Львів і кава – беззаперечно синоніми. Кав`ярні тут на кожному розі, у кожному кутику. Їх просто безліч, і тільки у Львові ще на початках минулого століття могли скласти батярку (вуличну пісню) про те, що «як нема кави, то нема забави, кава мусить бути!». Загалом кав’ярні, кафе, ресторани у Львові мають часом чудернацькі назви (ось би де нам, тернополянам, повчитися креативності!), що притягують до себе туристів, як і саме старовинне місто. І справді – людській вигадці меж немає! У Львові навіть є кавова штольня – кав’ярня так і називається «Копальня кави». Це не просто найдовша кав’ярня у центрі Львова, це кав’ярня-книгарня.
Тут можна довідатися про видатного кавомана світу Юрія Кульчицького, українського козака з-під Львова, який врятував Відень від турків і як трофей за перемогу віз мішки з кавою, які завжди були при турецькому війську, та привчив Європу до цього напою. Копальня навіть розповідає про роль львівської кави у державотворенні України! Каву тут “видобувають”, обсмажують та готують понад 30 видів різних видів напою. До слова, філіжанка кави вартує 22 гривні. Хоча насправді ви отримуєте набагато більше, ніж просто каву – ви поринаєте у її світ. Тут можна побачити, як обсмажують каву, тут купи величезних мішків кавових зерен попід стінами, тут є крамниця з кавовими подарунковими наборами. І назви, відповідно, знову ж таки просто заворожують – «Бандерівська кава», «Кава для жителів Донбасу», приміром. Більше того – тут вам запропонують безкоштовну екскурсію у кавову шахту. Словом, атракцій купа. Нереально, на жаль, передати усі враження – у шахті усе просякнуте кавою, а постійне вітання персоналу навіть серед білого дня «добрий вечір» занурює кожного у світ ілюзії – тут темно, і я у шахті. І лише тут подають каву з вогнем і запаяну каву, для приготування якої застосовують паяльну лампу. Це не реклама. Це мої емоції, бо я вражена і подивована – нам би таке у Тернополі!
Ірина Зелененька
