Сьогодні пропонуємо продовження бліц-огляду ситуації в регіонах у контексті завершення реформування друкованих ЗМІ України. Цього разу спостерігачі інформують про найбільш резонансні конфлікти і скандали, що мали місце в їхніх областях у зв’язку з роздержавленням газет. А також – про деякі ризики, що постають перед уже реформованими виданнями. Треба нагадати, що огляд стосується лише 11-ти регіонів України, які охоплені проектом Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіа реформам та розвитку регіональної журналістики» за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
На Волині серед найсерйозніших конфліктів, пов’язаних з реформуванням газет, у 2015-2016 рр. була “війна” “Волинської газети” із головою облдержадміністрації, який написав розпорядження про вихід із засновників, через що стало неможливо проводити роздержавлення. А у 2016-2017 роках – страйк і суди колективу Ківерцівської районної газети “Вільним шляхом” через приміщення і незаконне звільнення редакторки.
На Дніпропетровщині спостерігачі відзначають конфлікт, що виник в Апостолівському районі. Відразу після того, як колектив редакції газети «Апостолівські новини» прийняв рішення про роздержавлення, райрада повністю припинила фінансування видання. Редакторка подала судовий позов щодо протиправних дій Апостолівської районної ради та невиконання зобов’язань по фінансуванню газети. Суд вирішив справу на користь редакції.
На Житомирщині газета «Малинські новини» пройшла 9 судів щодо передачі нерухомого майна (приміщення в друкарні), де знаходиться редакція. В результаті питання таки було вирішено на користь редакції. А у ТОВ газета «Перемога» в Попільнянському районі в ході реформування виник серйозний внутрішній конфлікт –головного редактора з трудовим колективом щодо розподілу часток в статутному капіталі. Редактор звільнився і подав до суду щодо зміни формулювання причини звільнення та стягнення вихідної допомоги, суди тривають досі.
На Закарпатті в ході роздержавлення газет обійшлося без скандалів та гучних конфліктів. Може, тому, що і сам процес реформування проходив в області дуже в’яло. Як вже повідомлялося раніше, чимало закарпатських газет з початку цього року втратили ліцензії. Однак спостерігачі в регіоні повідомляють, що частина таких видань вже подали документи в управління юстиції для перереєстрації. Тобто вони реєструються заново, дещо змінюючи назви газети. Так, наприклад, газета Свалявського району називалася “Вісті Свалявщини” , а після втрати ліцензії подано документи на реєстрацію під назвою “Вісті із Свалявщини”. Та само наразі вчинили і ще три видання: міська газета “Ужгород” та районки Воловецького і Хустського районів.
На Львівщині чи не найрезонанснішим був конфлікт між Львівською міською радою і газетою «Ратуша». Львівська комунальна газета «Ратуша» відома своєю опозиційністю до міського голови Андрія Садового. Протистояння між мером Львова та журналістами видання тривало більше 10 (!) років. Тому, мабуть, Львівська міська рада вирішила використати процес роздержавлення газети для її ліквідації. Відтак чиновники, без залучення колективу газети, перереєстрували її з комунального підприємства в ТзОВ. Причому не за оригіналами документів чи нотаріально завіреними копіями, як цього вимагає закон про держреєстрацію, а за копіями, завіреними печаткою оргвідділу Львівської міськради, без участі нотаріуса. Увесь цей пакет нелегітимних документів було передано держреєстратору. Тобто у такий спосіб фактично відбувалося не реформування, а ліквідація газети «Ратуша». Львівський окружний адміністративний суд визнав протиправною державну реєстрацію про припинення діяльності ЛКП “Ратуша” та скасував реєстраційну дію держреєстратора. Нарешті 27 грудня 2019 року газета «Ратуша» була роздержавлена.
Вартує уваги і конфлікт між Сколівською міською радою та газетою «Бойківська думка». Сколівська міськрада на сесії прийняла рішення про надання редакції вже роздержавленої газети «Бойківська думка» в оренду приміщення терміном на три роки. Колектив редакції його відремонтував. Але договір про оренду не був засвідчений в нотаріуса, бо міська рада не подала документи на таке засвідчення.
Відтак за якийсь час виконком прийняв рішення про розірвання договору оренди і виселення редакції з приміщення. Редакція звернулася з відповідним позовом до Львівського обласного господарського суду і виграла справу. Зі свого боку міська рада подала апеляцію в Апеляційний господарський суд, і теж виграла процес. Сьогодні редакція не має коштів, аби звертатися до Вищого господарського суду. Крім того газетярів непокоїть, що там справу можуть розглядати впродовж кількох років. Коли ж редакторка “Бойківської думки» заявила, що вдасться до публічних акцій непокори, міський голова Сколе пригрозив через виконавчу службу виставити штрафні санкції газеті за всі ті дні, які вона перебувала в приміщенні після рішення Апеляційного суду про виселення.
На Полтавщині спостерігачі констатують, що якихось гучних скандалів чи резонансних конфліктів, пов’язаних з роздержавленням друкованих ЗМІ, в області не було. Процес проходив відносно спокійно, а головні проблеми виникають у редакцій вже після роздержавлення, а саме – матеріальні, оскільки місцева влада намагалася всіма правдами і неправдами відпускати газети без передбаченого Законом матеріального траншу. В результаті виникають дотичні проблеми вже іншого плану….
