Автор книги “Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима” Валерій Бобрович був гостем Тернопільського прес-клубу. Ця книга – про три військові кампанії у Грузії 1993, 1997 та 2000-2001 роки, у яких на боці грузинів брали участь українські добровольці, а саме представники УНСО. Валерій Бобрович командував та цій війні окремим підрозділом УНСО «Арго». А тому події тих років не є кабінетними мемуарами, а розповіддю очевидця. «Щоденник сотника Устима» побачив світ у видавництві «Зелений пес» у 2010 році. Книга також увійшла до числа претендентів книжкової премії Української служби Бі-Бі-Сі “Книга року Бі-Бі-Сі”.
«Книга написана на реальних подіях, а усі персонажі – реальні герої, деякі з них, на жаль, загинули, але більшість, на щастя, ще живі, – так почав розмову із журналістами автор книги. – Передмова написана послом Грузії в Україні Гріголом Катамадзе, післямова – Юрієм Шухевичем, сином Романа Шухевича».
Валерій Бобрович розповів, що допомогти відстояти незалежність Грузії унсовців запросили грузини. «Немає нічого дивного, що мешканці Грузії звернулися до українців, – каже автор. – Адже ми справді братні республіки і жодного випадку в історії не було, щоб ми воювали один проти одного». За словами Валерія Бобровича, бажаючих допомогти братньому народу було дуже багато. Здебільшого, як не дивно, це хлопці із сходу та півдня України.
Присутність українців у роках воєнних конфліктів була важливою – це дало можливість Грузії виграти ще одну війну – інформаційну. Учасник тих подій каже, що інфопростір Росії охрестив українських добровольців найманцями та бойовиками, і цей меседж був найважливішим для Росії, аби виправдати перебування на території Грузії справжніх найманців та бойовиків. «Ще ніде і ніколи в історії не було випадків, щоб найманців нагороджували орденами держави, – зауважив Валерій Бобрович. – А 30 українців було нагороджено вищою військовою нагородою Грузії – орденом «Вахтанга Горгасалі». Із них 7 чоловік – посмертно. Троє українців отримали паспорти почесних громадян Грузії. У центрі Тбілісі стоїть величезна стела. На ній викарбовані прізвища усіх, хто загинув у боротьбі за Грузію. Серед них і прізвища семи українців. Хіба так вшановують найманців?».
До речі, пан Валерій сам нагороджений орденом «Вахтанга Горгасалі» ІІІ ступеня. Він і серед тих, кого назвали Почесним громадянином Грузії. Валерій Бобрович розповів, що українські добровольці в усіх трьох кампаніях були окремим підрозділом, але він перебував у стані регулярних військ Грузинської республіки. «І у стратегічному плані ми підпорядковувалися генеральному штабу грузинської армії. У всіх боях, в яких брали участь, ми були в наших одностроях – в мазепинках, із тризубами на них, воювали під нашими національними прапорами». Автор каже, що про книгу важко розповідати – її потрібно прочитати, відчути дух складного часу війни, пізнати нюанси стратегії воєнних операцій та складнощі прийняття миттєвих рішень, пізнати, що таке жорстокість і справжня чоловіча дружба. Книга уже тричі перевидавалася. У тернопільських книгарнях її також можна придбати.
Валерій Бобрович: «Українці найманцями не були. Ми допомагали Грузії відстоювати незалежність»
