Зайве говорити, наскільки актуальною є тепер ця болюча тема. Тож Комісія з журналістської етики https://cje.org.ua/ підготувала низку рекомендацій щодо неї, в яких врахована практика окремих українських медіа, редакційні кодекси відомих світових медіа, а також настанови міжнародних журналістських та експертних організацій. Відтак пропонуємо їх увазі журналістів та усіх зацікавлених.
Висвітлення подій війни з великими людськими жертвами неможливе без оприлюднення фактів загибелі людей. Перш ніж надавати своїй аудиторії таку інформацію, журналісти мають сформулювати мету такого матеріалу. Ви хочете проінформувати чи натиснути на емоції? Допомогти чи шокувати? Відео і фото можуть бути доказами скоєння російськими військовими воєнних злочинів і грубого порушення прав людини (наприклад, відео з тілами вбитих мирних людей на вулицях міста). В такому разі використання зображень загиблих виправдане метою поширення інформації про такі злочини і притягнення винних до відповідальності.
Одну й ту саму інформацію можна повідомити в різний спосіб. Розповідаючи про жертв війни, журналістам недостатньо просто констатувати факт, – потрібно дати аудиторії ширший контекст. Наприклад, зазначити, чому це сталося, як можна покарати винних, що вже робиться в цьому напрямі, чим можна допомогти тощо. Таким чином ви виявляєте турботу про свою аудиторію, а не експлуатуєте її емоції. Неетично повідомляти про загибель людини раніше, ніж про це дізнаються її рідні. Якщо ви не впевнені, що родичам загиблого вже повідомили трагічну звістку, не подавайте зображення загиблих великим планом. Не називайте прізвище та ім’я загиблої людини до моменту офіційного повідомлення рідним.
Використовуйте належну лексику: не «трупи» і «мертві», а «тіла», «загиблі», «вбиті» люди. В інформаційних матеріалах не вживайте емоційно забарвлені слова і вислови – зосередьтеся на поданні фактів і контексту. Не допомагайте російській пропаганді, мета якої – посіяти паніку, страх, тривогу серед українців. Зважено підходьте до використання фото й відео, де зображені вбиті. Не зловживайте ілюстраціями та відео, де великим планом зображені наслідки насильства: кров, тіла жертв, їхні останні хвилини життя. Одна з найвиразніших ілюстрацій жорстоких масових убивств у Бучі – фото жіночої руки з червоним манікюром. В багатьох випадках в онлайн-медіа доцільно приховувати фото зі сценами вбивства людей, аби користувачі самі зробили вибір, натиснувши посилання для перегляду.
Багато українських медіа використовують контент із соціальних мереж. В тому числі такий, що стосується загибелі людей. Неприпустимо подавати фото й відео з соціальних мереж без будь-якої перевірки. Журналісти мають звернутися за підтвердженням загибелі до офіційних чи інших джерел: поліції, місцевої влади, військової адміністрації, Міністерства оборони, родичів чи колег загиблого. В разі, коли перевірити інформацію в умовах війни неможливо, це повинне бути зазначене в матеріалі.
Краще менше. Не подавайте одразу багато фото з різних ракурсів, які ілюструють одну й ту саму новину про загибель людини чи багатьох людей. В більшості випадків достатньо однієї ілюстрації. Будь-яка людина заслуговує на повагу й гідність навіть після смерті. Відсутність одягу, поранення й каліцтва великим планом, фізіологічні деталі – неприпустимо, щоб ці подробиці на фото й відео можна було пов’язати з конкретною людиною. Журналіст завжди має альтернативу, як показати трагедію і залишитися в межах професійної етики. Багато українців активно шукають, переглядають і поширюють фото й відео, де великим планом зображені вбиті російські військові. Проте такий контент може негативно впливати на частину аудиторії, зокрема на неповнолітніх, тож журналістам варто шукати інші способи розповісти про масові втрати російської армії в Україні. Неважливо, як саме виглядають окупанти після смерті, – важливо те, що вони вже не зможуть убивати українців.
Уникайте сенсаціоналізму і клікбейту в заголовках, як-то: «Вулиці вкриті трупами: найжахливіші кадри звірств окупантів, 18+». Також потрібно уникати нагнітання негативу в бекграунді. В українських онлайн-медіа існує практика подавати посилання на схожі новини чи публікації. Наприклад, новина про поховання бійця ЗСУ може супроводжуватися посиланнями на повідомлення про похорон інших військових у цьому районі чи області, або про резонансні смерті мирних мешканців. Це може знецінювати загибель людини, представляти її не як особистість із власною біографією, а як «одиницю статистики», створити враження про «конвеєр смерті», викликати безпорадність у аудиторії. Не використовуйте архівні фото чи відео із зображенням загиблих, яких можна упізнати, для того, щоб проілюструвати сьогоднішню подію. Поважайте почуття рідних, які знову і знову бачитимуть загиблу близьку людину.
Додаткову інформацію щодо висвітлення загибелі людей можна знайти в таких джерелах:
Пам’ятка для працівників ЗМІ щодо висвітлення бойових дій (об’єднаний Центр допомоги журналістам НСЖУ та НМПУ)
Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації (Координатор проєктів ОБСЄ в Україні)
Права людини та масмедіа в Україні (Інститут журналістики Київського національного університету імені Т.Шевченка)
Дані рекомендації підготовані у рамках проєкту Комісії з журналістської етики за підтримки International Media Support (IMS).