Переважна більшість газет, щоб вижити, починають шукають підтримки політсил чи представників бізнесу, оскільки після роздержавлення залишилися сам на сам з браком коштів на необхідне, складними стосунками з системою Укрпошти і таким іншим. Як наслідок – на 8-ми виборчих округах Полтавської області на сьогодні вже сформувалися чи формуються такі собі «медіа-концерни» в мініатюрі, яких підтримують чи планують підтримувати діючі народні депутати чи потужні бізнесмени, які мають інтерес щодо майбутніх виборів до Верховної Ради.
На Сумщині ще на самому початку реформи виник скандал із приводу закриття глухівської газети «Народна трибуна», яку новообраний міський голова Глухова Мішель Терещенко звинуватив у розміщенні замовних матеріалів на користь його опонентів. Група медіа-експертів на замовлення комісії Сумської обласної ради провела моніторинг кількох подібних газет на предмет розміщення замовних передвиборчих публікацій. Як виявилося, «Народна трибуна» в цьому сенсі нічим не відрізнялася від інших видань. Звільненого раніше редактора рішенням суду було поновлено на роботі, але міська рада так і не виконала цього рішення. Відтак газета припинила своє існування. Сьогодні ж триває конфлікт з обласною газетою «Сумщина», щодо реформування якої обласна рада так і не прийняла відповідного рішення. Наразі газета продовжує виходити. Її колектив заснував ГО, що має продовжувати випуск видання, претендуючи при цьому на правонаступництво.
На Тернопільщині справжній скандал розгорівся щодо реформування обласної газети «Свобода», співзасновниками якої багато років були обласні рада та держадміністрація. Реформуватися до 1 січня 2019-го для неї виявилося неможливим тому, що, за словами головного редактора, ні керівництво облдержадміністрації, ні керівництво облради так і не підписали договір про передачу прав на засіб масової інформації. Натомість зараз триває судовий процес за позовом облради до державного реєстратора, який зареєстрував створене представниками трудового колективу газети товариство з обмеженою відповідальністю. В грудні 2018, коли в редакції остаточно зрозуміли, що колишні засновники можуть не дати завершити процес роздержавлення, тож газета з 1 січня змушена буде припинити вихід, вищезгадане ТОВ зареєструвало нову газету з назвою «Свобода плюс Тернопільщина». 4 січня побачив світ її перший номер. Проте нове життя колективу розпочалося в суворих умовах – свого приміщення редакція не мала ніколи, ціни на оренду в будівлі колишнього видавництва «Збруч», де вона розташовується, знову зросли, а ще залишилися борги за папір і друк. При цьому на жодну допомогу чи розуміння з боку колишніх засновників після всього, що сталося, «свободівцям» вже сподіватися нічого.
На Харківщині протягом періоду роздержавлення не раз виникали конфлікти між редакторами районних (міських) газет та органами влади, що не хотіли виходити із засновників. Таке мало місце у Дергачах, Балаклії, Куп’янську, Коломаку ( в останньому редактору газети «Коломацький край» навіть погрожували звільненням). Але до кінця 2018 року усі спірні питання в головному все-таки були вирішені. Втім, з’являються нові ризики. Зокрема, ще заслуговує ретельного аналізу кількість договорів, укладених редакціями з органами влади, державними, комунальними та приватними підприємствами на висвітлення їх діяльності. Бо є загроза, приміром, що в контексті виконання тих договорів на суто журналістські матеріали в газетах майже не залишатиметься місця. При цьому ті, з ким укладено договори, фактично залишатимуться поза зоною критики.
На Херсонщині чи не найбільшого резонансу набула, напевне, ситуація, в яку потрапила газета «Каховська зоря», співзасновниками якої виступають Каховські міська та районна ради і трудовий колектив редакції. Попри протестні акції, суди, розголос на пів України і неодноразові листи-роз’яснення співзасновникам вимог законодавства щодо строків та способів реформування, Каховська райрада так досі і не розглянула на сесії питання щодо свого виходу зі складу співзасновників газети. І це ще раз демонструє недосконалість Закону про реформування державних та комунальних друкованих ЗМІ, який три роки залишав для влади зручні лазівки та «зачіпки».
На Чернігівщині якихось голосних скандалів навколо роздержавлення газет не було, але процес не скрізь проходив гладко. В деяких районах (Ріпки, Новгород-Сіверський) депутати не хотіли відпускати газети «у вільне плавання», тому справа розглядалася в судах. В деяких (Сновськ) були конфлікти у зв’язку з майном та приміщенням, але загалом все владналося. Зараз для всіх районок чи не найгостріша проблема – це дії Укрпошти, зокрема, скорочення поштових відділень у районах ( нагадаємо, що область на початку минулого літа стала пілотною для «реформаторського» проекту Укрпошти «Сільське відділення») . У зв’язку з цим виникають проблеми з доставкою, тиражі скорочуються, життєдіяльність газет опиняється під загрозою. Ситуація погіршується тим, що Укрпошта зволікає з поверненням грошей за підписку і маніпулює редакціями.
Щодо запитання, чи мають місце випадки, коли реформовані газети стають неофіційною власністю політичних сил чи представників бізнесу, то напевне наразі відомо лише про колишнє комунальне видання «Деснянська правда». Його інвестором стало підприємство, що належить колишньому голові облдержадміністрації. Щодо інших, то нема сумнівів, що на них прямо чи опосередковано таки мають вплив нардепи, політичні сили та найпотужніші підприємства і агрохолдинги регіону.
Огляд підготовано за інформацією, наданою представниками незалежної мережі прес-клубів України.