Саме в такому місці довелося нещодавно побувати. А саме – в селі Різдвяни Теребовлянського району. Кажуть, що назву йому дала велика битва між військом Теребовлянського князя та татаро-монгольськими ординцями ще у 1241-му році. Атеїстична радянська влада майже на три десятиліття забрала у Різдвян їхню особливу назву, хоч і замінила її на також дуже гарну – Світанок. Однак відразу після здобуття Україною незалежності історична справедливість восторжествувала. Різдвяни – дуже мальовниче село, розташоване по обидва береги Серету в обрамленні лісових пагорбів. І зовсім поряд – райцентр Теребовля з його замком та іншими цікавими історичними пам”ятками. Десь у Європі така місцевість однозначно була б популярним туристичним об”єктом. У нас – на жаль…
Дуже несправедливою є і ситуація з тутешнім кам»яним кар»єром. Як це відбувається в Україні повсюдно, сільська громада ( понад п»ятсот чоловік), яка мала б розпоряджатися усіма навколишніми землями разом з їх надрами, не одержує жодної копійки від чималих прибутків з продажу каменя. Ті ж, хто на цьому кар»єрі добряче наживаються, не спішать допомогти навіть коштами на ремонт паркану. А з фінансами у бюджеті села, як, знову ж таки,в усій нашій державі, постійна скрута.
– Що турбує сьогодні найбільше? – запитую у сільського голови Івана Галанджія.
– Слава Богу,три роки тому нарешті вдалося вирішити давню болючу проблему з газифікацією села, – каже він, – а тепер такою є стан сільських доріг.
«Дуже хвилює нас проблема школи, в якій зараз навчається майже пів сотні учнів, – додає секретар сільради Любов Паславська. – У зв»язку з освітніми реформами її хочуть закрити, а діти щоб добиралися на навчання до сусіднього Струсова. Але ми будь-що будемо відстоювати свою школу!». До речі, і голова Іван Галанджій, і секретар Любов Паславська – своєрідні рекордсмени! Бо працюють на своїх посадах вже третю каденцію поспіль, майже дванадцять років. Це означає, що люди їм дуже довіряють, а, отже, господарка Різдвян – у надійних руках. Їм би ще нормальні кошти для господарювання, а так …. Працювати в селі фактично ніде, як і в містечку Струсів, що поряд, та райцентрі. Тому багато різдвянівців стали заробітчанами в Італії, Польщі, Росії. На зароблені за кордоном гроші будують будинки, купують непогані авто, вчать дітей у вузах.
А ще Різдвяни мають свій герб і прапор! Створити їх допоміг особисто голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило, чий рід походить з цих місць. На яскраво синьому фоні – золота восьмипроменева зірка, що у геральдиці вважається Вифлеємською зорею, а під нею – три корони, символ трьох біблійних царів, що прийшли на поклон до новонародженого Ісуса. Покищо, правда, ці герб і прапор існують тільки на папері, але є надія, що незабаром таки прикрашатимуть село. Ну і, нарешті, про Різдвяні свята, що їх відзначають у Різдвянах з ретельним дотриманням усіх споконвічних традицій. Однак і зі своїми, так би мовити, родзинками. Серед таких, приміром, традиція сходитися на спільну коляду до пам”ятника Шевченку в центрі села, а вже звідти колядники йдуть до церкви. Як розповів настоятель місцевого православного храму ( є ще і греко-католицький) отець Юрій Терлюк, він теж вирішив зробити всенощну різдвяну службу особливою, додавши в неї коляду.
Є у різдвянівців і своя оригінальна святкова страва. Це – потравка, від якої, кажуть,і за вуха не відтягнеш. Для її приготування потрібна жирна гуска чи качка. Обпатрану тушку птиці ріжуть на шматки, добре промивають у кількох водах, і складають в каструлю з товстим дном, заливши водою так, щоб покрила згори на 2 пальці. 6 цибулин нарізають кружальцями, додають також моркву, перець та інші спеції за смаком, відтак варять все доти, доки м»ясо починає легко відходити від костей. Тоді м`ясо відділяють від костей та шкірки, заливають тим самим бульйоном, і додають 4-5 ложок попередньо підсмаженого на сковорідці борошна, розмішаного з молоком. Все це має кипіти хвилин 15, аж поки не загусне. Кількістю борошна можна регулювати густоту страви, кому яка подобається. А ідеальний варіант приготування цієї страви – в печі в гладущику, щільно закритому згори замість покришки тістом.
На фото – «кінний вертеп» у Різдвянах
Де на Тернопільщині Різдво – «найріздвяніше»
