Серйозна і конструктивна розмова на «гарячу» тему відбулася у Тернопільському прес-клубі з ініціативи обласного осередку громадської організації «Захист Держави». Проблеми водних ресурсів на Тернопільщині і в регіоні та те, як їх можна вирішувати на рівні громад, обговорювали фахівці профільних галузей, громадські активісти, комунальники, представники влади та органів місцевого самоврядування.
Розпочинаючи зустріч, керівник обласного осередку ГО «Захист Держави» Віталій Мариновський акцентував увагу на критичній ситуації з дефіцитом води, що склалася останнім часом, та на важливості стабільного доступу до цього ресурсу, особливо в умовах війни, для стійкості кожної громади зокрема і держави в цілому. А також наголосив, що мета сьогоднішнього обговорення – не лише констатація фактів, а насамперед пошук можливих рішень і подальша допомога громадам у їх впровадженні. Що ж до фактів, то наведемо лише кілька з тих, що їх озвучили громадські активісти у своїй презентації. 12 (!) відсотків від норми – таку кількість води ніс Дністер біля Заліщиків 28 серпня цього року. А ось хроніка обміління цієї ріки впродовж останніх трьох років. 2024-й: навесні – значне зниження водності Дністра і приток, Збруч у «Дністровському каньйоні» обмілів на 3-4 метри, береги оголились до 100 метрів. 2025-й: з червня – стійкий дефіцит опадів у басейні Дністра, в липні – водність річок дністровського басейну становила від 10 до 40 відсотків від норми. Восени і взимку водність залишалась низькою, водосховище не наповнилось. 2026-й: приплив до водосховища – 24-48 відсотків від норми з січня по червень, в серпні у Заліщиках – найнижча середньомісячна витрата води за всю історію (близько 35-ти кубічних метрів за секунду). Однак проблема стосується далеко не тільки Дністра. За оцінкою Української аграрної конфедерації, географія посухи загалом змінилася: цьогоріч відчутно «сушить» навіть традиційно вологі Волинь, Тернопільщину та Львівщину. Як один з наслідків – відставання у сівбі озимих і можливий недобір озимої пшениці в західній Україні в межах 15-20 відсотків.
Прикметні факти іншого роду прозвучали на прикладі села Влащинці Лановецької громади Тернопільщини. Знаходиться воно у басейні річки Прип’ять, де ситуація з водністю менш критична, однак вода там теж почала зникати, місцева річка Жирак і ставок помітно обміліли, зате на одній лише вулиці довжиною 2 кілометри – аж 13 свердловин, бо в кожній хаті шукають воду самі для себе, і сусіди наче конкурують за той самий водоносний горизонт. «І найголовніше, що таких сіл у нас сотні, – зазначила громадська активістка Світлана Чорнописька. – За даними обласної адміністрації, централізоване водопостачання мають лише 83 населених пункти області, і з них – 51 село. В решті – як у Влащинцях».
Своїм баченням проблеми та думками щодо її вирішення поділився з присутніми голова громадської організації «Екологічне гуманітарне об’єднання «Зелений світ» Олександр Степаненко. А заступник директора департаменту екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації Ігор П’ятківський розповів про загальну ситуацію в області та можливі шляхи адаптації до змін клімату.
Дуже цікаво було почути погляд на ситуацію з геологічної точки зору, який представив спеціаліст геолого-маркшейдерської служби ПрАТ «Тернопільський кар’єр» Дмитро Сурмей. І, нарешті, про стан справ з водними ресурсами у конкретних громадах та наявний досвід протистояння їх виснаженню поінформували їх представниці – головна спеціалістка управління житлово-комунального господарства, благоустрою, комунальної власності та транспорту Кременецької міськради Анастасія Марченко-Туницька та головна спеціалістка сектору економічного розвитку та комунального майна Теребовлянської міськради Світлана Климко.
Загалом було обговорено цілу низку важливих питань, а за результатами обговорення визначено конкретні напрямки дій для громад. Серед запропонованих рішень – інвентаризація джерел, криниць і свердловин, відновлення прибережних смуг, створення «громад-губок» для утримання дощової води, відновлення річок і джерел, створення живоплотів уздовж полів та формування лісового каркасу. Окремо наголошувалося на важливості популяризації теми води та створення освітніх програм для школярів – про цінність води, її раціональне використання та необхідність збереження. Адже ні в кого вже не залишається сумніву, щоводна безпека держави починається з конкретних дій на місцевому рівні, для яких в більшості випадків не потрібні ні рішення «згори», ні мільйонне фінансування. Відтак робоча група “Захисту Держави” продовжить роботу в цьому напрямку.
