Він повертався додому, на Тернопільщину, із зони бойових дій. Повертався, щоб відпочити, а далі знову поїхати на схід України до свого батальйону «Донбас». Бійці, які пройшли пекло бомбардувань, реальної війни, які бачили смерть та каліцтва своїх побратимів, сприймають реальність особливо загострено. У Павлограді на Дніпропетровщині, у тилу, Микола зазнав першого «удару у спину» на вокзалі. Про це він розповів на зустрічі із журналістами у Тернопільському прес-клубі.
На вокзалі у Павлограді його затримали працівники транспортної міліції, вивели з поїзда напівголим, навіть не перевіривши документи. Начепили наручники. Це бачили усі пасажири. «Я мав усі документа на зброю, а мені сказали, що я ними можу «підтерти собі ж..пу». Роздягнули, перепотрошили речі. Я їм сказав – може і труси зніму. Мене протримали до другої ночі. Жодного документа мені не дали, жоден із правоохоронців не відрекомендувався, хто він є. Вони до мене ставилися гірше, ніж я до полонених терористів. Поставилися до мене, як до найгіршого вбивці. Хоча уже перебрали і передивилися усі мої речі. Забрали патрони, хоча в мене є офіційний дозвіл на зберігання зброї – мені говорили, що я не маю жодного права. Виявляється офіційно виданий документ відповідними органами для них не є документом, а просто папірцем. Мене зняли з поїзда, навіть не перевіривши документи. Я поїхав на схід, я взяв свою зброю, свої патрони. Навіщо тоді створювали такі батальйони, навіщо Аваков видавав такі папери?»
Боєць розповів, що його у самих трусах тримали у наручниках на вокзалі. Так, як найнебезпечнішого злочинця. Наряди транспортної міліції чекали на приїзд начальників, оскільки самі нічого не могли зробити чи перевірити інформацію. «Мене принизили», – каже боєць. Чекаємо реакції правоохоронних органів на заяви добровольця батальйону «Донбас» Миколи Озарука.
Микола Озарук розповів, як «в тилу» ставляться до бійців із зони АТО «пузаті» міліціонери. На Дніпропетровщині
