Понад 150 тисяч євреїв було знищено на Тернопільщині

Вчора світ відзначив міжнародний День пам’яті жертв Голокосту, приурочений роковинам звільнення солдатами Радянської Армії в’язнів концентраційного табору Аушвіц (Освенцим) 27 січня 1945 року. Вкарбована трагедія Голокосту і в історію Тернопільщини…
За даними «Історії Голокосту в Україні» під час тих жахливих подій було знищено 1 821 748 євреїв, і 162 403 з них – на теренах Тернопільської області. Голокост для євреїв Тернопільщини розпочався в перші дні липня 1941-го. Між 5 і 8 липня зондеркоманда 4В під керуванням Гюнтера Германа знищила 127 євреїв, більшість – із числа єврейської інтелігенції. Їх хапали просто на вулицях і силоміць витягали з власних помешкань. Впровадження «нового німецького порядку» почалося по всій області. Так, за архівними даними від 20.07.1941 року, жертвами вбивств у цей період у Тернополі стали понад чотири з половиною тисячі громадян єврейської національності. У другій половині липня поліція безпеки
провела ліквідацію інтелігенції і службовців єврейської національності у Кременці (близько 300 жертв), Вишнівці (40), Хоросткові (30), Микулинцях (18). У серпні «за співробітництво з радянською владою» було розстріляно у Бучачі 60 євреїв, у Чорткові – близько 90. Завершилась акція ліквідації єврейської інтелігенції у вересні – жовтні; 6 вересня у Збаражі розстріляно 75 осіб, 26 вересня в Бучачі – близько 350, 1 жовтня в Бережанах – близько 600, в Хоросткові – 147; 16 жовтня в Козовій – близько 500, в Чорткові – близько 200, у Зборові – не менше ніж 200 осіб. У листопаді в Заліщиках було вбито
близько 600 євреїв, 18 грудня в Бережанах – 1000 євреїв. Загалом за 1941 рік на території області було знищено близько 12 500 євреїв. Тактика «політичної чистки зайнятої території від нелояльних по відношенню до Великої Німеччини елементів», яку проводили айнзацгрупи і зондеркоманди в «гебіті Кременець» призвела до знищення 20 382 євреїв. Не менше ніж 700 євреїв було страчено у Кременці та Вишнівці в липні 1941 року, решту в березні – квітні 1942 року було загнано в гетто, організовані в Кременці (близько 8000 осіб), Шумську (2500), Вишнівці (5000), Ланівцях (2000), Почаєві (2500). У часі ліквідації гетто (серпень 1942 року) було знищено близько 17 500 євреїв. Тих, кому вдалося сховатися, близько 2000 осіб, стратили у вересні – жовтні 1942 року.
У Східній Галичині окупантами була задіяна так звана «польська» модель, яка передбачала створення довгострокових гетто, куди збирали євреїв із навколишніх місцевостей. Такі гетто могли мати виробничі об’єкти. Створювались і табори примусової праці, які, як гетто, цілком відповідали намірам окупантів використовувати майже безкоштовну робочу силу для військових потреб Рейху. Вони фактично були місцем концентрації євреїв, транзитним пунктом перед знищенням. 25 вересня 1941 року утворилось гетто і в Тернополі. А 1 квітня 1942 року у Чорткові був організований «єврейський район», перетворений у гетто в червні цього ж року. Архівні дані свідчать, що, за розпорядженням вищого фюрера СС і поліції у «польському генерал-губернаторстві» Крюгера, на Тернопільщині, між 10 листопада і 1 грудня 1942 року гетто були створені також у таких місцях концентрації євреїв: Бережани (2000 євреїв), Борщів (4000), Бучач (5200), Збараж (2000), Зборів (3000), Козова (2200), Копичинці (5300), Підгайці (2000), Скалат (120), Теребовля (2400), Товсте (4500). Загальна
кількість утримуваних в усіх 13 гетто області становила на кінець 1942 року близько 40 тисяч.
У районі Загребелля (Тернопіль) був створений табір, в’язнів якого примушували розбивати могильні плити на старому єврейському цвинтарі і мостити ними дорогу. Можна тільки уявити собі, що відчували ці люди, коли доводилося руйнувати, можливо, і поховання рідних та близьких. Всього на території Тернопільщини упродовж 1941 – 1942 років функціонувало 11 таких таборів примусової праці. Фашистське командування також масово залучало до примусової праці жінок-єврейок із Товстого, Чорткова, Тернополя, котрих використовували на вирощуванні коксагизу – замінника каучуку, який в той час вважався стратегічною сировиною. В 1942-му на таких роботах працювало понад 3 тисячі єврейських жінок. Їх охороняли не так пильно, як інших в’язнів, тому жінки часто тікали і шукали захисту у місцевого населення. Однак з наближенням військових дій і їм не вдавалося врятуватися. Частина врятованих єврейок загинула весною 1944-го. В середині 1943 року, із зміною для німецької сторони воєнної ситуації та небезпекою визволення утримуваних євреїв партизанами, почалась акція ліквідації таборів. Упродовж червня-липня 1943-го близько 6300 утримуваних там було знищено, близько 40 тисяч вивезено з території області, близько
3 тисяч було вбито під час депортації.

Loading...
Використання матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється тільки за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на www.pressclub.te.ua