«Між війною та виборами: час домовлятися про стандарти самим» – такий круглий стіл, організований Незалежною асоціацією телерадіомовників, відбувся в прес-центрі Національної спілки журналістів України. Подаємо думки учасників зустрічі щодо проблем пропаганди. Нагадаємо, до участі в заході було запрошено медійників та експертів, які відстежували останню президентську виборчу кампанію. Роздуми учасників зустрічі про “джинсу” та непрофесійність були подані 16 липня.
Проблеми пропаганди
На думку Володимира Павліва, викладача школи журналістики Українського католицького університету, існує загроза більша за «джинсу». «Я вважаю, що досвідчений джинсовик є менш небезпечним, ніж пропагандист-фанат. Зараз у телесюжетах лунають фрази на кшталт: “Сьогодні українці вбили близько сотні терористів”. Але вже доведено, що серед людей, які взяли до рук зброю на сході, є й чимало місцевих жителів. Фактично, бути українцями вони не перестали, і як професіонали ми не маємо права так висловлюватися», ‒ вважає пан Павлів. На його думку, видання перестають бути об’єктивними, коли виділяють для висвітлення лише одну точку зору. «На початку протистояння в Донбасі я надсилав статтю до одного інтернет-видання, в якій порушував питання доцільності залишення регіону в складі України, якщо це є економічно невигідним. Мені здавалося доцільним повідомити читачеві про можливий альтернативний розвиток подій». Натомість журналістові повідомили про нову редакційну політику ЗМІ – не публікувати матеріали, які ставлять під сумнів територіальну цілісність України. «Коли я запропонував редакторові опублікувати цей офіційний припис на сайті, аби читачі також знали, що матеріали потрапляють до ЗМІ за вибірковим принципом, він відповів, що не зробить цього, адже вважає своє видання об’єктивним. Я ж заявив, що вони суб’єктивні, і це їхнє право. Але приховувати даний факт від аудиторії – маленький, та злочин», ‒ вважає пан Павлів. Цю думку поділяє й член Комісії з журналістської етики Тарас Кузьмов, який повідомив про настрої журналістів на півдні та сході. «Вони не свідомо продажні, навпаки ‒ свідомо патріотичні, і вимірюють всі події дуже небезпечною і специфічною міркою патріотизму. Припустимо, що суб’єктивність, головним виправданням для якої нині є бажання зберегти країну, можлива у військовий час. Але війна обов’язково закінчиться, і які гарантії, що межу не буде перетнуто завтра?»
Про причини порушень – у публікації із круглого столу завтра,18 липня.