Що дала своїм слухачам Школа сучасної журналістики

Завершився проект «Регіональна школа сучасної журналістики», що його впродовж 9-ти місяців реалізовував Тернопільський прес-клуб за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Останнім завданням для слухачів цієї Школи було написання довільних вражень про навчання.

Тетяна Бабій: «Це було надзвичайно круто!»  

   Навчання дало мені передусім багато практики. І це – найголовніше для мене сьогодні, бо я обрала журналістику майбутньою професією і стилем життя. Тому окреме дякую усім, хто вклав у мене не лише свої знання, але й частинку душі. Це надзвичайно круто, коли тобі пояснюють додатково, якщо ти чогось не розумієш, коли дають реальні практичні вказівки, як зробити краще, як стати професіоналом у своїй справі. Круто, що усі наші викладачі та тренери – універсальні практики, а не лектори. Ну а наші тренінги – це було щось! Потрійна порція натхнення та ентузіазму до роботи. Бажання підкорювати нові вершини та розвиватися. Я не можу виокремити найкращий, бо кожен поглибив мої знання в тій чи іншій галузі, і я зрозуміла, як багато я ще не знаю про омріяну журналістику. Наскільки це відповідальна, серйозна, творча і цікава професія.

 Ольга Боднар: «Школа стала несподіваним життєвим поворотом»

   5-а Регіональна школа сучасної журналістики при Тернопільському прес-клубі стала для мене несподіваним життєвим поворотом. Це було чудове місце, де протягом року ми навчалися, зростали професійно, спілкувалися з кращими фахівцями у галузі журналістики, дізнавалися про всі складнощі професії та як їх долати. Де було багато нових знайомств і навіть утворилась наче сім’я, де кожен – унікальний і  талановитий. А в результаті ми зрозуміли, що насправді хочемо бути  журналістами, які керуються лише істиною, і готові відстоювати правду та справедливість будь-якою ціною.

   Я дуже вдячна усім, хто допоміг створити цю атмосферу, хто докладав зусилля, хто витрачав на нас найцінніше – власний час, хто постійно підтримував, допомагав, ставився до нас із розумінням. Рада, що в нашому місті діє така школа, де навчають і розкривають потенціал кожного. І не хочеться вірити, що більше не буде ранку, коли  поспішаєш на тренінг в очікуванні чогось нового та цікавого, а після останньої пари в четвер не відчиниш дверей прес-клубу, де пахне чаєм, і ти відчуваєш себе як вдома.

 Софія Борак: «Зрозуміла, що хочу займатися журналістикою»

 В Школу сучасної журналістики від Тернопільського прес-клубу я прийшла, щоб спробувати себе у цій сфері і зрозуміти, чи зможу я займатися цією справою. І коли на першому занятті почула, що буде багато практичних завдань, зокрема, написання своїх журналістських матеріалів, то дуже зраділа, оскільки хотіла спробувати і набувати досвіду. З кожним наступним заняттям навчатися ставало все цікавіше і цікавіше. Корисними і пізнавальними були тренінги, які для нас проводили майстри своєї справи – журналісти, медіа-тренери, радіо- і телеведучі, медіа-юристи. Вони ділилися з нами своїми знаннями, прикладами, життєвими історіями. І безперечно, що для кожного слухача це стало неоціненним досвідом для майбутньої професії. Особисто для мене школа сучасної журналістики стала однією із найяскравіших сторінок у житті.  Дякую усім за те, що були поряд весь цей час, за те, що допомагали, навчали і давали цінні поради. Я здобула практичні  і теоретичні навички у написанні журналістських матеріалів, познайомилася з хорошими, цікавими людьми, і, найголовніше, зрозуміла, що хочу займатися журналістикою.

Станіслав Горохівський: «Цього разу планка була значно вищою»

   Андрій Куликов, Богдан Кутєпов, Людмила Панкратова … – тренінги для журналістів від цих людей безцінні. Досвід написання журналістських текстів – аналогічно. “Розбір польотів” та редагування під час навчання – важливі і помічні.  5-а Регіональна школа сучасної журналістики при Тернопільському прес-клубі завершується, залишаючи численні меседжі, ідеї, здобуті уміння, перебороті страхи та нову мережу контактів.

У 2015-му я вперше мав нагоду навчатися у цій школі, однак через переїзд в інше місто тоді її не завершив. Цього разу планка була значно вищою. Рівень навчання і вимоги зробили процес цікавішим та актуальнішим. “Connection not perfection” – звучить англійською вподобана мною фраза, що означає  “Спілкування, а не ідеалізування”. Саме це допомагало мені, коли потрібно було написати перші рядки першої статті, і цим самим зробити щось “нове і шокуюче”. Спасибі Світлані Борисівні Мичко, мудрість і підказки якої допомогли продовжувати писати. А також подяка Анжелі Кардинал за послідовність і вдалу організацію навчального процесу.

 

Галина Жук: «В мене з’явилась впевненість» 

  Про «Школу журналістики» від Тернопільського прес-клубу я чула вже не один рік. Але так вийшло, що записалася саме на цей курс. Мабуть, просто прийшов час для цього. Мушу сказати, що відчула себе комфортно там з першого дня. І так було до кінця. Мені навіть інколи було шкода, що ми зустрічаємося лише раз на тиждень, а не так, як учні/студенти з 5-денним графіком навчання.

   В перші місяці ми поступово ознайомлювалися зі специфікою професії журналіста. А потім, набравши трохи знань і ставши більш впевненими в своїх силах, поринули у вир практики, написання текстів. Що дала мені «Школа журналістики»? Мабуть, я ще навіть не до кінця усвідомила, як багато вона мені дала. Мушу сказати, що після цієї школи в мене з’явилась впевненість. Впевненість не лише в собі  і в завтрашньому дні, а загальна спокійна впевненість. Я завжди думала, що журналісти – це напівбоги. І що бути журналістом – це особливий талант. Тепер і я належу до тієї «касти». І тепер я зможу в потрібному місці в необхідний час правильно донести до інших те, що може мати велике значення і навіть вплив на те, що відбувається в суспільстві. Хіба це не особливий дар? Ось за це я дуже вдячна всім, хто доклався до цього мого «перетворення».

Ірина Ковальчик: «На кожному занятті дізнавалась «море» інформації, яка потім дуже знадобилася» 

    Ознайомившись із темою та планом роботи Школи сучасної журналістики Тернопільського прес-клубу, я захопилась новинарною журналістикою не на жарт. Прийшла у прес- клуб ще зовсім «зелена» і слухала все з надзвичайною цікавістю. Наш місцевий тренер Світлана Мичко відкрила мені очі на сучасну журналістику, пояснила, як саме потрібно обирати потрібні і цікаві для людей теми та як їх розкривати в матеріалі. Незабутніми були і заняття з Тетяною Тарасенко, яка розповідала нам, що таке радіо-новини і як їх правильно готувати. З кожного заняття і кожного тренінгу я дізнавалась «море» інформації, яка потім дуже знадобилася і ще знадобиться. Ми мали можливість познайомитись із відомими журналістами, телеведучими, юристами, які щедро ділились своїми секретами та досвідом роботи. Практика написання текстів також дала дуже багато – ми мали змогу познайомитись із новими людьми, побувати на цікавих заходах, і, що найголовніше, спробувати застосувати набуті теоретичні знання. Одним із незабутніх для мене моментів стало отримання свого першого посвідчення журналіста. Окрему подяку хочеться скласти пані Анжелі Кардинал, людині, яка дала нам зрозуміти, що ніколи не треба зупинятись на досягнутому, а треба йти вперед, не зважаючи на проблеми чи труднощі.

