На Тернопільщині є дуже багато митців-аматорів, які проявляють і розвивають свої таланти у найрізноманітніших видах та жанрах творчості. А допомагає їм у цьому Тернопільський обласний методичний центр народної творчості. Саме він зберігає багаторічні традиції та впроваджує інноваційні форми роботи з розвитку аматорського мистецтва, народних художніх промислів, відроджує та популяризує автентичні звичаї й обряди нашого краю. Основними напрямками діяльності центру є допомога клубним установам та аматорським художнім колективам, організація та проведення всеукраїнських, регіональних та обласних культурно-мистецьких заходів, сприяння роботі початкових спеціалізованих мистецьких шкіл. Зокрема, центр займається виданням методичних посібників та збірників з аналітичними, репертуарними і сценарними матеріалами, організовує виставки, фестивалі й творчі звіти. Докладніше про роботу ТОМЦНТ – в розмові з директором центру Володимиром Сушком.
– Володимире Ігоровичу, як саме відбувається організація мистецьких заходів фахівцями очолюваного вами центру? Чи є якась специфіка втілення творчих проектів?
– Все залежить від статусу заходу. Якщо він локальний, то проблем та усіляких нюансів набагато менше. Якщо ж це регіональний, всеукраїнський або міжнародний захід, то тут все складніше. Взагалі ж проекти базуються на певній ідеї, а вже потім формується «скелет» усього того, що потрібно зробити для її втілення організаційно. Передбачено має бути все: сцена, сценарій, підбір колективів та окремих виконавців-учасників, звуко-забезпечення, реклама, допоміжні матеріали. Створюється і організаційний комітет для підтримки порядку та комфорту під час заходу, куди входять представники багатьох різних структур – як от, приміром, поліція чи охорона здоров’я. Глядач, відвідуючи свято, повинен відпочити і отримати задоволення, а ми, в свою чергу, повинні забезпечити усе, що для цього потрібно. Особливий нюанс – фінансування, від нього залежить дуже багато. Якщо це конкурс, то має бути преміальний фонд. Якщо це фестиваль, то для учасників – колективів, виконавців – має бути забезпечене харчування і , при потребі, проживання, передбачені нагороди і подарунки тощо. На жаль, держава сьогодні не може повноцінно фінансувати великомасштабні заходи. Тому ми залучаємо меценатів, і дуже вдячні їм за допомогу.
Також, як не прикро, але на нашу діяльність ще впливають колишні радянські принципи. Я просто не маю змоги набрати багато креативної молоді, силами якої можна б було повністю оновити методи роботи. Але ми докладаємо усіх зусиль, аби досягти найкращих результатів. І коли я бачу потім захоплення і радість на обличчях учасників та гостей того чи іншого мистецького заходу, то це найбільша винагорода і для мене, як керівника, і для всіх тих людей, котрі його організували. – Тернопільщину часто називають мистецьким краєм. Чи справді, на вашу думку, ми маємо в цьому плані якийсь особливий потенціал?
– Думаю, що так, і підтвердженням цьому є от хоча б навіть кількість різноманітних фестивалів, які у нас проводяться. Велика особливість Тернопільщини в тому, що тут сходяться чотири таких важливих регіонів західної України, як Волинь, Галичина, Буковина і Поділля. Кожен з них має свою специфіку і свої традиції, і все це синтезується на Тернопільщині. Один з найяскравіших прикладів цього – наш багатожанровий фестиваль «Тернопільські обереги», котрий відбувається щорічно у червні.
– А чим є мистецтво особисто для вас? Це тільки робота?
– Важко сказати одним словом, адже сюди входить багатожанровість нашої культури. Найперше – це духовність, яка передається митцями, їхній стан душі, їхнє бачення оточуючого світу, внутрішні переживання. Є ще й вплив зовнішній – все, що відбувається в державі і суспільстві, також передається через призму мистецтва. І саме воно є важливим показником стану держави. Адже якщо в країні розвинута культура, і їй приділяється належна увага, то таку державу дійсно можна вважати цивілізованою.
Ні, мистецтво – це не тільки робота. Бо щоб займатися творчістю – треба вкладати душу. Разом з тим творчість – це важка праця, котра потребує затрат не лише фізичних та розумових, а й душевних. Я походжу з творчої, співучої західноукраїнської родини, де ревно зберігаються всі народні традиції. Відповідна атмосфера, яка завжди там панувала, вплинула свого часу і на мій вибір професії.
У тодішні радянські часи професії, пов’язані з мистецтвом, вважались не надто престижними. Але я обрав саме таку.
Розмовляла Юлія Орлова, слухачка «Школи сучасної журналістики»
На фото – директор Тернопільського обласного методичного центру народної творчості Володимир Сушко
Фото з архіву ТОМЦНТ