Де Тарас Шевченко рушники замовляв

03.12.2014, 12:58
840 Переглядів

Одним з символів Сумщини є кролевецький тканий рушник – унікальне творіння людських рук. Серед тих, хто вміє такі виготовляти – майстриня сучасного художнього ткацтва з міста Кролевець Олена Петрова.
Ремесло енергії від Бога
«Я кролевчанка. Народилася тут і виросла, – розповідає майстриня сучасного художнього ткацтва Олена Петрова. – Добре пам᾽ятаю, коли була мала, у Кролевці, мабуть, у сімдесяти відсотках осель стояли ткацькі верстати – часом аж по п᾽ять. І дітей років із десяти привчали до ткацтва. І вдома, і в школі. Раз на тиждень на виробничому навчанні ми ходили на фабрику і досвідчені майстрині передавали нам свій досвід…»
У родах і мами, і тата пані Олени були ткалі. Своїх двох доньок, які мають зовсім інші професії, вона також навчила ткацтву. «А зараз хоч і на четвертому поверсі живу, а верстат удома є… Ткацтво – це магніт. Вважається, що є три ремесла – гончарство, вишивання і ткацтво, які рухом своїх інструментів – кругом, голкою і човником передають енергію від Бога», – говорить пані Олена Передаючи нам ту енергію, ткалі, власне, стають берегинями – посередницями між сонцем і людьми.
Олена Петрова здійснює ще одне посередництво: між мистецтвом і учнями. Вже тридцять років вона передає досвід молодим у Кролевецькому вищому технічному училищі ткацтва. Тож, мабуть, закономірно, що на традиційному Міжнародному літературно-мистецькому фестивалі «Кролевецькі рушники» Олені Петровій присвоїли звання Берегині.
Зображення Берегині трансформувалось у Тризуб?
«Перша згадка про рушник датується 1610-им роком», – розповідає голова Сумського обласного осередку спілки майстрів Народного мистецтва України, заслужений майстер народної творчості Віталій Шум. Власне, місто Кролевець заснували 1601 року, а відтоді у ньому і розвивалося ткацтво. Вже у 1863 році тут налічувалося 208 ткачів. Саме у XIX столітті візерункові кролевецькі рушники здобули найбільшої слави. 1851-го року відбулася перша у Кролевці виставка-ярмарок, де продавали місцеві ткані вироби. Кажуть, саме їх замовив собі на весілля Тарас Шевченко, побачивши витвори під час гостин у Кролевці в родині Огієвських.
Слава про тканий рушник рознеслася світом. У 1939 році, нагадує Віталій Шум, кролевецький рушник отримав золоту медаль на виставці у Парижі.
Тоді, у радянські часи, в місті діяла фабрика, де працювало немало людей. Прикро, але саме за незалежної України все те зруйнувалося. Дерев᾽яні верстати примудрилися спалити. Металеві, як було заведено у «нових бізнесменів», порізали на металолом. Та діє училище, є музей художнього ткацтва. «За бажання все можна відновити, – впевнена мистецтвознавець, співробітник Сумського художнього музею Людмила Федевич. – Нині є немало майстрів, здатних виготовити будь-який верстат. Ткалі вміють його налагодити. Варто лише почати цю роботу».
Добре, аби вона справді почалася. Адже, як каже Олена Петрова, на земній кулі так чи інакше існує однакова орнаментація, але стиль кролевецького рушника при цьому виявився неповторним. І є версії, що саме схематичне зображення традиційної рушникової Берегині трансформувалося у зображення тризуба – нашого сьогоднішнього герба.
Маятник над полотном
Залежно від функцій є немало видів рушників – набожники, плечові, кілкові, утиральники, стирки, подарункові… Головне, аби кожен використовувався за призначенням. Набожник – на ікону, утиральник – для рук і обличчя, весільний – аби стати на нього, беручи шлюб, – і лише один раз. «Навіть якщо сталося, що людина бере шлюб удруге, – каже пані Олена, – то на той, перший, рушник, уже ставати не слід. Він може перенести на новостворену пару негатив попереднього шлюбу».
Стаючи на весільний рушник, можна запрограмувати свою долю. Стане жінка на чоловічий бік рушника – і буде як чоловік усе життя «тягнути» родину. Як же виявити, де чоловіча, а де жіноча сторона? «Знаєте, коли ткач працює, він уже бачить, де який бік. Мені досить подивитися, як петлі лягають, і я це визначу. Якщо ж хтось не розуміється, йому варто скористатися так званим маятником. До речі, ним можна визначити енергетику будь-якого виробу – і витинанки, і писанки… Голка хай звисає на нитці, тримайте її над річчю. Там, де вона починає крутитися за годинниковою стрілкою – сильна енергетика. Чим потужніше обертається, тим сильніша. Відповідно це – чоловічий бік. Посередині рушника зазвичай голка просто звисає. А от над жіночим боком голка коливатиметься як маятник – «писатиме» мінус. Це не означає жодного негативу! Негатив – це коли голка починає робити коло проти годинникової стрілки. То недобре. Щось впливало на річ, або ж людина, яка її виготовляла, була у поганому стані».
Весільний рушник передається з покоління у покоління. Його можна використати скажімо, під коровай, але не більше того. Ще дивна річ: той рушник, на якому стояли молодята, ніколи не переться. «А ви ось подивіться і помітите, – пропонує пані Олена, – кролевецький рушник чим запиленіший, тим красивіший. Ніби сірий, ніби неяскравий, але гарніший, ніж випраний». Зберігати рушник слід лицьовою частиною всередину – щоб не виходила енергетика. Кролевецькі рушники взагалі традиційно скручувалися – щоб не було згинів, знову ж – виворотом нагору.
Коли хтось замовляє рушник пані Олені, вона, як і кожна поважна майстриня, спочатку молиться. А якщо від роботи її відриває бодай телефонний дзвінок, то, знову беручись до верстата, спочатку миє руки: навіть енергетику розмови краще змивати, щоб вона не впліталася до виробу.
Алла ФЕДОРИНА
На фото – майстриня Олена Петрова та славетні кролевецькі рушники

sumy  ryshnuku 2

sumy majstrynja 1

03.12.2014, 12:58
840 Переглядів