Наталія Корпан: «Щоразу в моїй голові руйнувались певні міфи щодо журналістики, натомість дізнавалась про її реалії »  

   Завдяки заняттям в Школі сучасної журналістики я здобула та вдосконалила знання з практичної журналістики, поспілкувалась з відомими фахівцями мас-медіа та впевнилась, що журналістика – це саме те, чим я хочу займатись. Усі тренінги були корисними, і я впевнена, що отримані знання буду застосовувати  в роботі. Тепер я орієнтуюсь в тенденціях ЗМІ і знаю всі основні засади роботи журналіста, від творчих – до правових. Великий багаж досвіду дали тренінги провідних столичних фахівців. Щоразу в моїй голові руйнувались певні міфи щодо журналістики, натомість я дізнавалась про реалії професії, і щоразу після заняття залишалися ґрунтовні знання та хороший настрій  Високий рівень викладачів і невимушена атмосфера, що панувала на заняттях – це те, що заохочувало навчатися.

   Вражень тепер вистачить надовго, бо, окрім знань, Школа дала мені можливість познайомитись з цікавими людьми. Найбільше сподобався тренінг, що його проводив провідний журналіст Громадського телебачення Богдан Кутєпов, бо все, про що він розповідав, він одразу демонстрував на практиці. А після того, як я спробувала готувати публікації для сайту прес-клубу, мене дуже захопила ця справа, і зараз я вже працюю журналістом.

Лілія Костенко: «Усвідомила головні правила професії» 

   Підсумовуючи своє навчання у школі сучасної журналістики, я сформулювала для себе і усвідомила чотири головні правила професії: достовірність та точність; відокремленість фактів від коментарів; повнота інформації; відповідальність за написане чи сказане. Запам’ятався, зокрема, тренінг, на якому тренер з Києва Діана Дуцик розповідала про те, як не втратити пильності та перевіряти джерела інформації на точність і достовірність. Я усвідомила, чому так важливо, хто саме передає інформацію журналісту, чи ця людина компетентна, чи причетна до події, чи готова нести відповідальність за сказане, і якою є її мета в передачі інформації. Зрозуміла я і важливість відокремлення фактів від власних думок та коментарів, що чи не найважче завдання у роботі професійного журналіста, якщо ж цього нема, то з’являються піар і пропаганда.

   Я дуже вдячна усім медіа-тренерам, які доклали зусиль, щоб поділитися з нами своїми знаннями. Вдячна і за отриманий досвід, який вже тепер допомагає мені бути медіаграмотною. І я впевнена, що завдяки таким школам журналістика в Україні буде поповнюватись активними, кваліфікованими та прогресивними працівниками.

Мар’яна Креховець: «Навчилася писати матеріали і зрозуміла нарешті, хто такий журналіст»  

 З кожним новим заняттям мені відкривались все нові і нові сторони цієї професії та людей, які працюють у ній. З кожним новим тренінгом журналістика здавалася все цікавішою. Спочатку ми розглянули найважливіші аспекти роботи журналіста, побачили професіоналів своєї справи за роботою та чекали можливості проявити себе.  Цікаві тренінги з медіа-тренерами та журналістами  допомогли побачити переваги та небезпеки цієї професії. А потім розпочалася практична частина, яка захопила у вихор подій: цікаві люди та події залишали чимало вражень та змушували з нетерпінням очікувати нової теми. Все це без сумніву змінило мої погляди на світ та на життя в цілому. Багато речей я зрозуміла та переосмислила. Навчилася писати матеріали та зрозуміла нарешті, хто такий журналіст, і що саме він повинен знати та вміти. Журналістика стала для мене чимось захоплюючим, і з кожним днем вона цікавить мене все більше і більше. Тепер я точно знаю, чим буду займатися в майбутньому.

