Це питання особливо гостро обговорювали учасники круглого столу «Між війною та виборами: час домовлятися про стандарти самим», який організувала Незалежна асоціація телерадіомовників у прес-центрі Національної спілки журналістів України. До участі в заході було запрошено медійників та експертів, які відстежували останню президентську виборчу кампанію. основна тематика – порушення медійниками загальноетичних принципів роботи та використання «джинси», тобто замовних матеріалів агітаційного характеру, під час виборчих перегонів. Виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників Катерина М’ясникова висловила думку, що ЗМІ повинні підтримувати децентралізацію та зменшення державного контролю над медіапростором, але цю порожнечу має швидко заповнити саморегулювання. На думку голови Чернівецької міжредакційної організації НМПУ Вадима Пелеха, потрібно не розмірковувати абстрактно, а виходити з конкретних випадків порушення журналістських стандартів. «Коли, наприклад, в одного з керівників каналу в офісі знайшли склад із поліграфічними матеріалами проти іншого кандидата, це вже інакша справа, ніж просте словесне обвинувачення. Зрозумійте, що, не дійшовши аргументованих висновків, ми просто пересваримо між собою всіх журналістів», ‒ вважає пан Пелех. Викладач школи журналістики Українського католицького університету Володимир Павлів висловив думку, що журналіст не має морального права публікувати проплачені матеріали: «Це все одно що сказати: “Так, ми працюємо в “Беркуті” і взагалі-то захищаємо правопорядок. Але щоб вижити, виконаємо ці злочинні накази. (Маються на увазі випадки з неправомірними діями бійців підрозділу “Беркут” під час революційних подій на Майдані Незалежності в Києві. – ТК). Обов’язок журналіста – писати правду». Учасники дискусії дійшли висновку, що за недотримання цього головного журналістського стандарту до порушника має бути застосовано найвищу форму публічного осуду – обструкцію з боку колег. «Та що станеться з пропагандистом або недобросовісним журналістом, якого публічно освистають? Ну, постраждає трошки, ‒ зауважив голова Комісії з журналістської етики Володимир Мостовий. ‒ Візьміть хоча б таких досвідчених брехунів, як Дмитро Кисельов, якого на словах осуджує весь світ. Я “оптимістично” вважаю, що повної солідарності журналістської спільноти у питанні обструкції ніколи не буде». Експерт Інституту масової інформації Олена Голуб висловила припущення, що складність обговорюваних питань полягає саме в неможливості врегулювати їх на офіційному рівні. Звертатися до ЗМІ не можна, бо в них головний аргумент порушення стандартів – гроші; до політиків звертатися безрезультатно, адже для них зручно залишати ЗМІ важелем впливу. Залишається покладати надію на громадян, які б своїми коштами фактично голосували за ЗМІ, котре не вдаватиметься до брудних технологій, зазначила пані Голуб.
Наприкінці дискусії Катерина М’ясникова висловила сподівання, що складні події в Україні підуть лише на користь вітчизняним ЗМІ. «Я сподіваюся, що вже незабаром ми станемо свідками парламентських виборів. Буде цікаво проаналізувати цю швидку кампанію та те, які нові виклики вона поставить перед ЗМІ. Для сучасної преси це перший досвід подібного роду, втім, як і війна. Тому й вирішити, чи повинні журналісти критикувати дії влади та армії у військовий час, виявляється настільки складно. Вирішувати це потрібно всією редакційною колегією, керуючись етичними засадами діяльності», ‒ резюмувала вона.
http://www.telekritika.ua/profesija/2014-07-10/95636