Як змінила нас війна

13.06.2022, 09:00
1000 Переглядів

 Те, що війна змінила всіх українців, безперечно. Та на кожного – залежно від попереднього життєвого досвіду, пережитого впродовж останніх місяців та особистих якостей – це важке випробування вплинуло по-своєму. Сьогодні на запитання про те, як змінилися вони та їхнє життя, відповідають студентки 3-го курсу факультету комп’ютерно-видавничих технологій і журналістики Галицького коледжу імені В’ячеслава Чорновола.

Марія Свідова: «Насамперед змінився мій світогляд та ставлення до людей. І я стала забувати про те, що можна любити і шанувати російську музику. Тепер взагалі вважати московитів за людей мені соромно. Війна змінила багато чого в моїй сім’ї і особливо в мені особисто, адже я почала дивитися на світ ширше. Я зрозуміла, що яким би спокійним не було життя, в один момент все може змінитися. Я стала більш обачливо ставитись до незнайомих людей. Водночас моє життя наповнилося приємними людьми зі сходу України. Оскільки я була і є волонтером, то навчилася співчувати заново, і навчилася розуміти людей. Також я зрозуміла, що українська мова має сьогодні величезне значення, і дуже рада чути її від переселенців». 

Яна Красновська: «Я стала відповідальнішою, більш активною в громадському плані, повністю усвідомила важливість мовного питання та зрозуміла, що нічого спільного з росією в нас ніколи не було і бути не повинно у будь-якій сфері життя. Я впевнилась що нормальних «рускіх» нема і ніколи не існувало.

    З самого початку мені було дуже тривожною через сирени та повітряні тривоги, я взагалі не розуміла, чого очікувати далі і дуже боялась за Тернопіль. Згодом  ця тривожність знизилась, хоча не минула. А ще одна зміна в житті – це те, що зникла можливість вживу спілкуватися з близькими людьми, які поїхали за кордон».

Лілія Безух: «Оскільки на Тернопільщині немає активних бойових дій, моє життя змінилося не радикально. Звісно, став іншим його темп та плани на майбутнє. Я почала дуже переживати за життя своїх близьких, постійно діють на нерви повітряні тривоги. Але я продовжую жити далі, навчаюся та займаюся волонтерством, а весь вільний час намагаюсь проводити з близькими, адже зараз, як ніколи раніше, усвідомлюєш цінність кожної миті з рідними». 

Софія Ярош: «Я дуже різко переосмислила своє життя. Буквально одразу змінилися пріоритети. Речі, що раніше здавалися дуже важливими, вмить втратили сенс. Я зрозуміла, що цінність має лише людське життя і близькі люди поруч, а не якійсь надумані матеріальні речі. Шкода, що такою ціною, але нарешті це до мене дійшло. Я перестала відкладати свої мрії і плани. Живу тут і зараз, адже не знаю, що буде далі. Ранок тепер починається з новин, та і весь день, можна сказати, проходить за їх читанням. Зустрічі з друзями тепер ще тепліші, а обійми з ними рідніші». 

Тетяна Нестерова: «Мій тато пішов захищати рідну країну! Я пишаюся цим. І через це моє життя розділилося на “до” та “після”, але я щиро вірю в перемогу та в наші Збройні Сили. Війна сильно тиснула на мене морально від самого початку, але, дякуючи Богу, в нас на заході України все більш-менш спокійно і звично». 

 Підготувала  Богдана Антонишина

Фото із соцмереж

13.06.2022, 09:00
1000 Переглядів