Михайло Моргун: «Щиро вдячний всім і кожному»  

   Моє перше заняття припало на середину курсу з радіо-журналістики. Курс вела Тетяна Тарасенко, дуже приємна і досвідчена журналістка. Може саме завдяки цьому першому позитивному враженню від викладання пані Тетяни у мене весь курс навчання у школі пройшов під знаком величезного багажу знань та тільки позитивних емоцій. За що вам, пані Тетяно безмежно вдячний. Потім у нас почалася основна робота – ми мали навчитися грамотно  і цікаво писати, і саме тут я вперше познайомився з Світланою Мичко, нашим куратором-редактором. Саме вона постійно вигадувала для нас посильні цікаві теми, конструктивно критикувала та редагувала, пояснювала все часто навіть не по одному разу, і  тим самим направляла на «шлях істинний». Світлано Борисівно, величезне вам спасибі за науку, я постараюсь зробити все можливе, щоб вона не пропала даром.

   Першим моїм тренінгом була зустріч з самим Андрієм Куликовим! Чесно кажучи, я навіть не встиг помітити, як пролетів той день, настільки все було цікаво та пізнавально. Дуже багато цікавих і повчальних історій, море вражень і нової інформації занотовано у моїй підсвідомості. Дякую вам, пане Андрію, за знання, за натхнення, і за книжку, яку ви мені подарували. Наступним тренером була неперевершена Інна Гадзинська! На цьому тренінгу особисто я дізнався найбільше корисної інформації для себе не тільки як для майбутнього журналіста, а й як  для громадського діяча. Пані Інна дала нам дуже багато різноманітних інструментів для кращого і більш успішного поширення свого контенту в тих чи інших ситуаціях. Дякую вам, Інно! Дуже багато з того, що ви нам пропонували, зараз вже успішно використовую. Далі був тренінг, який я для себе охрестив як «Дії у конфліктних ситуаціях, а ще краще – до початку конфліктних ситуацій», і який проводив Віталій Голубєв. Дякую вам, пане Віталій, за повчальні приклади з особистого життя, це було дуже пізнавально.

   Тренінгу з Олегом Хоменком я чекав довго, бо вже давно хотілося взятись за якесь журналістське розслідування. Дякую вам, пане Олеже, що тепер я ( сподіваюсь) зможу провести його успішно. А далі було про те, що журналістам можна, а чого «ніззя», і що за те може бути – медіа-юрист Людмила Панкратова провела майстерний насичений тренінг з питань медіа-права. Дякую пані Людмилі за цікаві факти з реальних судових справ, бо краще вчитись на чужих помилках. Заключним був тренінг з Богданом Кутєповим – блогером і стрімером. Безліч жартів, купа позитиву і море важливої інформації, поданої так, що я себе відчував не на серйозному занятті у серйозній школі, а неначе на прогулянці із друзями. Дякую вам, Богдане, за наші стріми в Тернополі! Ну от ніби і все про враження від навчання, але буде ще один маленький постскриптум… Головне моє «дякую» летить сьогодні до Анжели Кардинал, бо якби вона тоді не прийняла мене на навчання ( я спізнився щодо строків), то не було б і всього, що написано вище.

Юлія Орлова:«Школа журналістики стала шляхом до нових можливостей»      

   Я працюю в культурі, але вирішила навчатися у Школі журналістики тому, що сьогодні для мене дуже важливо і просто необхідно вміти правильно висвітлити події, підготувати прес-анонс чи прес-реліз. Щоденно  стикаюсь із різними цікавинками культурного життя Тернопільщини, беру участь в організації свят, тож дуже хочеться поділитись усім цим з якомога більшою кількістю людей.

