніть увагу на слова, якими ви оперуєте.

Журналісти не повинні вдавати співчуття, але мають використовувати лексику, яка передаватиме увагу. Використовувати підтримуючі фрази на кшталт «Мені шкода, що це з тобою трапилося» замість більш гострого «Як ти себе почуваєш?». Журналісти також не повинні говорити: «Я розумію, що ви відчуваєте». Незалежно від того, наскільки добре підготовлені журналісти, вони не «розуміють», що пережив травмований мігрант або біженець. Більше того, журналістам варто надавати перевагу терміну «потерпілий», а не «жертва». Мігранти або біженці не є «жертвами», якщо вони не описують себе словом «жертва».

Крім того, журналістам слід уникати формулювання звинувачення: вони повинні бути обережними, не ставити запитання «чому», не використовувати запитання, які можуть спровокувати у біженця чи мігранта відчуття самозвинувачення, провини і сорому.

  1. ЧАС. Приділіть достатньо часу для розмови.

Для мігрантів або біженців їхній (потенційно травматичний) досвід дуже інтенсивний і особистий. Тож журналістам варто виділити на розмову достатньо часу. Тоді мігранти чи біженці можуть почати довіряти журналістам. Це означає, що журналістам також потрібен час, щоб слухати – активно та без осуду. Імовірно, з часом людина, яку інтерв’юють, розкриє аспекти, про які журналісти навіть не стали б запитувати.

  1. РЕАКЦІЯ. Будьте готові реагувати на емоційні прояви.

Під час інтерв’ю журналісти можуть ненавмисно згадати деталь, яка спровокує тригери або інші стресові спогади. Людина, яку інтерв’юють, може впасти у відчай, перейнятися емоцією або віддалитися. Якщо людина, яку інтерв’юють, продемонструє травматичну реакцію, журналісти мають їй дати час на відновлення. Порада така: «Намагайтеся зберігати спокій і бути передбачуваними» (Ганнафорд та інші, 2016). Журналісти мають запропонувати допомогу, запевнити співрозмовника, що це безпечна ситуація в безпечному місці. Через деякий час, коли людина, яку інтерв’юють, прийде до тями, журналісти можуть запитати: «Чи готові ви продовжити інтерв’ю?». Також можна скасувати інтерв’ю після травматичної реакції.

13.03.2022, 05:55
982 Переглядів