Про трагедію тернополянки Мар`яни Сухар розповідало багато ЗМІ, тож зараз нагадаємо цю історію лише коротко. Зараз дівчині 21 рік, і понад 7 останніх з них вона прикута до ліжка, не може говорити і в усьому потребує сторонньої допомоги. Народилася ж Мар`янка, за словами її мами Сніжани, абсолютно здоровою, і в дитинстві фактично не хворіла. У Підволочиській школі-гімназії ( раніше проживала в цьому райцентрі) вчилася на відмінно. Співала, танцювала, взагалі була дуже розвиненою і активною. Батьки натішитись не могли єдиною дитиною, поки навесні 2006-го не прийшла страшна біда. Одного дня дівчинка раптом відчула слабість, вночі спала дуже неспокійно, а наступного дня не змогла покерувати пультом телевізора і їй наче мову відібрало. Батьки ніяк не могли зрозуміти, що сталося, спочатку думали, що дитину хтось дуже налякав чи образив, або, можливо, сама зробила щось таке, від чого впала в шоковий стан. Викликали терапевта і психіатра, ті, оглянувши, вирішили дати заспокійливе, і Мар’яна заснула. А прокинувшись, вже нагадувала рухами робота. Того ж дня втратила свідомість, відтак вже не змогла ні встати, ні їсти, стали потрібні памперси. Місяць дівчинка пролежала в комі. У неї двічі брали пункцію спинного мозку, викликали з Києва для консультації головного позаштатного дитячого невролога МОЗ України Володимира Мартинюка. «Перше, про що він нас запитав, це чи не робили Мар`яні нещодавно ніяких щеплень, згадувала пані Сніжана. -І тоді я згадала, що якраз в березні 2006-го їй робили пробу Манту. І що в той же час Україною прокотилася хвиля батьківських протестів через те, що після таких проб діти почали почувати себе погано. Ще в реанімації дочці поставили діагноз «герпетичний енцефаліт», але досі ніхто не зміг мене переконати, що на виникнення цього важкого захворювання ніяк не вплинула та проба Манту…»
Все, через що довелося пройти в порятунку дочки Сніжані Сухар (працівниці Підволочиського паспортного столу, екс-депутату районної ради) важко описати в короткому матеріалі. Вона з великою вдячністю згадує всіх, хто поступово повертав дівчинку до життя – лікарів обласної дитячої лікарні, працівників Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, священика з Франківщини отця Василя, який лікував нетрадиційним методом. Водночас жінка з болем скаржилася на лікарську байдужість, з якою не раз стикалася після доччиного повноліття, коли та перейшла до розряду дорослих хворих. «Після цього, – каже пані Сніжана,- моя дочка, інвалід першої групи, по суті залишилась поза увагою лікарів. Мене часто шокували елементарна байдужість і черствість, відмовки і відписки, на які натикалася майже скрізь, куди приходила із своєю бідою. Та, слава Богу, є навколо і справді добрі та милосердні люди!». З допомогою таких Мар`яниній мамі вдалося назбирати необхідну суму для того, щоб повезти дочку до однієї з німецьких клінік. Наприкінці вересня вони повернулися до Тернополя.
– Ми пробули там 53 дні, – стільки, на скільки вистачило коштів, – розповідає Сніжана Сухар. – Ставлячи діагноз, німецькі фахівці підтвердили мої сумніви й підозри. Вони сказали, що, очевидно, була занесена інфекція, але якби необхідну допомогу надали вчасно і правильно з самого початку, то такої біди з Мар`яною не сталося б! Зовсім не на користь, виявляється, були їй і деякі препарати, які прописували тут! Це жахливо! Але найголовніше – що у Німеччині Мар`яна нарешті почала іти на поправку! Там з нею багато і ретельно працювали в плані реабілітації, із застосуванням спеціальних техніки і оснащення, і у неї відбувся значний прогрес! Але щоб поставити Мар`яну на ноги – а німецькі медики стверджують, що зможуть це зробити! – потрібно бути там майже рік, ми ж змушені були повернутися, бо закінчилися гроші, і більше їх взяти наразі ніде. І тепер я знову ходжу і їжджу по усім можливим інстанціям, щоб знайти можливість продовжити лікування. Адже якщо в ньому буде велика перерва, то все доведеться починати з нуля. Знаєте, я надіслала листи усім 450-ти депутатам, але відповіді отримала лише від 10-х, та й то майже всі вони – це звичайні відписки.
Пані Сніжана – до речі, юрист за освітою – впевнена, що якщо державна медицина винна у каліцтві її дитини, і якщо вітчизняні медики не спроможні ефективно її лікувати, то держава повинна оплатити її лікування за кордоном. Однак у відповідних інстанціях вона не знаходить розуміння. «Я зараз у великому відчаї! – каже вона зі сльозами. – Невже ж піде намарно усе, чого вдалося досягти такою великою ціною після семи з половиною років суцільних мук?!…»
Реквізити для тих, хто може допомогти
Комерційний банк «Приватбанк», номер рахунку 29244825509100, МФО банку: 305299, ОКПО банку: 14360570, призначення платежу: для зарахування на карту №4405885816558446, Сухар Сніжана Євгенівна, ІПН 2544217684, на лікування Сухар М.І.
На фото : Мар`яна Сухар з мамою ще до лікування в Німеччині