   Для мене школа журналістики – це шлях до нових можливостей. Під час навчання я зрозуміла, наскільки важливо вміти коректно і грамотно подавати зібраний матеріал для читача. Також дізналась про особливості роботи ЗМІ, інновації у зборі та поданні інформації, про те, як протидіяти пропаганді, і як вберегтись від фізичних, моральних та юридичних небезпек. Найцікавішими  для мене були сучасні програми та додатки  для створення відео, обробки і визначення походження фото, методи та шляхи перевірки фактів. Тренери школи – люди з колосальним досвідом у журналістиці і надзвичайно цікаві особистості.  Вони не лише теоретично, а й на прикладах із власного життя показали можливості у цій сфері, доступно розповіли про сучасні тенденції в інформаційному просторі. А практичні заняття з написання журналістських текстів дали змогу зрозуміти власні помилки, аби в подальшому їх уникнути.  Дякую Тернопільському прес-клубу за надану можливість проявити себе у якості журналіста. Тепер я впевнено буду рухатись в цьому напрямку і надалі.

Надія Павлюк: «Відчула сили для розвитку»

   Таких людей, як я, можна назвати туристами по життю. Насправді я мало де бувала, але я постійно блукаю вулицями свого життя, і ніяк не можу визначитись з напрямком цієї подорожі. Саме так блукаючи, я і потрапила до Тернопільського прес-клубу. Спочатку було лячно, але інтерес до нового і захоплення людьми, з якими нас знайомили, взяли гору над страхом. Відтак я вирішила довести справу до кінця. Тепер же я дуже вдячна випадку, який дозволив мені ближче познайомитися зі світом журналістики.

   Після зустрічей з тренерами стало зрозуміло, що це не та сфера, де можна розслабитись. Журналіст — це зв’язковий між джерелом інформації та соціумом, він несе відповідальність за правдивість тієї інформації, яку подає людям. Ти маєш бути першим і кращим, бо від рівня твоєї планки залежить рівень довіри до тебе. Знаю, що мені ще багато бракує для того, щоб стати справжнім журналістом. Наприклад, бракує цієї «мертвої» інформаційної хватки, якою володіють професійні журналісти. Проте я чітко зрозуміла, що люблю і хочу писати. І хоча мій письменницький м’яз ще занадто слабкий, і потребує постійних тренувань, завдяки Школі я відчула в собі сили для його розвитку. Школа прес-клубу стала для мене тим місцем, де є чітко промальована формула: твоє середовище формує твої думки, а думки формують твої слова та дії, які в наслідку формують ставлення людей до тебе.

Ольга Подзігун: «Школа дала можливість «приміряти» щодо себе роль професійного журналіста»

   За професією я  юристка громадської організації, однак потрібно час від часу готувати і статті для ЗМІ. Тому і обрала навчання в цій Школі. Але раніше завжди вважала, що журналіст – це той, хто добре пише. І все, цього достатньо. Як же я помилялась! Коли потрапила у Школу сучасної журналістики при Тернопільському прес-клубі, то зрозуміла, наскільки мало знаю про професію журналіста та про те, чим працівники ЗМІ займаються. Наші щотижневі зустрічі стали для мене нагодою одержати безцінну інформацію про журналістику. Наші викладачі дуже детально пропрацювали з нами питання журналістських стандартів, і тепер розумію, що дотримуватись їх – це головне. Також мені, як юристу, дуже сподобалось, що велику увагу впродовж занять було відведено саме правовим основам діяльності журналістів в Україні. Усі практичні заняття й тренінги були насправді цінними, давали можливість «приміряти» щодо себе роль професійного журналіста.

   А тепер – про людей, які з нами працювали. Передусім – про Анжелу Кардинал і Світлану Мичко, які на час навчання стали нашими наставницями і наче другими мамами, бо справді опікали і підтримували в усьому і завжди. Пам’ятаю, як у мене тремтіли руки, коли я відправляла свій перший текст на редагування. Думала, що от зараз мені прийде два листки А4 з критикою. І відповідь Світлани Борисівни – «Все добре, ми ж лише вчимося, все добре». Як камінь тоді з душі упав…

   Також хочу написати трошки і про своїх «одногрупників». Ми дуже різні і за віком, і за родом діяльності. Але з нас вийшов класний багатогранний колектив, де всі були на своєму місці. Нам було приємно разом не лише навчатись, а й спілкуватись до занять чи після. Дев’ять місяців нашої Школи пролетіли непомітно, і я справді сумуватиму за нею. За місцем, де нам не просто вбивали в голову якісь банальності на тему журналістики, а де справді прилучили до цього важливого і такого потрібного сучасній Україні фаху. Ми мали змогу пірнути з головою у цей новий світ, спілкуючись із кращими журналістами Тернополя та України, відвідуючи редакції кращих ЗМІ краю, буваючи на тематичних  прес-конференціях. Це класний досвід, і я рада, що він і мій також. Не знаю, чи святкуватиму 6 червня День журналіста як професійне свято, однак задумуюсь над цим. Дякую тобі, Школо журналістики, за все. Сподіваюсь, що наша любов була взаємною!

Володимир Ціхоцький: «Тут почерпнув для себе значно більше цікавого і потрібного»

   Три роки тому я вже навчався у школі журналістики, яка почала діяти тоді в тернопільському Українському домі «Перемога», але чомусь припинила свою діяльність. Однак у Школі сучасної журналістики Тернопільського прес-клубу я почерпнув для себе значно більше цікавого і потрібного. Найбільше запам’яталися тренінги, які проводили відомі журналісти та інші медійні особи, і розповідали нам про засади сучасної практичної журналістики  та все дотичне – зокрема, про публічність, про безпеку, про журналістів у правовому полі. Найбільше закарбувалося в пам’яті заняття, проведене Андрієм Куликовим на тему «Пропаганда у ЗМІ». Він не тільки розповів, як твориться пропаганда, засоби її впливу на аудиторію та як її вирізняти в інформаційному полі. А й навів дуже багато хороших прикладів використання пропаганди як на користь, так і на шкоду  суспільству, а також про те, як нею «грішать» українські ЗМІ. Дуже важливо, що всі отримані під час тренінгів знання можна було спробувати застосувати на практиці, готуючи власні матеріали для сайту Тернопільського прес-клубу. Сказати, що мені сподобалось ― це не сказати нічого. Тож дуже вдячний всім, хто допомагав мені оволодіти професією журналіста.

 Оксана Шлюсар: «Мікс потужного досвіду, свіжих відчуттів та приятельських взаємин»

   Школа сучасної журналістики Тернопільського прес-клубу була міксом потужного досвіду, свіжих відчуттів та приятельських взаємин. Нас навчали не лише  грамотно формулювати свої думки, а й об’єктивно оцінювати інформаційні потоки, помічати і аналізувати деталі дійсності. Головним достоїнством занять для мене стала їх практична спрямованість. Кожне заняття – це корисні поради про те, як писати якісні тексти. Ще один плюс, який варто відзначити – це індивідуальний підхід. Це і можливість  скорегувати теми курсу в залежності від потреб аудиторії, і бажання запросити на тренінги найцікавіших людей, і терпляче ставлення до нестабільного графіку виконання домашніх завдань, і коректна  оцінка робіт. В результаті ми   отримали базові знання в галузі практичної журналістики та можливість зануритися у світ створення новин,  інтерв’ю, статей та розслідувань. А ще це була гарна нагода оцінити власні прагнення і власні можливості.

   Крім практичної користі, яку приніс мені цей курс, я отримала можливість спробувати себе в новій галузі, розширити світогляд і задуматися про майбутнє. Тепер є стимул розвиватися і вдосконалюватися самостійно, шукати потрібну інформацію і вправлятися в написанні текстів. Бажаю команді «Регіональної школи сучасної журналістики» удачі і процвітання, нових проектів і талановитих учнів. Ще раз дякую за можливість навчатися. Спасибі величезне за вашу працю!

 

 

Loading...
Використання матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється тільки за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на www.pressclub.te.ua