На Херсонщині, у Цюрупинському районі, на високому березі річки Конки, є село Козачі Лагері. Маленьку річку від Дніпра відділяють мальовничі плавні – райське місце для муфлонів і диких кабанів. Конка багата рибою, у комишах гніздяться дикі качки. В степу багато рідкісних рослин. Село вабить до себе рибалок та мисливців. У свій час тут любили відпочивати відомий український поет Павло Тичина та гуморист Остап Вишня. Мальовнича природа краю та цікаві люди села стали героями невмирущих творів Остапа Вишні «Вишневі усмішки». Так розповідається про Козачі Лагері на сайті громадської організації «Козача варта». А ще там є така фраза: «Так, ми російськомовні, спілкуємося між собою на суржику, та щиро пишаємось тим, що ми – українці». І сьогоднішнє інтерв’ю з представником громадської організації «Козацька варта» Андрієм Муциком – не про красу його рідних Козачих Лагерів.
– З чого все почалося? З Майдану чи раніше?
– Почалося, напевно, з Податкового Майдану. Я та Іван Фоменко у ті дні представляли Херсонську область у координаційній раді Майдану. На той момент нам здавалося, що ми можемо навіть впливати на події, що відбуваються. Насправді, коли Януковичу усе це набридло, він просто розігнав майдан і протягнув Податковий Кодекс. Надалі влада вдумливо прочитала те, що прийняла, і за допомогою поправок все-таки дали можливість хоч і ускладнити роботу, але не убити малий і середній бізнес.
Я, звичайно, за євроінтеграцію, але їхати, аби активно протестувати після відмови Януковича підписувати угоду про асоціацію з ЄС не збирався. Те, що сталося 30 листопада 2013 року, просто підірвало свідомість. Я з друзями був на Євромайдані наступного після розстрілу дня. Побачив там калюжі крові, шапки з людським мозком… Ми розуміли, що жити по-старому не можемо, і просто зобов’язані в ім’я жертв Небесної сотні щось змінювати. Ще дорогою додому ми вирішили подати заяву в сільраду для проведення позачергової сесії, щоб обговорити роботу органів самоврядування в нових умовах. Ми ще тоді зрозуміли: будь-які реформи без підтримки знизу приречені.
– Пане Андрію, коли і чому ви вирішили створити громадську організацію ?
– Громадську організацію ми створили фактично наприкінці весни. Підібрався актив з дев’яти осіб. В основному це – підприємці та юристи. Наша діяльність розпочалася з організації патріотичної акції. Ми розфарбували все село в прапори України, встановили флагштоки і поставили на усіх в’їздах до села патріотичні банери. Найбільш масштабну акцію наприкінці літа ми провели, коли в територіальних межах села Козачі Лагері чиновники дозволили будівництво полігону твердих побутових відходів. Жителі села тоді сказали своє категоричне «ні» керівництву району. Стосунки з радою у нас відразу не склалися. Їхнє невтручання в життєво важливі процеси – це відвертий саботаж. Після цього ми зрозуміли, що процес буде довгий і тернистий. 15 вересня 2014 року отримали юридичний статус ГО “Козацька варта”. Сподіваємося, що це допоможе діяти більш ефективно. Зараз в організації формально близько 40 осіб, фактично – більше ста. Це люди, які беруть активну участь в усіх наших починаннях.
– Чи є підтримка від громади і влади?
– Дуже багато місцевих жителів проти наших активних дій, називаючи їх піаром, прагненням до влади, ба, навіть вбачають у цьому якусь фінансову зацікавленість. Більшість людей інертні, і за їхню підтримку потрібно боротися шляхом пробудження в них громадянської свідомості. Ситуація в країні зараз сприяє об’єднанню людей із патріотичними поглядами. З весни ми займаємося волонтерською діяльністю. Коли збирали гроші на бронежилети – чого тільки не наслухалися! Найобразливіше, що негатив йшов від керівництва сільради – від структури, яка повинна була це організувати. Але ми вистояли. Створили свій сайт kl.org.ua, де виклали фото- і відеоінформацію, а на сходці села відзвітували за кожну копійку. І люди нам повірили, активно включившись у збір допомоги військовим. Зав’язалися хороші стосунки зі школами Козачих Лагерів і Кринок, будинком культури і вокальним колективом “Зорецвіт”. Аматори художньої самодіяльності висловили бажання вступити до нашої громадської організації повним складом. На наш заклик допомогти військовим відгукнулося дуже багато селян. Школи зібрали продукти харчування, підготували дитячі малюнки і обереги. Дівчата із “Зорецвіту” напекли пиріжків, натерли моркви по-корейськи, лимонів з медом, накрутили голубців… Жителі села принесли теплі речі, домашню консервацію, овочі. Усе це ми відвезли в зону АТО напередодні новорічних свят. Люди назносили стільки, що зараз плануємо наступну поїздку.
– Чи є у вас можливість впливати на рішення місцевої влади?
– Починаючи з весни, представники “Козацької варти” відвідують сесії сільської ради. Що, зрозуміло, утримує депутатів від ухвалення незаконних рішень, порушення регламенту, сумнівного розподілу фінансів і такого іншого. Отримали копії всіх рішень сесій з 2012 року. Їх наразі ретельно опрацьовуємо і подаємо запити відносно розподілу земельних ділянок, руху фінансів тощо. Як я вже говорив раніше, рада не налаштована на конструктив і або не дає відповіді, або відповідає не по суті. Тому зараз готуємо документи до суду. Як отримати інформацію від чиновника, або як діяти в тій чи іншій ситуації, створеній беззаконними діями чиновника, стовідсоткового рецепту немає. Знайти фахівця з місцевого самоврядування практично неможливо, це цілина неорана. І в той же час це дає величезну можливість для імпровізації. На найближчий час заплановані 2 зустрічі – з громадською організацією ” Нова генерація” та з Риммою Білоцерківською, відомим правознавцем з питань місцевого самоврядування.
– Якими ви б хотіли бачити Козачі Лагері?
– Козачі Лагері – це унікальне місце. У нас знаходяться відомі Олешківські піски – національний парк, найбільша піщана пустеля в Європі. Найбільший штучний ліс. Мальовничі плавні, чудові для відпочинку, риболовлі і полювання. І всім цим повинен управляти справжній господар під контролем активної свідомої громади.
Розмовляла Оксана Жіляєва