Як відомо, у ці вихідні в святій Зарваниці відбулись Всеукраїнська та молодіжна прощі. Описуючи такі події, журналісти здебільшого описують антураж, тобто те, що бачить око навколо. Однак в даному випадку не менш важливим є те, що відбувається в душах та думках самих прочан. Саме через таку призму спробувала розповісти про свою прощу до Марійського духовного центру наш студентський кореспондент. – На душі буває різне, і з усім ми приходимо до Бога. Приходимо, молимось, каємось, просимо – отримуємо, і рідко дякуємо. Я думаю, що прощі необхідні передусім для того, щоб люди не забували присвятити Господу трохи своїх сил, терпіння і часу, а взамін сторицею отримали благословення і благодать.
Найбільша група піших паломників – близько 1500 чоловік – прибула до Зарваниці з Тернополя. А, приміром, 23-річна тернополянка Оксана Коблик приїхала туди на автобусі, і потім дуже шкодувала, що не пішла пішки. – Мені справді дуже шкода, тепер, що я знаходила різні виправдання для себе. Хоча потрібно було лише зібратися і вирушити в дорогу, і подолати її, бо інакше не відчуєш справжньої прощі, – казала дівчина. А пані Галина з Херсона разом з подругою добиралась до Зарваниці два тижні. Жінки розповідають, що іноді вдавалось під’їхати автостопом, і коли водії дізнавались, куди вони прямують, то навіть відмовлялися від грошей. «Я дуже рада, що наважилась на таку мандрівку. У такий спосіб я намагалася подякувати Матінці Божій за всю її ласку до мене. На черзі – проща до Київської лаври», розповіла прочанка.
Як тільки почалася у Зарваниці спільна молитва – пішов дощ. Він ставав все сильнішим і сильнішим, і мені подумалось: «Мабуть, Господь навмисне послав ту зливу, щоб змити трохи з людей їхні гріхи». Коли ж словами «Як олень прагне джерельної води, так і людина прагне живого Бога…» почав свою проповідь Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, навколо все стихло, і навіть дощ став непомітним, бо над усім домінували його слова. Поверталась я додому вся мокра і промерзла, але в душі панували незвичайне тепло і спокій. А ще всю дорогу думала про те, що, мабуть, завдяки таким прощам та щирим людським молитвам ще існує цей світ.
Оксана Хлистова
Фото з сайту Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ
